Постанова № 26124592, 19.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 р. № 2а- 7639/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Машир В.О.

відповідача Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Тотус" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позов заявлено до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова у Харківській області ДПС про скасування ППР № 0000282212, № 0000292212, № 0000302212 від 27.04.2012р.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити пославшись на те, що порушень законодавства позивач не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Крім того, позивач послався на безпідставність висновків податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом, оскільки за даними операціями послуги отримані у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, та пояснив, що при проведенні перевірки встановлені взаємовідносини з контрагентами, які згідно інформаційних баз даних податкового органу не мають можливості здійснювати господарську діяльність, тому актом перевірки встановлено, що діяльність позивача у перевіряємому періоді фактично зводилась до транзиту фінансових потоків та не мала на меті здійснення господарської діяльності. Перевірка діяльності платника податків, результати якої оформлені відповідним актом проведена в межах повноважень податкових органів та за наявності підстав, визначених законом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А00 № 508074; взятий на податковий облік в ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова; основними видами діяльності згідно довідки ЄДРПОУ є інші види оптової торгівлі (51.90.0); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (52.12.0); пакування (74.82.0); посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0)

Фахівцями відповідача у період з30.03.2012 по 05.04.2012 року проведено перевірку з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період 01.04.2010р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт № 270/221/30989660 від 12.04.2012 року, яким встановлено порушення вимог п.п.5.3.9, п.5.3 , 5.2.1 п.5.2 , п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1,138.2,138.4, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що безпідставного віднесення до складу валових витрат у період, що ревізувався 164061 грн.; п.п.7.2.1,7.2.3,7.2.6 п.7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3,198.6, п.201.1, 201.6,201.7,201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого віднесено до складу податкового кредиту 114483,00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень № 0000282212 від 27.04.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток основним платежем в розмірі 164061,00 грн. та за штрафними санкціями 18859,00 грн., № 0000292212 від 27.04.2012р. за яким збільшено суму основного платежу з податку на додану вартість на 114483,00 грн. та визначено штрафних санкцій на 18861,00 грн., № 0000302212 від 27.04.2012р. форми "В4", яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість по деклараціях за квітень 2010 року на 4095грн, за липень 2010 на 1669 грн., за червень 2011 на 3600 грн. та за липень 2011 року на 7400 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Податкове повідомлення-рішення № 0000292212 від 27.04.2012р., за яким збільшено суму основного платежу з податку на додану вартість на 114483,00 грн. та визначено штрафних санкцій на 18861,00 грн.,

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.1-198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено договори купівлі продажу лісоматеріалів на виконання яких з ТОВ «Промсец-Консалтинг», ТОВ «Тех-Агромаркетинг», укладено договори надання послуг по підготовці та відгрузці лісоматеріалів та договорі надання юридичних послуг: № 25 від 01.09.2010 року, №14 від 01.09.2010 року ( а.с.56-67, т.4,а.с.26-27, т.7 ТОВ «Промспец Консалтинг»);№ 23/3 від 01.04.2010 року (а.с. 60-62, т.5 ТОВ Тех-Агромаркетинг»).

На виконання умов договору позивачеві надані податкові накладні ТОВ «Тех-Агромаркетинг», від 30.04.2010 року № 183; від 31.05.2012 № 420; від 30.06.2010 №658; від 30.07.2010 року № 951, від 31.08.2010 року № 1213, на підставі яких сформовано та віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 27885,56 грн. ТОВ «Промсец-Консалтинг»- від 30.09.2010 № 324, від 29.10.2010 №№ 971,968; від 30.11.2010 року № 1967; від 31.12.2010 № 3101; від 31.01.2011 року № 639; від31.03.2011 року № 542; від 29.04.2011 року № 498; від 31.05.2011 року № 513, від 30.06.2011 року № 491; від 29.07.2011 року № 836; від 31.08.2011 року № 369; від 30.09.2011 року №450,- на підставі яких до складу податкового кредиту віднесено 103361,99 грн.

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимога мст.7 закону України «Про податок на додану вартість», ст..201 ПК України, наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", наказу ДПА від 30.05.97 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, виписок банку (а.с.194-250, т.5, т.6) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

В Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Стосовно договору від 01.09.2010 року № 14 щодо надання юридичних послуг суд зауважує, що предмет договору визначено у п.2.1 договору згідно якого виконавець ( ТОВ «Промспец Консалтинг») аналізує відповідність внутрішніх документів замовника вимогам законодавства, надає допомогу замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів; бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються замовником з іншими підприємствами та громадянами, надає допомогу щодо організації контролю за виконанням цих договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань; організує та веде претензійну роботу за матеріалами, підготовленими замовником; бере участь у розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованість, що є на балансі господарства, та вживає спільно з іншими підрозділами заходів щодо ліквідації цієї заборгованості; надає допомогу з організації та здійснення контролю за дотриманням замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції і товарів за кількістю та якістю, проводить інструктаж працівників, які відповідають за відправлення та приймання товарно-матеріальних цінностей, про порядок оформлення цих операцій та активування у випадку нестачі, некомплектності, псування товарів та вантажів, робить висновок про законність списання матеріальних цінностей; представляє у встановленому порядку інтереси замовника в суді, а також в інших органах при розгляді правових питань; узагальнює та аналізує розгляд судових, інших справ та спільно з іншими підрозділами замовника результати розгляду претензій, практику укладання та виконання договорів - надає замовнику пропозиції з усунення виявлених недоліків; надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника; за дорученням замовника бере участь у засіданні балансової комісії та розробці пропозицій за підсумками фінансово-господарської діяльності, готує за дорученням замовника матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної і нестандартної продукції та про інші правопорушення для передачі слідчим, судовим органам, а також нестандартної продукції та про інші правопорушення для передач організує систематичний облік та збереження нормативних актів, що надходять до замовника та організує систематичний облік та збереження норматив інформує замовника про нове законодавство, організує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, що стосуються їхньої діяльності, регулярно здійснює особистий прийом працівників замовника та консультує їх з правових питань.

Позивачем до матеріалів справи надано акт виконаних робіт від 29.10.2010 року, від, які єдині відповідно п. 4.2 договору № 14 від 01.09.2010р. мають підтвердити факт виконання послуг.

Дослідивши зміст акту суд зауважує, що в ньому відсутні відомості, які саме послуги з перелічених в п. 2.1 договору від 01.08.2011 року № 01/08 надавалися: які роз'яснення поточного законодавства та які рекомендації по його застосуванню були надані; по яких локальних нормативних актах клієнта (положення, правила, процедури, посадові інструкції тощо) проведена експертиза і яка саме; по яких угодах, що укладалися позивачем, надані консультації;які були підготовлені претензійні та позовні матеріали; які правові документи, необхідні для здійснення виробничої діяльності клієнта, розроблені, отримані і оформлені виконавцем; який причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними у звітах змін до діючого законодавства та господарською діяльністю підприємства-позивача; які рекомендації по його застосуванню з питань ведення податкового, бухгалтерського обліку були надані, з питань обліку основних фондів та матеріальних активів і обліку та оплаті праці, тощо. Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги та консультації, їх спеціальність, освіта.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що зі змісту акту вбачається, що він не містить чіткого, деталізованого переліку наданих послуг, що в свою чергу унеможливлює встановлення зв'язку витрат на послуги з господарською діяльністю підприємства.

Щодо первинних документів на підтвердження виконання робіт по підготовці, то суд зауважує, що звіти про виконання робіт до означених вище договорів не містять у собі відомостей стосовно використаних методів контролю якості лісоматеріалів, в т.ч. здійснення заміру розмірів та визначення обсягу лісоматеріалів, відповідно до ГОСТу 2292; не деталізовано кількісні та якісні показники пороків лісоматеріалів, виявлених відповідно до ГОСТів 2140.

Крім того суд звертає увагу на те, що акт виконаних робіт містить інформацію стосовно сортування круглого лісу, що завантажений у вагони, проте відомості про сортування містять загальний характер щодо розміру та якісних вимог до піловочника «пиловочник ф20см и выше»(а.с.60,а.с.83, т.5 т.4), тоді як згідно ГОСТ у 9463 - 88 «Лесоматериалы круглые хвойных пород», затвердженого постановою від 21.04.1988 року № 33 визначено, що піловочник поділяється по товщині на дві групи- середній від 14 до 24 см., та крупний від 26 см. та більше з градацією 2 см.; акт від 30.09.2011 року (а.с.1, т.4, а.с.1 т.5, а.с.153,184 т.3) не містять інформації щодо лісоматеріалів; від 30.04.2010 року (а.с.64, т.5) містить інформацію щодо замірів та сортування по категоріям лісу будівельного ф14-19см., L4м. у кількості 249,06 м3, тоді як звіти до вказаного акту (а.с.65-68, т.5) містять інформацію про 196,41 м3 лісу будівельного означеної категорії; накладні від 08.06.2010 року № 315, від 15.08.2010 року № 318, від 25.06.2010 року № 326 (а.с.131,133,135, т.5) містять найменування товару «техсировина ( рудстойка) довж.4, діам.8-14, вагон № 67916775, тоді як акт робіт від 30.06.2010 (а.с.115, т.5) у розділі «категорія продукції»відомостей про вказані лісоматеріали не містить.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позивачем належним чином оформленими первинними документами не підтверджено правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Промсец-Консалтинг», ТОВ «Тех-Агромаркетинг».

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000282212 від 27.04.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток основним платежем в розмірі 164061,00 грн. та за штрафними санкціями 18859,00 грн., суд зазначає наступне.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Зважаючи на наведені законодавчі приписи, а також на те, що судовим розглядом встановлено неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Промсец-Консалтинг», ТОВ «Тех-Агромаркетинг», суд приходить до висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат вартість придбаних у вказаних контрагентів послуг.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 ПК України)

Тобто, наведеними нормами передбачено, що при від'ємному значенні суми податку така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума податку має від'ємне значення, то частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, підлягає бюджетному відшкодуванню.

Оскільки судовим розглядом встановлено неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Промсец-Консалтинг», ТОВ «Тех-Агромаркетинг», суд вважає обґрунтованими висновки відповідача про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість по деклараціях за квітень 2010 року на 4095грн, за липень 2010 на 1669 грн., за червень 2011 на 3600 грн. та за липень 2011 року на 7400 грн.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище суд, приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин та відмовляє у задоволенні адміністративного позову. Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Тотус" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 24.09.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.