Постанова № 26123519, 20.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/3870/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Борзаниці С.В.

при секретарі судового засідання Іванович К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000168011 від 17.04.2012, №0000158011 від 17.04.2012, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 19.04.2012 на адресу ДП «Луганськвугілля» надійшли повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську від 17.04.2012 року за номерами 0000168011, 0000158011. Дані повідомлення-рішення були направлені на адресу позивача на підставі АКТу №97/08-2/32473323 від 27.03.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Луганськвугілля» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податок на прибуток підприємств. В Акті був зроблений висновок, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми по господарським операціям з наступними контрагентами: ТОВ «ВКФ «Проміндустрія», ТОВ «ТД «Промінвестгруп», ПП «Фріланс», ПП «Харвест-2008», ПП «Ініціатива-Союз-С», ТОВ «Спецопторг», ТОВ «Донбас-нафтогаз», ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Темір», ТОВ «Ліга-Груп», ПП «Ініціатива-Союз-С», ПП «Енорф», ТОВ «Транс Агентство Сервіс». Однак позивач не згоден з вказаними висновками, оскільки реальність угод із зазначеними контрагентами підтверджується податковими накладними, накладними, договорами, рахунками, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами про прийняття товарів, які були додані до позовної заяви. За таких обставин позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000168011, 0000158011 від 17.04.2012.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити їх.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 22.03.2012 по 27.03.2012 посадовими особами відповідача відповідно до наказу від 22.03.2012 №150 згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 та ст.79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства «Луганськвугілля» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по грудень 2011 року та податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт № 97/08-2/32473323 від 27.03.2012 (а.с.29- 91), у якому зроблено висновок про :

1) порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, 5.3.9ґп. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2008 по 31.03.20011 на суму 345413;

2) порушення п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.09.2011 на суму 277683 грн.;

3) порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 280340 грн.;

4) порушення ч. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 285926 грн.

На підставі акту перевірки № 97/08-2/32473323 від 27.03.2012 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську винесені податкові повідомлення -рішення від 17.04.2012 № 0000158011 та № 0000168011, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 1189362 грн., та нарахована штрафна санкція в сумі 182193,5 грн.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій між Державним підприємством «Луганськвугілля» з контрагентами: ТОВ «ВКФ «Проміндустрія», ТОВ «ТД «Промінвестгруп», ПП «Фріланс», ПП «Харвест-2008», ПП «Ініціатива-Союз-С», ТОВ «Спецопторг», ТОВ «Донбас-нафтогаз», ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Темір», ТОВ «Ліга-Груп», ПП «Ініціатива-Союз-С», ПП «Енорф», ТОВ «Транс Агентство Сервіс», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в України» від 04.12.1990 №509-XII зі змінами та доповненнями (далі -Закон №509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, у зв'язку з тим, що частина спірних правовідносин виникла до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід також застосовувати норми Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, податковий кредит ДП «Луганськвугілля» сформований по операціях з наступними контрагентами: ТОВ «ВКФ «Проміндустрія», ТОВ «ТД «Промінвестгруп», ПП «Фріланс», ПП «Харвест-2008», ПП «Ініціатива-Союз-С», ТОВ «Оріал», ТОВ «Спецоптторг», ТОВ «Донбас-нафтогаз», ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Темір», ТОВ «Ліга-Груп», ПП «Енорф», ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

Представником позивача в ході судового розгляду справи було надано суду первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит. Долучені до справи копії первинних документів були звірені з їх оригіналами перед їх долученням. Додаткових документів, окрім долучених до матеріалів справи, позивачем не надавалося та не повідомлялося про наявність інших додаткових первинних документів щодо господарської діяльності із зазначеними вище контрагентами.

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» та ТОВ «ВКФ «Проміндустрія» були укладені договори №97 від 15.09.2009 (Т 1, а.с.95), №78 від 30.11.2010 (Т 1 а.с.101), №59/15 від 30.11.2010 (Т 1 а.с.111), №62/15 від 02.12.2010 (Т 1 а.с.116), №64/15 від 07.12.2010 (Т 1 а.с.121), №67/15 від 14.12.2010 (Т 1 а.с.126), №68/15 від 15.12.2010 (Т 1 а.с.131), №71/15 від 20.12.2010 (Т 1 а.с.136), №72/15 від 21.12.2010 (Т 1 а.с.141), №73/15 від 22.12.2010 (Т 1 а.с.146)

Згідно договору № 97 від 15.09.2009, укладеного між позивачем та ТОВ «ВКФ «Проміндустрія», ПРОДАВЕЦЬ - ТОВ «ВКФ «Проміндустрія» продає, а покупець - ДП «Луганськвугілля» покупає горючо-мастильні матеріали в номенклатурі, кількості та за цінами відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору якість товару, який передає постачальник, повинна відповідати Паспорту якості та Сертифікату відповідності. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору відпуск проводиться шляхом отримання палива на заправці Постачальника. Відповідно до п. 3.3 вказаного договору відвантаження товару проводиться партіями відповідно до заявок Покупця на кожну окрему партію. Відповідно до п. 4.1 вказаного договору здача та приймання товару за кількістю та якістю відбувається відповідно з діючою «Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» N 81/38/101/235/122 від 02.04.98.

Однак на підтвердження виконання вказаного договору представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання п. 2.1 не наданий Паспорт якості та Сертифікат відповідності; в підтвердження виконання п. 3.1 не надані товарно-транспорті накладні, подорожні листи тощо; в підтвердження виконання п. 3.3 не надані заявки на кожну окрему партію; в підтвердження виконання п. 4.1 зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України - щодо транспортування нафтопродуктів в певних цистернах з відповідними пломбами, щодо зважування нафтопродукту для визначення його маси, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття нафтопродукту, щодо обліку та зберігання нафтопродукту із записом у журналі вимірювань нафтопродуктів у резервуарах та інші документи відповідно до положень розділу 4.2 вказаної Інструкції.

Згідно договору № 78 від 30.11.2010, укладеного між позивачем та ТОВ «ВКФ «Проміндустрія», ПРОДАВЕЦЬ - ТОВ «ВКФ «Проміндустрія» продає, а покупець - ДП «Луганськвугілля» покупає бензин та дизельне пальне у відповідній кількості. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору якість товару повинна відповідати ГОСТ. Відповідно до п. 2.2 вказаного договору при передачі товару Продавець повинен надати Покупцю сертифікат якості та інші документи, які підтверджують якість товару. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору Продавець постачає Покупцю товар за попередньою заявкою. Відповідно до п. 3.2 при постачанні товару Продавець передає Покупцеві наступні документи: товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну, інші документи, які притаманні для продажу конкретного виду товару. Відповідно до розділу 4 вказаного договору прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаного договору представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості, не надані товарно-транспорті накладні, подорожні листи, рахунки-фактури; не надані заявки на кожну окрему партію; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7- щодо транспортування нафтопродуктів в певних цистернах з відповідними пломбами, щодо зважування нафтопродукту для визначення його маси, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття нафтопродукту, щодо обліку та зберігання нафтопродукту із записом у журналі вимірювань нафтопродуктів у резервуарах та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

Згідно договорів №59/15 від 30.11.2010 (Т 1 а.с.111), №62/15 від 02.12.2010 (Т 1 а.с.116), №64/15 від 07.12.2010 (Т 1 а.с.121), №67/15 від 14.12.2010 (Т 1 а.с.126), №68/15 від 15.12.2010 (Т 1 а.с.131), №71/15 від 20.12.2010 (Т 1 а.с.136), №72/15 від 21.12.2010 (Т 1а.с.141), №73/15 від 22.12.2010 (Т 1 а.с.146), які аналогічні за своїм змістом, укладених між позивачем та ТОВ «ВКФ «Проміндустрія», ПРОДАВЕЦЬ - ТОВ «ВКФ «Проміндустрія» передає у власність Покупця - ДП «Луганськвугілля» товар, найменування , кількість, ціна, строки поставки якого зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно додатків товаром за цими договорами було дизельне пальне. Відповідно до умов вказаних договорів якість товару повинна відповідати ТУ (ГОСТ,ДСТУ) або іншій документації, яка встановлює вимоги до якості та комплектності конкретного виду товару; при передачі товару Продавець повинен передати Покупцю сертифікат якості та інші документи, які підтверджують якість товару, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості, не надані товарно-транспорті накладні, подорожні листи, рахунки-фактури; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7- щодо транспортування нафтопродуктів в певних цистернах з відповідними пломбами, щодо зважування нафтопродукту для визначення його маси, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття нафтопродукту, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» та ТОВ «ТД «Промінвестгруп» були укладені договори №04/03-10 від 26.03.2010 (Т 1 а.с.152-153), №61/04/10 від 01.04.2010 (Т 1 а.с.160-161), відповідно до яких ПРОДАВЕЦЬ - ТОВ «ТД «Промінвестгруп» передає у власність Покупця - ДП «Луганськвугілля» товар, найменування , кількість, ціна, строки поставки якого зазначаються в самому договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Згідно договору та специфікацій додатків товаром за цими договорами були запчастини до обладнання. Відповідно до умов вказаних договорів якість товару повинна відповідати ТУ (ГОСТ,ДСТУ) та підтверджуватися свідоцтвом якості та іншою технічною документацією; при передачі товару Продавець повинен передати Покупцю сертифікат якості та інші документи, які підтверджують якість товару, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості, не надані товарно-транспорті накладні, подорожні листи, рахунки-фактури; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7-щодо зважування товару, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» та ПП «Фріланс» були укладені договори №128 від 01.11.2010 (Т 1 а.с.187-188), №127 від 29.10.2010 (Т 1 а.с.193-194), №126 від 28.10.2010 (Т 1 а.с.199-200), №125 від 27.10.2010 (Т 1 а.с.205-206), №124 від 26.10.2010 (Т 1 а.с.211-212), №123 від 25.10.2010 (Т 2 а.с.2-3), №122 від 22.10.2010 (Т 2 а.с.8-9), відповідно до яких ПРОДАВЕЦЬ - ПП «Фріланс» передає у власність Покупця - ДП «Луганськвугілля» товар, найменування , кількість, ціна, строки поставки якого зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно додатків товаром за цими договорами був провід відповідної марки. Відповідно до умов вказаних договорів якість товару повинна відповідати ТУ (ГОСТ,ДСТУ) або іншій документації, яка встановлює вимоги до якості та комплектності конкретного виду товару; при передачі товару Продавець повинен передати Покупцю сертифікат якості та інші документи, які підтверджують якість товару, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості, не надані товарно-транспорті накладні, подорожні листи, рахунки-фактури; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7-щодо зважування товару, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

Крім того, договір №128 від 01.11.2010 (Т 1 а.с.187-188) зовсім не підписаний з боку Продавця. До договору №126 від 28.10.2010 (Т 1 а.с.199-200), №125 від 27.10.2010 (Т 1 а.с.205-206), №124 від 26.10.2010 (Т 1 а.с.211-212) надані додатки, в яких не зазначені номер та дата договору. Договір №122 від 22.10.2010 (Т 2 а.с.8-9) зовсім не має додатку, який би визначав вид товару, його найменування , кількість, ціну, строки поставки.

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» та ПП «Харвест-2008»

були укладені договори № 98 від 01.11.2008 (Т 2 а.с.13-15), № 20 від 25.05.2009 (Т 2 а.с.33-34), № 20 без дати (Т 2 а.с.39-40).

Згідно договору № 98 від 01.11.2008 ПРОДАВЕЦЬ - ПП «Харвест-2008» передає у власність Покупця - ДП «Луганськвугілля» продукти харчування, найменування , кількість, ціна яких зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до умов вказаних договорів якість товару повинна відповідати ТУ (ГОСТ,ДСТУ) та підтверджуватися сертифікатом якості. Поставка товару проводиться в конкретний день згідно заявки на поставку товарів; при передачі товару Продавець повинен передати Покупцю сертифікат якості та інші документи, які підтверджують якість товару, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаного договору представником позивача не були надані наступні документи: зовсім не надані додатки, на підставі яких визначається найменування , кількість та ціна продуктів харчування; зовсім не надані сертифікати якості, не надані товарно-транспорті накладні, подорожні листи, рахунки-фактури; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7-щодо зважування товару, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

Згідно договорів № 20 від 25.05.2009 (Т 2 а.с.33-34), № 20 без дати (Т 2 а.с.39-40) ПРОДАВЕЦЬ - ПП «Харвест-2008» передає у власність Покупця - ДП «Луганськвугілля» матеріали, обладнання, запчастини в асортименті в кількості та за цінами відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до умов вказаних договорів якість товару повинна відповідати ДСТУ; доставка товару проводиться автотранспортом Покупця; при постачанні товару Продавець передає Покупцю товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну, інші документи, притаманні продажу конкретного виду товару. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості, не надані товарно-транспорті накладні, рахунки-фактури; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7-щодо зважування товару, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

Крім того, наданий екземпляр договору № 20 в томі № 2 на а.с.39-40 не містить дати, однак на виконання його умов додані відповідні податкові накладні.

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» та ПП «Ініціатива-Союз-С» був укладений договір № 12 - 69/02/11 від 15.02.2011 (Т 2 а.с.71-72), відповідно до яких ПРОДАВЕЦЬ - ПП «Ініціатива-Союз-С» передає у власність Покупця - ДП «Луганськвугілля» товар, найменування , кількість, ціна, строки поставки якого зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно наданих додатків до вказаного договору товаром були запчастини. Відповідно до умов договору якість товару повинна відповідати ТУ (ГОСТ,ДСТУ) або іншій документації, яка встановлює вимоги до якості та комплектності конкретного виду товару; товар постачається шляхом самовивозу зі складу Продавця; при передачі товару Продавець повинен передати Покупцю сертифікат якості та інші документи, які підтверджують якість товару, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості, не надані товарно-транспорті накладні, рахунки-фактури; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7-щодо зважування товару, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

Крім того, надані додатки №1, 2, 3 (Т 2, а.с.72, 73, 74) відповідно до їх найменування є такими, що додаються до договору постачання № 69/02/11 від 15.02.2011. У зв'язку з чим ці додатки визнаються неналежними доказами по справі, оскільки як підставу для господарської операції позивачем наданий не договір постачання, а договір купівлі-продажу, при цьому в договорі купівлі продажу номер зазначений як «12 - 69/02/11», а в додатках номер зазначений як «69/02/11». Тобто, додатки не відповідають за номером договору та за видом договору.

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» ТОВ «Оріал» був укладений договір № 72/12 від 26.04.2011 (Т 2 а.с.82-83), відповідно до яких ПРОДАВЕЦЬ - ТОВ «Оріал» забезпечує доставку питної води Покупцю - ДП «Луганськвугілля», який приймає та сплачує за товар, найменування , кількість, ціна, строки поставки якого зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно наданих додатків до вказаного договору товаром була питна вода. Відповідно до умов договору якість товару повинна відповідати ТУ (ГОСТ,ДСТУ) або іншій документації, яка встановлює вимоги до якості та комплектності конкретного виду товару; при передачі товару Продавець повинен передати Покупцю сертифікат якості або інші документи, які підтверджують якість товару, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості, товарно-транспортні накладні, не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7- щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

Згідно договору № 29 від 15.12.2010 (Т 2 а.с.106-108) ПРОДАВЕЦЬ - ТОВ «Спецоптторг» продає, а Покупець - ДП «Луганськвугілля» покупає товар, конкретна номенклатура, кількість, вартість, строк поставки якого зазначаються в Додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною договору. Згідно наданих додатків до вказаного договору товаром були спецодяг. Відповідно до умов вказаного договорів якість товару повинна відповідати ДСТУ; доставка товару проводиться самовивозом зі складу Продавця автотранспортом Покупця; при постачанні товару Продавець передає Покупцю товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну, інші документи, притаманні продажу конкретного виду товару. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості або інший документ, який підтверджує якість товару, не надані товарно-транспорті накладні або подорожні листи, рахунки-фактури; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7- щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» та ТОВ «Донбас-нафтогаз» були укладені договори №35 від 01.06.2011 (Т 2, а.с.111-112), №96/15 від 27.05.2011 (Т 2, а.с.120-121), №124/15 від 29.06.2011 (Т 2, а.с.131-132), №121/15 від 22.06.2011 (Т 2, а.с.135-136), №117/15 від 16.06.2011 (Т 2, а.с.148-149), №100/15 від 30.05.2011 (Т 2, а.с.152-153), №104/15 від 01.06.2011 (Т 2, а.с.161-162), №112/15 від 08.06.2011 (Т 2, а.с.171-172), №115/15 від 10.06.2011 (Т 2, а.с.182-183), №119/15 від 20.06.2011 (Т 2, а.с.199-200), які аналогічні за своїм змістом, відповідно до яких ПРОДАВЕЦЬ - ТОВ «Донбас-нафтогаз» передає у власність Покупця - ДП «Луганськвугілля» товар, найменування , кількість, ціна, строки поставки якого зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно наданих додатків до вказаного договору товаром було дизельне пальне. Відповідно до умов договору якість товару повинна відповідати ТУ (ГОСТ, ДСТУ) або іншій документації, яка встановлює вимоги до якості та комплектності конкретного виду товару; при передачі товару Продавець повинен передати Покупцю сертифікат якості та інші документи, які підтверджують якість товару, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться відповідно з діючою «Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» N 81/38/101/235/122 від 02.04.98.

Однак на підтвердження виконання вказаного договору представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості або інший документ, який підтверджує якість товару; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України - щодо зважування нафтопродукту для визначення його маси, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття нафтопродукту, щодо обліку та зберігання нафтопродукту із записом у журналі вимірювань нафтопродуктів у резервуарах та інші документи відповідно до положень розділу 4.2 вказаної Інструкції.

Акти про приймання матеріалів, надані позивачем, судом визнаються неналежними доказами, оскільки зовсім не містять відомостей про умови зберігання на складі одержувача, не містять відомостей про стан тари та упаковки на момент огляду, відомостей щодо зважування. Тобто, відсутні саме індивідуальні характеристики товару, які б давали можливість визнати цей акт підтвердження виконання саме зазначених договорів. Акти з боку лаборанта підписані невідомою особою: біля зазначеного слова «Лаборант» в наявності риска «/», що означає підписання аналізу не тією особою, прізвище якого вказане за текстом, і відсутні відомості щодо підписанта.

Лабораторні аналізи дизельного палива також судом визнаються неналежними доказами, оскільки підписані невідомою особою: біля зазначеного слова «Лаборант» в наявності риска «/», що означає підписання аналізу не тією особою, прізвище якого вказане за текстом, і відсутні відомості щодо підписанта. Лабораторний аналіз від 30.06.2011 зовсім не підписаний - Т. 2, а.с.127. Крім того, в тексті всіх лабораторних аналізів постачальником зазначене ТОВ «Донбасс-тафтагаз», а не «Донбас-нафтогаз», тобто в наявності три літери, які відрізняють назви самого підприємства від назви підприємства в тексті лабораторного аналізу, що виключає можливість друкарської помилки.

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» та ТОВ «Компанія Квік Дан» були укладені договори №184/04/11 від 11.04.2011 (Т 2 а.с.213-214), №199/04/11 від 13.04.2011 (Т 2 а.с.225-226), №205/04/11 від 26.04.2011 (Т 2 а.с.234-235), №232/05/11 від 23.05.2011 (Т 2 а.с.241-242), №212/04/11 від 28.04.2011 (Т 3 а.с.18-19), №235/05/11 від 27.05.2011 (Т 3 а.с.23-24), №244/06/11 від 16.06.2011 (Т 3 а.с.29-30), відповідно до яких ПРОДАВЕЦЬ - ТОВ «Компанія Квік Дан» передає у власність Покупця - ДП «Луганськвугілля» товар, найменування , кількість, ціна, строки поставки якого зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно додатків товаром за цими договорами були запчастини до обладнання. Відповідно до умов вказаних договорів якість товару повинна відповідати ТУ (ГОСТ,ДСТУ) або іншій документації, яка встановлює вимоги до якості та комплектності конкретного виду товару; при передачі товару Продавець повинен передати Покупцю товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості або інший документ в підтвердження відповідної якості товару, не надані товарно-транспорті накладні, рахунки-фактури; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7-щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» та ТОВ «Компанія «ТЕМІР» були укладені договори № 60 від 24.03.2011 (Т 3 а.с.38-41), № 46 від 14.04.2011 (Т 3 а.с.71-73), № 111/03/11 від 04.03.2011 (Т 3 а.с.79-80), відповідно до яких ПРОДАВЕЦЬ - ТОВ «Компанія «ТЕМІР» передає у власність Покупця - ДП «Луганськвугілля» товар, найменування, кількість, ціна, строки поставки якого зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно додатків товаром за цими договорами були запчастини до обладнання. Відповідно до умов договору якість товару повинна відповідати ТУ (ГОСТ,ДСТУ) або іншій документації, яка встановлює вимоги до якості та комплектності конкретного виду товару; при передачі товару Продавець повинен передати Покупцю сертифікат якості або інші документи, які підтверджують якість товару, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості або інший документ в підтвердження якості товару, не надані товарно-транспортні накладні не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7- щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» та ПП «Енроф» був укладений договір поставки № 61 від 17.02.2011 (Т 3 а.с.92), відповідно до яких Постачальник - ПП «Енроф» постачає Покупцю - ДП «Луганськвугілля» товар, найменування, кількість, ціна, строки поставки якого зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Згідно додатків товаром за цими договорами були матеріали та запчастини до обладнання. Відповідно до умов договору якість товару повинна відповідати ТУ (ГОСТ,ДСТУ) та підтверджуватися сертифікатом якості; при передачі товару Продавець повинен передати Покупцю накладну на відпуск товару, рахунок-фактуру, податкову накладну та інші документи, які притаманні продажу конкретного виду товару. Прийомка продукції за якістю та кількістю проводиться на складі ПОКУПЦЯ відповідно до Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7 зі всіма доповненнями та змінами.

Однак на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не наданий сертифікат якості або інший документ в підтвердження якості товару, не надані товарно-транспортні накладні, не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7- щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем надані документи в підтвердження наявності господарських правовідносин ДП «Луганськвугілля» з ТОВ «Транс агентство сервіс»: податкові накладні, прибуткові ордери, видаткові накладні, акти приймання матеріалів (Т 3, а.с.102-131). Однак до зазначених матеріалів зовсім не наданий договір, на підставі якого проводилися операції з прийому та оприбуткування певних матеріалів. Тобто, відсутні первісні підстави для складання документів, наданих до матеріалів справи. У зв'язку з чим вказані документи визнаються неналежними доказами в підтвердження наявності правомірності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс агентство сервіс».

В судовому засіданні встановлено, що між ДП «Луганськвугілля» та ТОВ «Ліга-груп» був укладений договір купівлі-продажу № 9/05 від 09.09.2011 (Т 3 а.с.146-148), відповідно до яких Постачальник - ТОВ «Ліга-груп» зобов'язується поставити та встановити на території Покупця - ДП «Луганськвугілля» спеціалізований «Комплект студійного обладнання «СВТ.VID» для організації нарад (конференцій) згідно із Специфікацією Комплекса (Специфікація - Додаток №1 до Договору) та Технічного завдання (ТЗ - Додаток 2 до Договору), а Покупець зобов'язується прийняти поставлений та встановлений Коплекс та оплатити його вартість згідно з умовами цього Договору. Відповідно до умов договору якість товару повинна відповідати вимогам Технічного Завдання. Постачальник повинен передати Покупцю видаткову накладну (рахунки-фактури), податкову накладну, інструкції з експлуатації та обслуговування Комплексу. Приймання Комплексу здійснюється в порядку та на умовах визначених цим Договором, згідно з ТЗ та у відповідності до чинного в Україні законодавства.

Однак на підтвердження виконання вказаного договору позивачем не були надані документи в підтвердження наявності та підписання Додатку № 2 - Технічного завдання, не надані документи в підтвердження встановлення Комплексу

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит. Долучені до справи копії первинних документів були звірені з їх оригіналами перед їх долученням.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до статті 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач в порушення вимог ст. ст. 626-629 ЦК України та відповідних пунктів укладених договорів поставки та купівлі-продажу неналежним чином оформлював результати поставки відповідних товарів, що виявилося в наступному.

Всі документи, які надані позивачем в підтвердження реального виконання укладених договорів, містять лише відомості щодо виду продукції або товару, його кількості та ціни. При цьому зовсім не надані докази відносно дотримання умов укладених договорів щодо індивідуальних якісних характеристик, які б підтверджували придбання товару саме за наданими позивачем договорами. Також позивачем не дотримувалися вимоги чинного законодавства щодо порядку прийомки за кількістю та якістю товари, які б давали можливість суду для визначення приймання певного товару відповідно до конкретного договору. Зазначені порушення призвели до визнання судом певних документів, наданих позивачем, неналежними доказами по справі, про що зазначено вище за текстом.

Представником позивача надані докази оприбутковування товарів та матеріалів, щодо придбання яких надані відповідні документи. Однак з урахуванням того, що в судовому засіданні позивачем не надано належних доказів постачання цих товарів та матеріалів за вказаними договорами постачання та купівлі-продажу, в наявності підстави визнати недостовірними податкові накладні, зазначені позивачем в якості підстави для формування податкового кредиту, оскільки вони складені на підставі первинних бухгалтерських документів, які не відображають реальних господарських операцій з вказаними постачальниками. У зв'язку з чим по вказаним договорам відсутні події, передбачені підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а саме: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); а також відсутні події, передбачені п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, що вказує на відсутність при даних обставинах права позивача як платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Однак при цьому встановлені в судовому засіданні факти наявності товарів та матеріалів у позивача, на постачання яких він надав бухгалтерські документи, які не відображають фактичного постачання цієї продукції. Ці факти вказують на наявність того, що відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у позивача мали місце господарські операції як дії, які потягли за собою зміни в структурі активів. При цьому в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем не зазначено та не надано належним чином складених первинних документів, які б фіксували факти здійснення цих господарських операцій. Факти наявності товарів та матеріалів без належних підтверджуючих бухгалтерських документів щодо їх первинної поставки до позивача вказують на порушення ведення бухгалтерського обліку посадовими особами позивача, а не на фактичне виконання зазначених договорів поставки та купівлі-продажу, оскільки неможливий рух продукції у позивача без її фактичної доставки, що зайвий раз свідчить про порушення позивачем вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Вказані вище обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, вказують на правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Луганськвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000168011 від 17.04.2012, №0000158011 від 17.04.2012.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 23 серпня 2012 року.

Суддя С.В. Борзаниця