Ухвала суду № 26115598, 13.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5668/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Нафтогазбезпека" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнаня протиправними дій,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Дочірнє підприємство «Нафтогазбезпека»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними дій щодо розподілу сплачених сум за платіжними дорученнями № 649 від 17.05.2010 р., № 570 від 23.04.2010 р., № 581 від 26.04.2010 р., № 638 від 12.05.2010 р., № 706 від 20.05.2010 р., № 756 від 27.05.2010 р. в рахунок погашення податкового боргу та пені.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо розподілу сплачених сум платіжними дорученнями № 649 від 17.05.2010 р., № 570 від 23.04.2010 р., № 581 від 26.04.2010 р., № 638 від 12.05.2010 р., № 706 від 20.05.2010 р., № 756 від 27.05.2010 р. в рахунок погашення податкового боргу та пені. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби внести зміни до карток особових рахунків платника податку - Дочірнього підприємства «Нафтогазбезпека»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»шляхом відображення платежів, сплачених платіжними дорученнями № 649 від 17.05.2010 р., № 570 від 23.04.2010 р., № 581 від 26.04.2010 р., № 638 від 12.05.2010 р., № 706 від 20.05.2010 р., № 756 від 27.05.2010 р. відповідно до призначення, визначеного цими платіжними дорученнями.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Нафтогазбезпека НАК «Нафтогаз України»(код ЄДРПОУ 32253350) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.11.2002 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11554791 від 27.10.2011 року, та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

17.12.2009 року між Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва та Державним підприємством «Нафтогазбезпека»було укладено договір № 32 про розстрочення податкового боргу на загальну суму 6 902 426,00 грн. терміном з 17.12.2009 року по 30.12.2010 року, яким затверджено строки і суми сплати реструктуризованих сум.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою Державним підприємством «Нафтогазбезпека»чергових платежів на погашення податкового боргу за вказаним договором, сплачувані позивачем поточні суми податку на додану вартість зараховувалися податковим органом у рахунок погашення такого податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, що підтверджується даними облікової картки платника.

Задовольняючи позов, суд першої прийшов до висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, відповідачем було здійснено зарахування з метою погашення податкового боргу наступних платежів позивача:

- грошової суми у розмірі 32 447,00 грн., сплаченої 23 квітня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 570 від 23.04.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2010 р.»(а.с. 24);

- грошової суми у розмірі 15 000,00 грн., сплаченої 26 квітня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 581 від 26.04.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2010 р.»(а.с. 25);

- грошової суми у розмірі 50 000,00 грн., сплаченої 12 травня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 638 від 12.05.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2010 р.»(а.с. 26);

- грошової суми у розмірі 150 000,00 грн., сплаченої 17 травня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 649 від 17.05.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за березень 2010 р.»(а.с. 23);

- грошової суми у розмірі 100 000,00 грн., сплаченої 20 травня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 706 від 20.05.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за квітень 2010 р.»(а.с. 27);

- грошової суми у розмірі 14 385,00 грн., сплаченої 27 травня 2010 року відповідно до платіжного доручення № 756 від 27.05.2010 р. з призначенням платежу «ПДВ за квітень 2010 р.»(а.с. 28).

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1.2. ст 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 вказаного Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно зазначає, що згідно з п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181-ІІІ, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії податкового органу щодо перерозподілу сплачених сум є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих платежів у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності відповідно до призначення спірних платежів, тому існують правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни в облік нарахованих/сплачених податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності своїх дій.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є правомірним.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 вересня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.