Рішення № 26119340, 21.09.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-4917/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"21" вересня 2012 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Цимбал І.К.

при секретарях - Вітер В.М., Троян С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «УкоінвестБуд», про стягнення збитків, штрафних санкцій, визнання правочину не дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача, про стягнення збитків, штрафних санкцій, визнання правочину не дійсним, посилаючись на те, що сторони уклали договір пайової участі у фінансуванні будівництва, умови якого щодо оплати були виконані позивачем у повному обсязі, в свою чергу відповідач взяті на себе зобов'язання щодо будівництва об'єкту фінансування та введення останнього в експлуатацію не виконав, чим порушив умови договору. Позивач звертався до відповідача з заявою про вирішення вище вказаної ситуації у позасудовому порядку шляхом пропозиції альтернативних варіантів або повернення грошових коштів. Відповідач не розглянув заяву позивача та не пішов останньому на зустріч, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить повернути йому винесені кошти за фінансування будівництва, стягнути штрафні санкції, зокрема пеню передбачену договором, а також три відсотки річних та індекс інфляції передбачені законом. Крім того, позивач вважає, що з урахуванням позиції відповідача, останній взагалі не мав намірів виконувати умови договору пайової участі у фінансуванні будівництва щодо передачі позивачу визначеного договором об'єкту будівництва, оскільки в процесі будівництва стало відомо, що замість такого приміщення було побудовано технічне приміщення, яке є допоміжним і використовується для обслуговування інших житлових та нежитлових приміщень. Після звернення позивача, про яке зазначено вище, керівництвом останнього було надано відповідь, що в процесі будівництва у проект вносилися зміни, у зв'язку із чим сталась така ситуація і що після сплати додаткової суми коштів можливо переукладення договору із визначенням іншого об'єкту будівництва. Позивач вважає, що укладений сторонами договору був вчинений під впливом обману, так як відповідач заздалегідь не мав намір передавати йому об'єкт будівництва та вводити останній в експлуатацію і укладаючи відповідний договір знав про неможливість його виконання у визначений термін. Таким чином, з урахуванням наведеного позивач просить визнати договір не дійсним, як такий, що укладений ним внаслідок обману з боку відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином /а.с. 45, 50/ про поважність причин неявки суд не повідомив та не просив розглянути справу у відсутність представника відповідача, у зв'язку із чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача і за згодою представника позивача ухвалити у справі заочне рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

12.09.2006 року сторони уклали договір № 15х/К пайової участі у фінансуванні будівництва (далі -договір) /а.с. 7-11/.

Відповідно до п. 1.1., 2.5. договору, квитанцій та довідки /а.с. 13,14/ позивач у повному обсязі передав відповідачу в порядку своєї пайової участі в будівництві адміністративно -господарської будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у встановленому Договорі розмірі і порядку грошові кошти, а відповідач взяв на себе зобов'язання використати передані кошти для будівництва об'єкту згідно договору і передати позивачу після завершення будівництва частину об'єкта будівництва, а саме нежитлове приміщення загальною площею 28,30 кв.м., яке розташоване на 1 офісному поверсі (далі - об'єкт фінансування), згідно з осями, вказаними в додатку № 1 договору /а.с. 12/.

Відповідно до п. 1.2.5 договору плановий термін введення в експлуатацію об'єкта фінансування -2 квартал 2007 року.

Станом на 21.09.2012 року відповідач умови договору не виконав та не передав профінансований позивачем об'єкт.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /термін/.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.

Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.

З наведеного вбачається, що відповідач прострочив виконання договору більше ніж на

18 місяців, отже вимога про повернення коштів є цілком обґрунтованою, разом з тим позивач не ставить вимогу про розірвання договору, що в свою чергу позбавляє суд стягнути з відповідача грошові кошти внесені позивачем згідно умов договору, так як за таких умов дія договір фактично продовжуватиме свою дію.

Разом з тим, позивач просить визнати договір на дійсним, як такий, що укладений під впливом обману.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 20 ППВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна особа повинна довести перед судом ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні представником позивача не надано доказів того, що під час укладення оспорюваного договору, з боку представників відповідача мав місце умисел спрямований на обман позивача щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, тому суд вважає вимогу позивача щодо визнання договору не дійсним необґрунтованою.

Позивач також просить стягнути з відповідача три відсотки річних та індекс інфляції відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту та правової природи правочину укладеного між сторонами вбачається, що зобов'язання відповідача не носять виконання грошового зобов'язання, тому у даному випадку суд вважає, що зазначена норма, на яку посилається позивач, не може бути застосована до даних правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що 21.12.2001 року позивач звертався до відповідача з заявою про надання пропозицій щодо вирішення питання невиконання договору або повернення грошей і в уточненій позовній заяві зазначив, що відповіді не отримав. Проте, у первісному позові зазначено, що позивачу пропонували вирішити питання щодо передачі іншого приміщення шляхом переукладення договору пайової участі, однак позивач не надав суду доказів того, що останній відмовився від пропозиції та поставив категоричне питання перед відповідачем щодо повернення грошових коштів, отже час з якого на думку позивача, почалось порушення його прав щодо невиконання відповідачем грошового зобов'язання встановити неможливо.

Відповідно до п. 5.4. договору передбачено, що випадку прострочення планового строку здачі об'єкта фінансування в експлуатацію більш ніж на 180 днів відповідач сплачує пеню 0,01% від фактично сплаченої позивачем суми за кожен наступний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до розрахунку позивача, який міститься у матеріалах справи /а.с. 36/, пеня нарахована за один рік (365 дні) становить 7261 грн. 63 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені за один рік є законною та обґрунтованою, оскільки така неустойка передбачена договором і відповідає вимогам закону, а тому в цій частині задовольняє вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 208, 209, 212 -218, 224 - 228 ЦПК України, ст. ст. 526, 553, 554, 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 230, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 550, ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», п. 20 ППВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УкоінвестБуд», ідентифікаційний код: 25637276, юридична адреса: м. Київ, вул. Л.Руденко, 6- А ; фактична адреса: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: м. Київ,

АДРЕСА_1 пеню в розмірі 7261 грн. 63 коп., судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп., а всього стягнути 7476 /сім тисяч чотириста сімдесят шість/ грн. 23 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: