Постанова № 26123473, 05.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/717/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

позивача - фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1: не з'явився,

представника позивача: ОСОБА_2 (довір. № б/н від 31.01.2012, дійсна до 31.01.2015)

представників відповідача - Стахановської ОДПІ

Луганської області Державної податковї служби: Галинської С.Г. (довір. № 37-Д від 03.09.2012, дійсна до 03.09.2013),

Адамович І.О. (довір. № 27-Д від 07.06.2012, дійсна до 07.06.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000411704 від 29.12.2011, -

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000411704 від 29.12.2011.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в грудні 2011 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 14.12.2011. На підставі акту перевірки Стахановською ОДПІ Луганської області 29.12.2011 було винесено податкове повідомлення - рішення, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4975,75 грн., з яких за основним платежем 4432,00 грн., за штрафними санкціями - 543,75 грн. Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 29.12.2011 № 0000411704 винесено незаконно, без перевірки усіх обставин, що мають істотне значення для справи, є необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як зазначає позивач в позові, відповідач, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, керувався тим, що угоди позивача з його постачальником ТОВ «Дельфа Інг» та позивача з його покупцями є нікчемними і тому не створюють податкових наслідків. Проте угоди позивача з ТОВ «Дельфа Інг» та позивача з його покупцями є виконаними всіма сторонами таких угод.

На підставі викладеного, позивач просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.12.2011 № 0000411704.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що Стахановською ОДПІ Луганської області, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт перевірки № 40/17-0113/НОМЕР_2 від 14.12.2011. На підставі акту перевірки 29.12.2011 винесено податкове повідомлення - рішення № 0000411704/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 4975,75 грн., з яких за основним платежем - 4432,00 грн., за штрафними санкціями - 543,75 грн.

Зазначена перевірка була проведена на підставі отриманої податкової інформації щодо порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, а саме на підставі акту перевірки Алчевської ОДПІ про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельфа Інг» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011. За результатами такої перевірки було встановлено наявність нікчемних взаємовідносин з позивачем. Як зазначає відповідач, в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ «Дельфа Інг» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, відсутні будь - які складські приміщення, працівники, автотранспортні засоби, що робить фактичне виконання угод неможливим. Крім того, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Дельфа Інг» анульовано 29.09.2011

Також представник відповідача зазначив, що під час проведення перевірки Алчевській ОДПІ не були надані документи податкової та бухгалтерської звітності, а саме товарно-транспортні накладні, акти приймання товару та платіжні доручення, які б підтверджували факт сплати за придбаний та прожданий товар.

Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що у період з 02.12.2011 по 08.12.2011, відповідно до наказу Стахановської ОДПІ від 02.12.2011 № 1261 (т. 1, а. с. 34) та повідомлення від 02.12.2011 № 97 (т. 1, а. с. 33), було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.07.2011, про що складений акт від 14.12.2011 № 40/17-0113/НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 5-19), згідно якого виявлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 завищено податкові зобов'язання у сумі 206814,00 грн.;

- п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за перевіряємий період у сумі 183578,00 грн., з них 4432,00 грн. - сума ПДВ включена до податкового кредиту по товару, який реалізовано не платникам ПДВ.

Інформації щодо надання заперечень до акту перевірки позивачем суду надано не було.

Відповідно до розписки ФОП ОСОБА_1, копію зазначеного вище наказу та повідомлення про перевірку позивач отримав особисто 02.12.2011 (т.1, а. с. 33 зв.).

На підставі акту перевірки Стахановською ОДПІ Луганської області винесено податкове повідомлення - рішення № 0000411704 від 29.12.2011 (т. 1, а. с. 20), відповідно до якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4975,75 грн., з яких за основним платежем - 4432,00 грн., за штрафними санкціями - 543,75 грн. Нарахування штрафних санкцій підтверджено розрахунком штрафних санкцій (т. 1, а. с. 21).

Однією з підстав для проведення перевірки було ненадання на обов'язковий запит відділу оподаткування фізичних осіб Стахановської ОДПІ Луганської області ФОП ОСОБА_1 товаро - транспортних накладних по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Дельфа Інг» та інформації щодо наявності власних виробничих потужностей, складських приміщень, договори оренди (при наявності) складських приміщень та інше.

Також підставою для проведення зазначеної перевірки було отримання Стахановською ОДПІ Луганської області податкової інформації, яка свідчила про порушення позивачем податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а саме: Алчевською ОДПІ Луганської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дельфа Інг» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 та складено акт № 1797/231/37288372 від 11.11.2011 (т. 1, а. с. 38-57). За результатами такої перевірки було встановлено наявність нікчемних взаємовідносин з позивачем.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дельфа Інг» 01.04.2011 за № 10а було укладено договір купівлі - продажу ТМЦ на суму 960000,00 грн., з яких сума ПДВ складає 160000,00 грн. (т. 4, а. с. 198). Відповідно до зазначеного договору продавець ТОВ «Дельфа Інг» відпускає, а покупець ФОП ОСОБА_1 приймає та оплачує товар. Приймання товару в кількості та за якістю відбувається сторонами в порядку, який визначається діючим законодавством України. Відповідно до видаткових накладних, долучених представником позивача до матеріалів справи, позивачем були придбані запчастини для сільськогосподарської техніки.

Як встановлено в судовому засіданні, договір від 01.04.2011 № 10а вступає в силу з 01.01.2011 і діє до 31.01.2012.

Також перевіркою встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин від ТОВ «Дельфа Інг» ФОП ОСОБА_1 та до підприємств - покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання - передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

За період з квітня по липень 2011 року ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту включено податкові накладні, які були видані ТОВ «Дельфа Інг».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено представником відповідача, в період з січня по липень 2011 року ФОП ОСОБА_1 були укладені договори куплі - продажу ТМЦ з різними контрагентами (т. 4, а. с. 99-113, 115-121). Відповідно до даних договорів позивач, як продавець, зобов'язується передати у власність покупця, відповідного контрагента, належне продавцю майно. Тобто, товарно - матеріальні цінності, придбані позивачем в ТОВ «Дельфа Інг», були реалізовані іншим контрагентам позивача.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 позивачем задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 211813,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за вказаний період встановлено їх завищення в сумі 206814,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року - в сумі 54067,00 грн., за травень 2011 року - в сумі 57649,00 грн., за червень 2011 року - в сумі 53228,00 грн., за липень 2011 року - в сумі 41870,00 грн.

За період з 01.04.2011 по 31.07.2011 ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по ПДВ в сумі 183578,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 встановлено його завищення в сумі 183578,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року - в сумі 47276,00 грн., за травень 2011 року - в сумі 50776,00 грн., за червень 2011 року - в сумі 47118,00 грн., за липень 2011 року - в сумі 38408,00 грн.

Позивачем не було надано на підтвердження реальності здійснення господарських договорів товарно-транспортних накладних та документів, які б підтверджували отримання та прийняття товару. Як пояснив представник позивача товар придбавався не для використання у виробництві, а для подальшої реалізації.

Дослідивши наявні в матеріалах справи фінансово-господарські документи, суд прийшов до висновку, що договори куплі - продажу ТМЦ, укладені між позивачем ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Дельфа Інг», не мали реального характеру, а лише мали за мету отримання грошових коштів та формування податкового кредиту, оскільки позивач не довів правомірності здійснення та виконання укладених правочинів по взаємовідносинам з ТОВ «Дельфа Інг» за період з 01.04.2011 по 31.07.2011.

Сума податку на додану вартість у ТОВ «Дельфа Інг», згідно бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлена в розмірі 190243,00 грн., у платника ФОП ОСОБА_1 в розмірі 183578,00 грн., розбіжність складає 6665,00 грн., у тому числі задекларовано податкового кредиту за період з 01.04.2011 по 31.07.2011:

- по товару, який реалізовано платникам ПДВ - 179146,00 грн.;

- по товару, який реалізовано не платникам ПДВ - 4432,00 грн., в томі числі за квітень 2011 року - в сумі 384,00,00 грн., за травень 2011 року - в сумі 857,00 грн., за червень 2011 року - в сумі 1028,00 грн., за липень 2011 року - в сумі 2163,00 грн.

Відповідно до пункту 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем ним було реалізовано придбаний товар у ТОВ «Дельфа Інг» різним покупцям неплатникам ПДВ на суму 4432грн. у тому числі по періодам: квітень 2011 - 384грн., травень 2011 - 857грн, червень 2011 - 1028грн., липень 2011 - 2163грн. Зазначені суми не були включені до податкових зобов'язань позивача.

За таких обставин суд вважає правильними висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та вважає законним та обґрунтованим податкове повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі суми реалізації товару неплатникам ПДВ - 4432грн. та штрафних санкцій - 543,75грн.

Підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення рішення №0000411704 від 29.12.2011 немає, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Суд приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що зазначені вище договори куплі - продажу вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства та мають ознаки нікчемності, оскільки позивачем недодержано в момент вчинення правочинів вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, договори фактично не вчинені та не спрямовані на реальне настання правових наслідків

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000411704 від 29.12.2011 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4432,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 543,75 грн. є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000411704 від 29.12.2011 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4432,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 543,75 грн. - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 10 вересня 2012 року.

Суддя В.В. Матвєєва