Ухвала суду № 26114630, 20.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3918/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача -Безсмертного О.М.,

представника відповідача -Корнієнка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Укравтозапчастина»звернулося у суд з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення №0000103920 та №0000123930 від 05.03.2012 року, якими товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на виникнення у позивача права на податковий кредит по факту отримання податкових накладних від постачальника товару та реальність угоди за наслідками укладення якої у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість та формування валових витрат.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Прайм Аутдор»за період з 01.06.2010 року по 31.12.2011 року, за підсумками якої складено акт від 22 лютого 2012 року №154/42-50/30722204 та виявлені порушення п.п. 7.4.1 та 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000103920 від 05 березня 2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8955760,00 грн., з яких 7164608,00 грн. основного зобов'язання та 1791152,00 -штрафні (фінансові) санкції, а також №0000123920 від 05 березня 2012 року, яким позивачу визначеному суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11194700,00 грн., з яких 8955760,00 грн. основного платежу та 2238940,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача придбання останнім товару від ТОВ «Прайм Аутдор»на суму 43107840,00 грн., в тому числі ПДВ 7184640,00 грн., за договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що у контрагента позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Прайм Аутдор»створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Окрім того, в провадженні СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва перебуває кримінальна справа №79-00227, порушена за ознаками скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 212 КК України. Під час допитану в якості свідка ОСОБА_1, який, відповідно до установчих документів є засновником та директором ТОВ «Прайм Аутдор», останній пояснив, що названий суб'єкт господарювання створений ним без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за грошову винагороду.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем (комітентом) та ПП «Бізнес-8»(комісіонером) було укладено договір комісії №16/12/09 від 16.12.2009 року.

Згідно з п. 1.1. цього договору, в порядку та на умовах обізнаності комітент доручає, а комісіонер приймає зобов'язання від свого імені та за свій рахунок здійснити реалізацію на експорт шкіряного напівфабрикату BLUE».

У відповідності до п.1.2. договору №16/12/09, умови реалізації товару на експорт, кількість товару, який належить реалізувати, мінімальна ціна реалізації, вартість, найменування і асортимент товару зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 комітент відповідно до даного договору зобов'язаний передати товар комісіонеру по акту приймання-передачі за адресою -м. Львів, вул. Жовківська, 63.

В матеріалах справи містяться: специфікація № 10 від 20.07.2010 року, згідно якої комітент доручає, а комісіонер зобов'язується здійснити експорт товару по наступним умовам: напівфабрикат BLUE»1 сорт, площею менше 2,6 м. кв./шт., в кількості 20 000 кг, ціна за 1 кг в дол. США 14,00; напівфабрикат BLUE»4 сорт, кількість 282 000 кг, ціна за 1 кг в дол. США 5,20, на загальну суму 1 746 400,00 дол. США. Вказаний товар був переданий за актом приймання-передачі від 20.07.2010 року. Також в матеріалах справи міститься специфікація № 11 від 30.07.2010 року, відповідно до якою комітент доручає, а комісіонер зобов'язується здійснити експорт товару по наступним умовам: напівфабрикат BLUE»1 сорт, площею менше 2,6 м. кв./шт., в кількості 80 000 кг та напівфабрикат BLUE»4 сорт, кількість 400 000 кг, на загальну суму 3 200 000,00 дол. США. Вказаний товар було передано відповідно до акту приймання-передачі від 30.07.2010 року.

Увесь цей товар позивачем було придбано на підставі договорів купівлі -продажу, укладених з ТОВ «Прайм Аутдор»20 та 30 липня 2010 року на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії специфікацій, видаткових накладних.

Окрім того, позивачем надано копії договорів оренди приміщень, укладених з контрагентом позивача для зберігання та оброблення товару, що придбавався, а також копії ВМД, на підтвердження вивезення товару з України комісіонером.

Посилання відповідача на пояснення директора ТОВ «Прайм Аутдор», як доказ безтоварності укладеного договору, колегія суддів до уваги не приймає, позаяк вказані пояснення надані останнім у якості свідка. До того ж, відповідачем не надано доказів прийняття остаточного рішення за наслідками розгляду кримінальної справи.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Прайм Аутдор», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст ухвали складений 25 вересня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М