Постанова № 26124669, 20.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.09.2012р. справа № 2а- 8984/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІТА"

до

Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про

скасування рішення, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Уніта», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення–рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова (юридичним і фактичним правонаступником якої є Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області ДПС) №0000232330 від 14.03.2012р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення–рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов’язок по оплаті грошового зобов’язання на користь Державного бюджету України. Позивач посилався на помилковість висновків ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, викладених в акті №325/23-30/24285021 від 28.02.2012р., позаяк всі господарські операції з контрагентами є реальними, відбулись в дійсності, що підтверджуються належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, а також фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. На думку позивача, зобов’язання за згаданими в акті перевірки правочинами виконані сторонами угод в повному обсязі, а тому немає підстав для висновку про наявність у сторін спірних правочинів наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Окрім того, позивач стверджував, що викладені в акті №325/23-30/24285021 від 28.02.2012р. мотиви донарахування податкових зобов’язань, а саме: висновки інших органів державної податкової служби про відсутність у контрагентів позивача можливості вести господарську діяльність, нікчемність всіх укладених контрагентами позивача правочинів, не визнані законом як підстави для збільшення грошових зобов’язань з податків і зборів. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області ДПС (юридичний і фактичний правонаступник ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова), з поданим позовом не погодився, зазначивши, що платник податків допустив заниження податку на додану вартість, оскільки відображав в податковому обліку з ПДВ первинні документи, котрі складені в межах нікчемних правочинів. Достатнім підтвердженням нікчемності правочинів, на думку відповідача, є висновки інших податкових органів про відсутність у контрагентів платника податків ресурсів, необхідних для ведення звичайної господарської діяльності. Відповідач посилався на відсутність у нього як підстав, так і повноважень стосовно перегляду правомірності та обґрунтованості таких висновків при проведенні перевірки платника податків та винесенні спірних рішень. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, ТОВ «Уніта», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 24285021, на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку як платник податків і зборів в Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 15.02.2012р. по 21.02.2012р. ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Уніта»(ідентифікаційний код - 24285021) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Профінтербудсервіс" (код ЄДРПОУ 35275749), ПП "Сапсан"(код ЄДРПОУ 31092608), ТОВ "Будівництво Пан-Україна"(код ЄДРПОУ 348592292), ПП "ОВД-Трейд" (код ЄДРПОУ 37091177), за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.03.2011 по 31.08.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом від 28.02.2012р. №325/23-30/24285021, в якому викладені судження податкового органу про порушення платником податків:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження ПДВ у сумі 112.825,00грн., у тому числі: у жовтні 2010 р. у сумі –1.217,00 грн., у листопаді 2010 р. у сумі –2.546,00 грн., у грудні 2010 р. у сумі –3.300,00 грн., у березні 2011 р. у сумі –937,00 грн., у квітні 2011 р. у сумі -16.100,00 грн., у травні 2011 р. у сумі –8.500,00 грн., у червні 2011 р. у сумі -31.000,00 грн., у липні 2011 р. у сумі –36.875,00 грн., у серпні 2011 р. у сумі –12.350,00 грн.

14.03.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000232330 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 126.898,00грн. (основний платіж –112.825,00грн.; штраф –14.073,00грн.)

Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугували відображені в акті від 28.02.2012р. №325/23-30/24285021 судження суб’єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Уніта»п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок показників податкових накладних, складених в межах нікчемних правочинів, господарські операції за якими в дійсності не відбулись.

При цьому, судом у ході розгляду справи достеменно встановлено, а відповідачем визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб’єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки складених іншими органами державної податкової служби України актів перевірок діяльності контрагентів позивача, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв’язку з відсутністю можливості здійснювати реальну господарську діяльність.

Інших мотивів суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб’єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб’єктом владних повноважень в акті від 28.02.2012р. №325/23-30/24285021, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

По епізоду порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»за взаємовідносин з ТОВ «Профінтербудсервіс»

01.10.2010 між позивачем, ТОВ «Уніта», як замовником та ТОВ «Профінтербудсервіс»як виконавцем було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) №16, предметом якого виконання наступної роботи: обладнання козирка над транспортним майданчиком універсаму «Сільпо».

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином позивач подав до суду: договірну ціну, локальний кошторис, відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за жовтень 2010 р. за формою КБ-3, акт приймання виконаних робіт за жовтень 2010 р. за формою КБ-2 на суму 7300,00 грн., податкову накладну №7500 від 07.10.2010 р. на суму 7300,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1216,67 грн., банківську виписку від 07.10.2010 р. на суму 7300,00 грн.

Підстав для відхилення перелічених документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності господарських операцій суд з матеріалів справи не вбачає, адже за формою, змістом, підставами походження оглянуті документи не суперечать ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про реальність господарських операцій та подальшу реалізацію результатів робіт замовнику ТОВ «Фоззи-Фуд»згідно з договором підряду №17 від 21.09.2010р., актом №1 приймання виконаних робіт за формою КБ-2 за жовтень 2010 р. від 05.10.2010 р.

16.11.2010 р. між ТОВ «Уніта»як замовником та ТОВ «Профінтербудсервіс»як виконавцем було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) №17, предметом якого виконання наступної роботи: демонтаж та обладнання тротуарної плитки на майданчику універсаму «Сільпо»за адресою м. Харків, пр. Тракторобудівників, 130.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином позивач подав до суду: договірну ціну, локальний кошторис, відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за листопад 2010 р. за формою КБ-3, акт №30/11-7 приймання виконаних робіт за листопад 2010 р. за формою КБ-2 на суму 1730,00 грн. від 30.11.2010 р., податкову накладну №11305 від 30.11.2010 р. на суму 1730,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 283,83 грн., банківську виписку від 01.12.2010 р.

Підстав для відхилення перелічених документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності господарських операцій суд з матеріалів справи не вбачає, адже за формою, змістом, підставами походження оглянуті документи не суперечать ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про реальність господарських операцій та подальшу реалізацію результатів отриманих робіт замовнику ТОВ «Фоззи-Фуд»згідно з договором підряду №26 від 16.11.2010 р., актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2.

16.11.2010 р. що між ТОВ «Уніта»як замовником та ТОВ «Профінтербудсервіс»як виконавцем було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) №18, предметом якого виконання наступної роботи: обладнання навісу з сотового полікарбонату над службовим входом магазину «Сільпо»за адресою м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18-Д.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином позивач подав до суду: договірну ціну, локальний кошторис, відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за листопад 2010 р. за формою КБ-3, акт №30/11-8 приймання виконаних робіт за листопад 2010 р. за формою КБ-2 на суму 13576,00 грн. від 30.11.2010 р., податкову накладну №11306 від 30.11.2010 р. на суму 13576,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 13576,00 грн., банківську виписку від 01.12.2010 р.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про реальність господарських операцій та подальшу реалізацію результатів отриманих робіт згідно з договором підряду №27 від 16.11.2010р., актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2.

16.11.2010 р. між ТОВ «Уніта»як замовником та ТОВ «Профінтербудсервіс»як виконавцем було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) №19, предметом якого виконання наступної роботи: обладнання навісу з сотового полікарбонату над службовим входом магазину «Сільпо»за адресою м. Харків, Московський пр-п, 206/1.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином позивач подав до суду: договірну ціну, локальний кошторис, відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за грудень 2010 р. за формою КБ-3, акт №30/12-11 приймання виконаних робіт за грудень 2010 р. за формою КБ-2 на суму 19800,00 грн. від 30.12.2010 р., податкову накладну №11601 від 03.12.2010 р. на суму 19800,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 3300,00 грн., банківську виписку від 03.12.2010 р.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про реальність господарських операцій та подальшу реалізацію результатів отриманих робіт згідно з договором підряду №25 від 09.11.2010 р., актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2.

По епізоду порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України за взаємовідносинами з ПП «Сапсан»

За матеріалами справи судом встановлено, що 07.03.2011 р між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ПП «Сапсан»(в якості виконавця) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№2-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт у спорудах магазинів мережі «Сільпо», а саме обладнання крівлі з полікарбонату, обліцовка тротуарної плиткою за адресою м. Харків, вул. Кірова, 1.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Виконання зобов’язань між сторонами спірного правочину підтверджується договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за березень 2011 р. за формою КБ-3, актами приймання виконаних робіт за березень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 5672,00 грн. та на суму 5620,00 грн., податковими накладними №96 від 28.03.2011 р. на суму 5672,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 945,33 грн., №95 від 28.03.2011 р. на суму 5620,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 936,67 грн., виписку по рахунку.

Крім того, між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ПП «Сапсан»(в якості виконавця) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№3-СП від 05.04.2011 р, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо»за адресами м. Харків, вул. Кірова, 1.

Виконання зобов’язань між сторонами спірного правочину підтверджується договірною ціною, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за травень 2011 р. за формою КБ-3, актом приймання виконаних робіт за травень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 30000,00 грн., податковою накладною №102 від 20.04.2011 р. на суму 30000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 5000,00 грн, випискою по рахунку.

05.04.2011 р між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ПП «Сапсан»(в якості виконавця) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№4-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо»за адресою м. Харків, пр. Героїв Праці, 15.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Виконання зобов’язань між сторонами спірного правочину підтверджується договірною ціною, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за травень 2011 р. за формою КБ-3, актом приймання виконаних робіт за травень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 24000,00 грн., податковою накладною №101 від 20.04.2011 р. на суму 24000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4000,00 грн., випискою по рахунку.

Судом також встановлено, що між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ПП «Сапсан»(в якості виконавця) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№5-СП від 05.04.2011 р, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо»за адресою м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 171.

Виконання зобов’язань між сторонами спірного правочину підтверджується договірною ціною, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за травень 2011 р. за формою КБ-3, актом приймання виконаних робіт за травень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 18000,00 грн., податковою накладною №100 від 20.04.2011 р. на суму 18000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 3000,00 грн., випискою по рахунку.

06.04.2011 р. між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ПП «Сапсан»(в якості виконавця) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№6-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме: поточний обладнання навісу з металопрофілю та транспортного майданчику, благоустрій території магазину мережі «Сільпо»за адресою м. Харків, вул. Кірова, 1.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаних правочинів нікчемними або такими, що порушують інтереси держави, адже договори укладені між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечать, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належними та допустимими доказами вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Виконання зобов’язань між сторонами спірного правочину підтверджується договірною ціною, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за травень 2011 р. за формою КБ-3, актом приймання виконаних робіт за травень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 24600,00 грн., податковою накладною №154 від 28.04.2011 р. на суму 24600,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4100,00 грн., випискою по рахунку.

03.05.2011 р. між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ПП «Сапсан»(в якості виконавця) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№7-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме: обладнання відмостки споруди магазину мережі «Сільпо»за адресою м. Харків, пр. Гв.Широнінцев, 42.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Виконання зобов’язань між сторонами спірного правочину підтверджується договірною ціною, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за травень 2011 р. за формою КБ-3, актом приймання виконаних робіт за травень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 24000,00 грн., податковою накладною №56 від 24.05.2011 р. на суму 24000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4000,00 грн., випискою по рахунку.

Судом також встановлено, що між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ПП «Сапсан»(в якості виконаця) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№8-СП від 04.05.2011 р, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме: благоустрій транспортного майданчику та під’їзних доріг для автотранспорту магазину мережі «Сільпо» за адресою м. Харків, пр. Перемоги, 64-Б.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Виконання зобов’язань між сторонами спірного правочину підтверджується договірною ціною, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за травень 2011 р. за формою КБ-3, актом приймання виконаних робіт за травень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 27000,00 грн., податковою накладною №57 від 24.05.2011 р. на суму 27000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4500,00 грн., випискою по рахунку.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про реальність господарських операцій та подальшу реалізацію результатів отриманих робіт згідно з договором підряду №15 від 07.04.2011 р., актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2.

По епізоду порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України за взаємовідносинами з ТОВ «Будівництво Пан-Україна»

Як з’ясовано судом, 01.06.2011 р. між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту м’якої крівлі №9-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт м’якої крівлі виробничого корпусу Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. Морозова».

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірну ціну, локальний кошторис, відомості ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за червень 2011 р. за формою КБ-3, акт приймання виконаних робіт за червень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 24900,00 грн., податкову накладну №9 від 03.06.2011 р. на суму 24900,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4150,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

02.06.2011 р. між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту м’якої крівлі №10-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт м’якої крівлі виробничого корпусу Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро машинобудування ім.Морозова».

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за червень 2011 р. за формою КБ-3, акти приймання виконаних робіт за червень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 24000,00 грн. та на суму 19800,00 грн., податкові накладні №92 від 21.06.2011 р. на суму 24000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4000,00 грн. та №10 від 03.06.2011 р. на суму 19800,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 3300,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

07.06.2011 р. між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту м’якої крівлі №11-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт м’якої крівлі виробничого корпусу Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро машинобудування ім.Морозова».

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірну ціну, локальний кошторис, відомості ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за червень 2011 р. за формою КБ-3, акт приймання виконаних робіт за червень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 28200,00 грн., податкову №93 від 21.06.2011 р. на суму 28200,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4700,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

15.06.2011 р., між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№14-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме поточний ремонт підсобних приміщень у споруді універмагу «Сільпо», благоустрій транспортного майданчику за адресою м. Харків, пр. Герїв Сталінграду, пр.Героїв Праці, 15.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірну ціну, локальний кошторис, відомості ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за червень 2011 р. за формою КБ-3, акт приймання виконаних робіт за червень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 32400,00 грн., податкову накладну №114 від 23.06.2011 р. на суму 32400,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 5400,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

22.06.2011 р. між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№15-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме поточний ремонт підсобних приміщень у споруді універмагу «Сільпо»за адресою м. Харків, пр. Герїв Сталінграду.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обгрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірну ціну, локальний кошторис, відомості ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за червень 2011 р. за формою КБ-3, акт приймання виконаних робіт за червень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 21300,00 грн., податкову накладну №132 від 29.06.2011 р. на суму 21300,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 3550,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

07.06.2011 р. між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№12-СП від, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме поточний ремонт підсобних приміщень у споруді універмагу «Сільпо»за адресою м. Харків, пр. Герїв Сталінграду.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірну ціну, локальний кошторис, відомості ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за червень 2011 р. за формою КБ-3, акт приймання виконаних робіт за червень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 35400,00 грн., податкову №94 від 21.06.2011 р. на суму 35400,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 5900,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про відсутність проведення господарських операцій за вказаними правочинами, неможливість виконання робіт ТОВ «Будівництво Пан-Україна»та подальшої реалізації/передачі цих робіт замовнику ТОВ «Фоззи-Фуд»згідно з договором підряду №28 від 23.02.2011 р., актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2 за червень 2011 р.

Як з’ясовано судом, між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№13-СП від 14.06.2011 р., предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме обладнання драбинного маршу на території магазину мережі «Сільпо»за адресою м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 42.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірну ціну, локальний кошторис, відомості ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за червень 2011 р. за формою КБ-3, акт приймання виконаних робіт за червень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 7800,00 грн., податкову накладну №113 від 23.06.2011 р. на суму 7800,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1300,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

01.07.2011 р. між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№16-СП від., предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме демонтаж ліфтових зовнішніх шахт, штукатурка і зароблення віконних прийомів метало профілем у магазині мережі «Сільпо»за адресою м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 171.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірну ціну, локальний кошторис, відомості ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за липень 2011 р. за формою КБ-3, акт приймання виконаних робіт за липень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 18000,00 грн., податкову накладну №7 від 04.07.2011 р. на суму 18000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 3000,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

Також 01.07.2011 р. між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№17-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме демонтаж та обладнання тротуарної плитки на майданчику центрального входу магазину «Сільпо»за адресою м. Харків, пр. Тракторобудівників, 130.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів, довідкі про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за липень 2011 р. за формою КБ-3, акти приймання виконаних робіт за липень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 9000,00 грн. та на суму 45900,00 грн., податкові накладні №5 від 04.07.2011 р. на суму 9000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1500,00 грн. та №54 від 18.07.2011 р. на суму 45900,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1500,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

01.07.2011 р. між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту магазинів мережі «Сільпо»№18-СП, предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт приміщень та благоустрою території магазинів мережі «Сільпо», а саме поточний ремонт приміщення складу магазину мережі «Сільпо»за адресою: м. Харків, вул. Світла, 19.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за липень 2011 р. за формою КБ-3, акти приймання виконаних робіт за липень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 24000,00 грн., на суму 25200,00 грн. та на суму 9150,00 грн., податкові накладні №6 від 04.07.2011 р. на суму 9150,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1525,00 грн., №55 від 18.07.2011 р. на суму 24000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4000,00 грн. та №56 від 18.07.2011 р. на суму 25200,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4200,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про реальність господарських операцій та подальшу реалізацію результатів отриманих робіт згідно з договором підряду №15 від 07.04.2011р., актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2.

Як встановлено судом, між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту крівлі №19-СП від 20.07.2011 р., предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт м’якої крівлі технічного поверху будівлі стендового корпусу Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро машинобудування ім. Морозова».

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за липень 2011 р. за формою КБ-3, акти приймання виконаних робіт за липень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 36000,00 грн. та на суму 36000,00 грн., податкові накладні №99 від 27.07.2011 р. на суму 36000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 6000,00 грн. та №100 від 27.07.2011 р. на суму 36000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 6000,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

Також, між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту м’якої крівлі №20-СП від 21.07.2011 р., предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт м’якої крівлі технічного поверху будівлі стендового корпусу Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро машинобудування ім.Морозова».

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірну ціну, локальний кошторис, відомості ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за липень 2011 р. за формою КБ-3, акти приймання виконаних робіт за липень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 27000,00 грн., податкову накладну №98 від 27.07.2011 р. на суму 27000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4500,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

Крім того, між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості підрядника) було укладено договір на виконання робіт по поточному ремонту м’якої крівлі №21-СП від 01.08.2011 р., предметом якого виконання наступної роботи: поточний ремонт м’якої крівлі технічного поверху будівлі стендового корпусу Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро машинобудування ім.Морозова».

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обгрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за серпень 2011 р. за формою КБ-3, акт приймання виконаних робіт за серпень 2011 р. за формою КБ-2 на суму 48000,00 грн., податкову №58 від 23.08.2011 р. на суму 48000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 8000,00 грн.

Зобов’язання позивача по оплаті вартості прийнятих в межах спірного правочину робіт виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготівковій формі, що підтверджується залученою до матеріалів справи випискою по рахунку.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про реальність господарських операцій та подальшу реалізацію результатів отриманих робіт відсутність проведення господарських операцій за вказаними правочинами, неможливість виконання робіт згідно з договором підряду №20/1660-ХКБМ на капітальний ремонт крівлі технічного поверху будівлі стендового корпусу від 14.06.2011 р., актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2

По епізоду порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України за взаємовідносинами з ПП «ОВД-Трейд»

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Уніта»(в якості замовника) та ПП «ОВД-Трейд»(в якості виконавця) було укладено договір на виконання робіт (надання послуг) №14/2-СП від 16.06.2011 р., предметом якого виконання наступної роботи: послуги по організації проведення робіт по демонтажу асфальтового покриття, плануванню та переміщенню ґрунту екскаватором ЭО 2621-3.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб’єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов’язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на реальність господарських операцій за спірним правочином позивач подав до суду складені контрагентом акт приймання виконаних робіт на суму 9300,00 грн. та податкову накладну №316 від 29.06.2011 р. на суму 9300,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1550,00 грн.

Оцінивши згадані правочини за переліченими епізодами порушень за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірні договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб’єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару, отриманого за переліченими вище правочинами, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Суд бере до уваги, що з огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як по-перше, здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи, а по-друге, є можливими до перевірки з боку суб’єктів фінансового моніторингу. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаного в акті перевірки контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на висновках інших податкових органів про нікчемність всіх правочинів, укладених за участі контрагентів позивача, а саме: акті перевірки ТОВ «Будівництво Пан-Україна»від 27.10.2011 р. №3087/23/34859292, складеному ДПІ у Московському районі м. Харкова, акті перевірки ПП «ОВД-Трейд»від 19.08.2011 р. №3761/1800/37091177, акті перевірки ПП «Сапсан»від 19.08.2011 р. №3762/2305/31092608, складених ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, акті перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс»від 09.03.2011 р. №401/23-35275749, складеному ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, де викладені висновки ДПІ про відсутність у перелічених суб'єктів господарювання можливості вести господарську діяльність

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки висновки ДПІ про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст. 7 Закону України «Про ПДВ»та ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова та ДПІ у Московському районі м. Харкова актах про результати перевірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов’язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що судження суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб’єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти –відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб’єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов’язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, реального існування об’єктів будівництва, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Уніта». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «Уніта»п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України «Про ПДВ», Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ "Уніта" до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000232330 від 14.03.2012р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко