Постанова № 26125157, 19.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2012 року № 2а-12226/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомНаціонального агентства України з питань державної службидо Державної виконавчої служби Українитретя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1, - про визнання нечинним п. 1 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 серпня 2012 року, визнання протиправними дій, незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 вересня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Національне агентство України з питань державної служби до Державної виконавчої служби України про визнання нечинним п. 1 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 серпня 2012 року, визнання протиправними дій, незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2012 року відкрито провадження у справі № 2а-12226/12/2670, залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 вересня 2012 року.

11 вересня 2012 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, письмових пояснень чи будь-яких заяв, клопотань від неї до суду не надходило.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2012 року постановою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України, начальника Головного управління державної служби України Мотренка Т.В. про визнання протиправним і скасування наказу від 08 грудня 2009 року № 402-к/о стосовно звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлення на роботі, зобов'язання запропонувати посаду, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління державної служби України «Про звільнення ОСОБА_3.»від 08 грудня 2009 року № 402-к/о, зобов'язано Національне агентство України з питань державної служби виконати вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу, стягнути з Національного агентства України з питань державної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року.

Національним агентством України з питань державної служби на виконання вказаної вище постанови запропоновано ОСОБА_1 посаду головного спеціаліста в Управлінні державної служби Головного управління державної служби України у м. Києві та Київській області, про що повідомлено останнього листом від 26 липня 2012 року № 3553/12-2.

30 липня 2012 року за заявою ОСОБА_4 Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист на постанову Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2012 року.

На підставі виконавчого листа від 30 липня 2012 року, заяви ОСОБА_1 від 07 серпня 2012 року про примусове виконання рішення, 15 серпня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнко Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 33925835, та надано боржнику строк для добровільного виконання у семиденний термін з моменту винесення (отримання).

20 серпня 2012 року постанова про відкриття виконавчого провадження супровідним листом направлена на адресу Національного агентства з питань державної служби (боржника), та отримано останнім 22 серпня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

14 серпня 2012 року Національним агентством України з питань державної служби повідомлено відповідача про часткове виконання постанови від 10 липня 2012 року щодо запропонування ОСОБА_4 іншої роботи та неможливість виконати рішення в частині стягнення з Національного агентства України з питань державної служби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року, у зв'язку з відсутністю такого розрахунку.

Вказаний лист відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення отримано відповідачем 17 серпня 2012 року.

17 серпня 2012 року позивачем надіслано на адресу Державної виконавчої служби України лист № 3851/11-12 про відкладення виконавчих дій, у зв'язку з відкриттям Вищим адміністративним судом України провадження за нововиявленими обставинами та подачею Національним агентством України з питань державної служби клопотання про відстрочку виконання рішення (постанови Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2012 року).

У зв'язку з залишенням Державною виконавчою службою України вказаних вище листів без реагування, Національне агентство України з питань державної служби звернулось до адміністративного суду з позовом про:

- визнання нечинним пункт 1 постанови від 15 серпня 2012 року про відкриття виконавчого провадження, який виконаний боржником добровільно у зв'язку із чим необхідно скасувати дану постанову, як протиправну;

- визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України щодо порушення строків надсилання документів виконавчого провадження (постанови про відкриття виконавчого провадження);

- визнання незаконною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо невжиття заходів стосовно відкладення провадження виконавчих дій з виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 в частині стягнення з Національного агентства України з питань державної служби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року, за обставин, що ускладнюють виконання та були повідомлені Відповідачеві у встановленому порядку;

- зобов'язання Державної виконавчої служби України розглянути листи Національного агентства України з питань державної служби від 14.08.2012 № 3790/12-12 та від 17.08.2012 № 3851/11-12, надати на них вмотивовану відповідь та вжити заходів щодо відкладення виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду.

- зобов'язання Державної виконавчої служби України утриматися від інших заходів щодо ініціювання відповідальності боржника (накладення штрафу, арешту на майно та інших), а у разі їх вчинення - забезпечити поворот виконання, до вирішення Вищим адміністративним судом України справи № Н/9991/221/12 про перегляд рішення від 10.07.2012 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем незаконно, оскільки позивачем постанову Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2012 року виконано частково, про неможливість її виконання в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідача повідомлено листом завчасно. Позивач також посилається на те, що ним було надіслано лист з проханням відкласти дії по виконанню рішення суду із зазначенням поважним причин неможливості виконання, однак вказані листи відповідачем залишеної без реагування.

Окрім цього, позивач також зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана йому з порушенням ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», а саме через п'ять днів після прийняття державним виконавцем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національного агентства України з питань державної служби підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Законами України «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження»та «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі -Закон 606-XIV) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною другою ст. 25 Закону 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону 606-XIV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 23 ч. 1 Закону 606-XIV передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, у разі пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ст. 36 Закону 606-XIV за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону 606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

З дослідженого у судовому засіданні виконавчого провадження ВП № 33925835 вбачається, що відповідачем постанова про відкриття виконавчого провадження від 15 серпня 2012 року направлена супровідним листом 20 серпня 2012 року № С-10442/5-1276/7 на 5 день, а отже з порушенням вимог ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про неналежне виконання державним виконавцем Державної виконавчої служби України своїх обов'язків щодо вчинення виконавчий дій своєчасно та повному обсязі.

Таким чином вимога позивача щодо визнання протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо порушення строків надсилання документів виконавчого провадження (постанови про відкриття виконавчого провадження) підлягає задоволенню.

Втім, інші вимоги позивача задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Судом береться до уваги те, що інформація про часткове виконання рішення суду надійшла до виконавця вже після винесення постанови. Станом на дату її прийняття відповідачу не було відомо про вказані обставини, а стягувачем надані всі необхідні документи, передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», які стали підставою для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. За таких обставин вказана постанова є правомірною, підстав для її скасування не вбачається.

При вирішення справи суд виходить з того, що бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, ненадання допомоги працівниками міліції, неоприлюднення нормативно-правового акта тощо).

З досліджених в судовому засіданні матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем розглянуті звернення позивача від 14.08.2012 № 3790/12-12 та від 17.08.2012 № 3851/11-12. Про результати їх розгляду позивача повідомлено листами 07 вересня 2012 року № 12-0-31-882/5.1276/7 та від 10 вересня 2012 року № 12-0-36-296/5.1276/7, тобто після подачі до Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач відповідно до наданих йому повноважень та у відповідності до законодавства надав відповідь на звернення позивача, а отже, в його діях пасивної поведінки не вбачається.

Окрім цього, виходячи з загальних засад Конституції України, в якій визначено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, та визначення поняття дискреційних повноважень, де дискреційні повноваження -це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання Державної виконавчої служби України утриматися від інших заходів щодо ініціювання відповідальності боржника (накладення штрафу, арешту на майно та інших), а у разі їх вчинення - забезпечити поворот виконання, до вирішення Вищим адміністративним судом України справи № Н/9991/221/12 про перегляд рішення від 10.07.2012 за нововиявленими обставинами та визнання незаконною бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо невжиття заходів стосовно відкладення провадження виконавчих дій, з виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 в частині стягнення з Національного агентства України з питань державної служби на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року, за обставин, що ускладнюють виконання та були повідомлені відповідачеві у встановленому порядку, вчинення яких належить до виключної компетенції державних виконавців, не можуть бути задоволеними, оскільки зазначене вище є втручанням в діяльність державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд частково присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6, 00 грн. з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Національного агентства України з питань державної служби задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо порушення строків надсилання документів виконавчого провадження (постанови про відкриття виконавчого провадження).

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної виконавчої служби України на користь Національного агентства України з питань державної служби понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6, 00 грн. (шість гривень, 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя І.М. ПогрібніченкоСудді І.О. Іщук В.П. Шулежко

Представник позивача, Шайтанова Тетяна Миколаївна,

Представник відповідача, Максимів Микола Миколайович,

Третя особа, не зявився,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ___ суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.

Судові витрати в сумі грн. присудити на користь Національне агенство України з питань державної служби за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань (назва відповідача - суб'єкта владних повноважень).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя І.М. Погрібніченко

Судді І.О. Іщук

В.П. Шулежко