Постанова № 26124602, 19.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4889/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Костюк Т.В., Чукарьова С.А.,

представника відповідача - Чирва Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даст і К" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Даст і К" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2012 року № 0004212301/17, № 0004192301/120, № 0004222301/121; рішення ДПС України про результати розгляду повторних скарг від 25.06.2012 року № 11154/6/10-2115.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ про заниження податку на додану вартість за квітень-липень 2011 року на 76 345 грн., заниження податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 193 151 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 54 309 грн. вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум коштів, сплачених при закупівлі у ТОВ "Промислова група ДФМ" товару (нафтопродукти в асортименті), підтверджується належним чином оформленими первинними документами. У позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, отримання товару від ТОВ "Промислова група ДФМ", їх оплату ТОВ "Даст і К", які також надавалися відповідачеві під час перевірки. Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів між ТОВ Даст і К" та зазначеним контрагентом, обидві сторони правочинів були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників ПДВ та здійснювали свою діяльність згідно вимог чинного законодавства. Тому позивач заперечує висновки про нікчемність відповідного правочину та висновки про непідтвердженість фінансово-господарських операцій первинними документами, фіктивний характер виконаних господарських операцій.

Під час розгляду справи від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій відкликав позовну вимогу про скасування рішення ДПС України про результати розгляду повторних скарг від 25.06.2012 року № 11154/6/10-2115 та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2012 року № 0004212301/17, № 0004192301/120, № 0004222301/121, у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ТОВ "Даст і К" Кременчуцькою ОДПІ правомірно та на підставі законодавства збільшено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 193 151 грн. та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 54 309 грн., а також збільшено податок на додану вартість за квітень-липень 2011 року у розмірі 76 345 грн., з підстав їх формування за рахунок, зокрема, сум податку на додану вартість, та валових витрат, сплачених в ціні товарів, придбаних у ТОВ "Промислова група ДМФ". Податковий орган зазначив, що у контрагента позивача, ТОВ "Промислова група ДМФ", відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби. Заперечував правомірність включення сум, сплачених за відповідним договором, до складу податкового кредиту та валових витрат. У зв'язку із цим, на думку відповідача, укладені ТОВ "Промислова група ДМФ" договори не несуть ніяких правових наслідків, є нікчемними та суперечать інтересам держави. Тому позивачем занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 193 151 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 54 309 грн., занижено податок на додану вартість за квітень-липень 2011 року на 76 345 грн. оскільки вищезазначені обставини впливають на умови формування податкового кредиту та валових витрат. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими ТОВ "Даст і К"" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у розмірі 54 309 грн. та збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 193 151 грн. і з податку на додану вартість за квітень-липень 2011 у розмірі 76 345 грн., є обґрунтованими та прийнятими на підставі законодавства.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даст і К" зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 09.08.1991 року, ідентифікаційний код юридичної особи -13953635. (т. 1 а.с. 282-285).

Позивач взятий на податковий облік як платник податків Кременчуцькою ОДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість 31.07.1991 року, про що видане свідоцтво № 100262980. (т.1 а.с. 12).

Відповідно до копії довідки АБ № 492387 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Даст і К" одним із видів діяльності ТОВ "Даст і К" є будівництво доріг та автострад. (42.11 КВЕД).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 13.02.2012 року по 17.02.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Даст і К" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, у зв'язку з наданням неповних пояснень та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.01.2012 року № 2547/10/23-116.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 964/23-308/13953635 від 22 лютого 2012 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 193 151 грн. у тому числі за 2 квартал 2011 року- 117 562 грн., за 2-3 квартал 2011 року - 10 795 грн., за 2-4 квартал 2011 року - 64 794 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 54 309 грн.;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 76 345 грн., у тому числі квітень 2011 року - 34 782 грн., за травень 2011 року - 11 700 грн., за червень 2011 року - 9860 грн., за липень 2011 року - 20 003 грн. (а.с. 77-94).

На підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 14 березня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004212301/17, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 54 309 грн. (а.с. 18);

- №0004192301/120, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 193 151 грн. (а.с. 16);

- №0004192301/121, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 81 347 грн., з них 76 345 грн. - за основним платежем та 5002 грн - штрафні (фінансові) санкції. (а.с. 14).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ "Даст і К" в порядку адміністративного оскарження до вищестоящих органів податкової служби. За результатами розгляду скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 13 березня 2012 року № 0004212301/17, № 0004192301/120, № 0004222301/121 слід зазначити наступне.

Як визначено підпунктом 14.1.54 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України

Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, в силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок визначення доходів та витрат платника податку врегульовано розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач виходив зі встановленого, як на його твердження, порушення платником п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, 138.4 ст. 138, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України,

Суд не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, чинного на час існування відповідних правовідносин.

Норми, про порушення яких позивачем стверджував податковий орган, викладені в законі наступним чином.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Спираючись на вищезазначені положення Податкового кодексу України, Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових суму понесених ТОВ "Даст і К" витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ "Промислова група ДФМ" товару (дорожного бітуму, мазуту м-100) по фактично неіснуючим фінансово-господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством занижено податок на прибуток за 2-4 квартали в сумі 193 151 грн., та завищено валові витрати на суму 54 309 грн. за 2 квартал 2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ "Даст і К" фактично не здійснювало придбання товару (бітуму, мазуту м-100) у ТОВ "Промислова група ДФМ", оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції фактично контрагентом позивача не виконувалися, а лише полягали у їх документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків, відповідач стверджує про заниження платником податку на додану вартість за квітень-липень 2011 року на 76 345 грн.

Суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ "Даст і К" (покупець) та ТОВ "Промислова група ДФМ" (продавець) було укладено договір поставки № 2204 від 22.04.2011 року на поставку нафтопродуктів в асортименті, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах, визначених цим договором. В подальшому 22.04.2011 року між ТОВ "Даст і К" та ТОВ "Промислова група ДФМ" укладено додаткову угоди до договору поставки нафтопродуктів № 2204 від 22.04.2011 року, відповідно до якї транспортування товару відбувається транспортом продавця та враховується у вартість товару. (а.с. 120-122).

На підставі вказаного договору та додаткової угоди було придбано у ТОВ "Промислова група ДФМ" бітум дорожній БНД 60/90 та мазут м-100, що підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

На підтвердження реальності здійснення вищевказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків, накладних, податкових накладних. (а.с. 125-142).

Дослідивши в судовому засіданні копії наданих податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відтак, наведені податкові накладні та інші первинні документи бухгалтерського обліку підтверджують факт придбання ТОВ "Даст і К" у 2011 роуі у ТОВ "Промислова група ДФМ" бітуму і мазуту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені копії документів судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року №554, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату товарів позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промислова група ДМФ", що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи (а.с. 112-116).

Позивачем надано докази подальшого руху придбаного у ТОВ "Промислова група ДФМ" товару (бітуму, мазуту), так, представником позивача надано суду копії попередньої калькуляції вартості виробництва продукції, актів на виробництво та реалізацію асфальтобетонної сумші на АБЗ, протоколу випробувань матеріалів, договорів поставки асфальтобетонної суміші, укладених з ПП "Фірма Іліта", ТОВ "Феррощлях", ТОВ "Будівельна фірма Хортиця", ТОВ "ВТК Каскад-трейд", ТОВ "Кобеляцький будсервіс", ТОВ "Шляхбуд-транс", ПП "Автобуд",ТОВ "Інвестшляхбуд-4", ПП "Спецтранс", видаткових накладних. (а.с. 177-266).

Таким чином, в ході судового розгляду справи доведено реальність господарських операцій з придбання бітуму та мазуту, встановлено факт понесення позивачем витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Посилання відповідача на те, що вищезазначений договір є нікчемним, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" -судом встановлено, що таких порушень в договорі між ТОВ "Даст і К" та ТОВ "Промислова група ДФМ" виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" -з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Даст і К" та ТОВ "Промислова група ДФМ" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні;

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі";

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів;

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочинів доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Тому суд вважає, що ТОВ "Даст і К" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату поставки товару (бітум, мазут) від ТОВ "Промислова група ДФМ". Звідси випливає, що позивачем не занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 193 151 грн. та не завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 54 309 грн. та не занижено податок на додану вартість за квітень-липень 2011 року на 76 345 грн.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14 березня 2012 року № 0004212301/17, № 0004192301/120, № 0004222301/121 визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Даст і К" судові витрати у сумі 2 146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2012 року.

Суддя І.С. Шевяков