Постанова № 26123443, 20.09.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2a-0770/1445/12

рядок статзвіту –10.3.4

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Андрійцьо В.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДП "Дирекція із забезпечення діяльності та обслуговування податкових органів" про стягнення заборгованості в сумі 8076,33 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт владних повноважень - Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДП "Дирекція із забезпечення діяльності та обслуговування податкових органів" про стягнення 8031,25 грн. адміністративно-господарських санкцій за неподання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 45,08 грн. пені.

20 вересня 20112 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами.

Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи відповідач у судове засідання не з'явився повторно, не повідомив суд про причини неявки та не надав заперечення проти позову.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, у відповідності до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів з Україні" для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження осіб у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить.

відповідачем подано позивачу звіт форми № 10-ПІ річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік, з якого вбачається, що відповідач вимогу Закону не виконав. Згідно рядка 03 звіту кількість інвалідів які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст. 19 Закону становить 1 особа, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2010 року середньооблікова кількість інвалідів становила 0 осіб.

Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце незайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Так, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2011 році становила 16062,50 грн., то за не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, а отже невиконання нормативу відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету України 8031,25 грн.

Однак, як встановлено судом відповідач цю суму до 15 квітня 2011 року, строк встановлений законом, самостійно не сплатив. Згідно ст. 20 вищевказаного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На день подачі позовної заяви до суду строк прострочення платежу становить 28 днів, а отже пеня, при обліковій ставці НБУ 7,75 % становить 45,08 грн.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача –ДП "Дирекція із забезпечення діяльності та обслуговування податкових органів" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код - 13592841) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд. 14) адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 8076 (вісім тисяч сімдесят шість) грн. 33 коп.

3. Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Андрійцьо В.Д.