Ухвала суду № 26114794, 13.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1405/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Коток К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Продукт»до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000122300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та у супереч обставинам справи.

В судове засідання з'явились представник позивача та представник апелянта.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2011 року ДПІ у Макарівському районі Київської області проведено перевірку позивача про що складено Акт перевірки № 56/14/23-0/34311199 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Синтез-Продукт»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, а саме пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 року № 0000122300 про сплату 12632, 73 грн., за платежем податок на додану вартість у сумі 12631, 73 грн., за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн.

Вході проведеної перевірки було встановлено, що між позивачем та ПП «Белвас»було укладено договір від 07.06.2011 року № 07/06-2011 про надання транспортних послуг.

Також, взаємовідносини позивача та ПП «Белвас»мали місце у травні 2011 року. Однак, договору між позивачем та ПП «Белвас»від 23.05.2011 року про поставку продукції у письмовому вигляді не існує. Договірні відносини з ПП «Белвас»мали місце на підставі усної домовленості.

Відповідно до виставленого контрагентом з ПП «Белвас»рахунку-фактури № СФ-0000150 від 20.05.2011 року позивачем перераховано на користь продавця 10228, 36 грн. за придбаний товар, що підтверджується відповідною видатковою накладною від 23.05.2011 року № РН-0000235.

За даний товар було здійснено оплату шляхом перерахування коштів на розрахункових рахунок ПП «Белвас»у відповідності до платіжного доручення № 161 від 23.05.2011 року.

По договору від 07.06.2011 року № 07/06-2011 ПП «Белвас»надано транспорті послуги.

За дані послуги позивачем здійснено оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Белвас»у відповідності до платіжних доручень № 174 від 07.06.2011 року, № 194 від 30.06.2011 року.

На кінець періоду дебіторська/кредиторська заборгованість за відвантажений товар (надані роботи/послуги) за рахунками з ПП «Белвас»становить 0 гривень.

Надані послуги по перевезенню надавалися позивачу на виконання договору між ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»та позивачем про поставку товару -нафтопродуктів.

З акту перевірки вбачається, що при проведені перевірки податковий орган в основу своїх висновків поклав довідку від 19.09.2011 року № 90/23-1/32222453 Кіровоградської ОДПІ «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Белвас»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року».

Перевіркою встановлено порушення ПП «Белвас»частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Белвас»при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Євросвіт», товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

Зазначено, що ПП «Белвас»безпідставно сформував податковий кредит з податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Євросвіт»на суму 883581,20 грн. та податкові зобов'язання в сумі 889134 грн.

Враховуючи вищенаведене, Кіровоградська ОДПІ дійшла висновку, що усі операції ПП «Белвас»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

З огляду на такий висновок, відповідач у справі дійшов до висновку, що у зв'язку з цим, ПП «Белвас»не могло надавати послуги і поставляти товар позивачу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним та винесене з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.