Ухвала суду № 26114773, 13.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14252/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопровайд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екопровайд»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.04.2011 року № 0002312302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.04.2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002312302, яким за порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35 416 грн. (у т.ч.: 28 333 грн. - за основним платежем, 7 083 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями).

Повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Екопровайд»по взаємовідносинам з ТОВ «К.В.С.Т.»в частині дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ у серпні 2010 року, оформленої актом від 08.04.2011 року № 763/23-02/35945942.

Актом перевірки встановлено, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ у серпні 2010 року суму в розмірі 28 333 грн. по господарським операціям з ТОВ «К.В.С.Т.»з огляду на нікчемність правочину.

Висновок відповідача ґрунтується на використаних матеріалах перевірки ТОВ «К.В.С.Т.», транзитних актів перевірок підприємств ТОВ «Е-Восток Україна»та ТОВ «Елфра Дисплей», інформації з кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва ТОВ «К.В.С.Т.», згідно з якими дані суб'єкти господарювання мають ознаки фіктивності, правочини між ними визнані перевіряючими нікчемними.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегією суддів встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту серпня 2010 року суми ПДВ, нараховані у вказаному звітному періоді за придбані у ТОВ «К.В.С.Т.»згідно з договором від 16.08.2010 року № 1608/10 послуги з переробки вторсировини. Договір підписаний сторонами, скріплений печатками юридичних осіб і недійсним чи фіктивним не визнавався.

Про проведення робіт у серпні 2010 року та їх прийняття свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), складений сторонами 31.08.2010 року № 31/08, а також виписана ТОВ «К.В.С.Т.»податкова накладна від 31.08.2010 року № 31082 на загальну суму 170 000 грн. (у т.ч. ПДВ 28 333,33 грн.).

Позивачем віднесено витрати на придбання замовлених послуг у сумі 141 666,67 грн. до валових, а нарахований податок на додану вартість у сумі 28 333,33 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ серпня 2010 року.

Придбання товарів здійснювалось позивачем в межах своєї господарської діяльності, податкові накладні виписані ТОВ «К.В.С.Т.», який на час їх складення знаходився на обліку як платник податку на додану вартість згідно із свідоцтвом № 4034097.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «К.В.С.Т.»був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідають вимогам, встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що операції позивача та ТОВ «К.В.С.Т.»здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «К.В.С.Т.».

Між тим, силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «К.В.С.Т.», у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 21.04.2011 року № 0002312302 є протиправним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості адміністративного позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.