Ухвала суду № 26125326, 11.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2012 р. м. Київ К-5446/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року

у справі № 2-а-198/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімтрейд»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімтрейд»(позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001652303/0 від 18 вересня 2008 року, № 0001662303/0 від 18 вересня 2008 року, № 0001652303/1 від 20 жовтня 2008 року, № 0001662303/1 від 20 жовтня 2008 року, № 0001652303/2 від 24 грудня 2008 року, № 0001662303/2 від 24 грудня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрхімтрейд»суму сплачених судових витрат в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрхімтрейд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 946/23-304/33410600 від 05 вересня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001652303/0 від 18 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 041 090,60 грн. (1 784 744,00 грн. -основний платіж, 1 256 346,60 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0001662303/0 від 18 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 148 733,00 грн. (1 432 137,00 грн. -основний платіж, 716 596,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001652303/1 від 20 жовтня 2008 року, № 0001662303/1 від 20 жовтня 2008 року, № 0001652303/2 від 24 грудня 2008 року, № 0001662303/2 від 24 грудня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКОП Кодекс», за надані послуги з охорони вантажів при їх перевезенні залізницею, а також сум, сплачених на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фахівець Алчевська», за надані інформаційні послуги з дослідження ринків збуту хімічної продукції виробництва іноземних підприємств.

Крім того, встановлено порушення ТОВ «Укрхімтрейд»пункту 4.2 розділу 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з оглядну на неподання додатків № 5 до декларацій з податку на додану вартість за червень 2006 року, липень 2006 року, березень 2008 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення ним вартості послуг з охорони вантажів при їх перевезенні залізницею та інформаційних послуг до складу валових витрат, а також правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями.

Також, суди дійшли висновку, що рішення відповідача про невизнання декларацій ТОВ «Укрхімтрейд»з податку на додану вартість за червень 2006 року, липень 2006 року та березень 2008 року не ґрунтуються на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства.

Однак, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем (замовник) та ТОВ «ПКОП Кодекс»(виконавець) укладено договори № 2846-хим від 28 квітня 2006 року та № 517-хим від 05 січня 2007 року, предметом яких є надання виконавцем відповідно до заяв замовника послуг з охорони товарів при їх перевезенні від станції Рубіжне, Донецької області, до станції призначення.

При цьому, пунктом 1.1 розділу 1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Правила), передбачено, що на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Правил вантажовідправником в графі «Найменування вантажу», зокрема, зазначається: «Провідник відправника (одержувача), прізвище, і'мя та по батькові провідника, серія і номер паспорта».

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не надали правової оцінки доводам податкового органу про те, що надані на перевірку квитанції про приймання залізницею для перевезення вантажу не містять дані про «Провідника»вантажу.

Також, суди залишили поза увагою факт того, що одержувачем вантажу, відповідно до наданих на перевірку документів, ТОВ «Укрхімтрейд»не значиться.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фахівець Алчевська»укладено договір № 1906 від 01 вересня 2006 року, відповідно до умов якого останній зобов'язався надати ТОВ «Укрхімтрейд»послуги з дослідження ринку збуту хімічної продукції, продуктів нафтохімії виробництва підприємств Росії, країн СНД (крім України), Середньої Азії, країн колишнього СРСР.

В свою чергу, суди передніх інстанцій, визнаючи правомірним формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаною операцією, залишили поза увагою доводи податкового органу про невикористання ТОВ «Укрхімтрейд»придбаних інформаційних послуг у мажах власної господарської діяльності.

Зокрема, судам першої та апеляційної інстанцій в даному випадку необхідно було встановити зв'язок між придбанням інформаційних послуг з дослідження ринків збуту хімічної продукції та господарською діяльністю позивача.

При цьому, в обов'язковому порядку слід було дослідити наявність господарської мети при вчиненні ТОВ «Укрхімтрейд»відповідної операції, а також перевірити доводи податкового органу щодо відсутності ділової мети у діях позивача.

Водночас судам слід враховувати, що у разі, якщо придбані позивачем інформаційні послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.