Ухвала суду № 26113678, 18.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/4143/12

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Тесмо-М" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа Головне управління Державного казначейства у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000422307,0000412307 та №0000402307 від 10.05.2012 року та стягнення відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, заявленого в лютому 2012 року в сумі 70 641грн , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2012 року приватне акціонерне товариства "Тесмо-М" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - головне управління Державного казначейства у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000422307, 0000412307 та № 0000402307 від 10.05.2012 року та стягнення відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, заявленого в лютому 2012 року в сумі 70 641 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного, не всебічного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи.

06.09.2012 р. третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору подала до суду заяву про приєднання до апеляційної скарги. В даній заяві зазначено, що Головне управління Державного казначейства у Хмельницькій області підтримує вказану апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та просить суд її задовольнити. Разом з цим, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору просила суд провести розгляд даної справи за відсутності її представника.

18.09.2012 р. представник апелянта подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами державної податкової інспекції у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Тесмо-М" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2012 року

За результатами перевірки складено акт від 20.04.2012 р. № 2742/15-3/14152653.

На підставі вказаного акту винесені податкові повідомлення - рішення від 10 травня 2012 року, зокрема: № 0000422307, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2012 року ну суму 6868 грн.; № 0000412307, яким підприємству збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в лютому 2012 року на суму 70 641 грн.; № 0000402307, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 70 641 грн. за лютий 2012 року та застосовано штрафну санкцію в розмірі 35 231 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вищезгадані податкові повідомлення-рішення є протиправними і тому підлягають скасуванню, у зв'язку з чим, також підлягає стягненню на користь позивача заявлена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується із даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000422307 від 10 травня 2012 року слугував висновок податкового органу про завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2012 року.

Судом встановлено, що даний висновок ґрунтується на твердженні про неможливість підтвердження податковими накладними сум ПДВ, сплачених позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Епіцентр», ТОВ «Нова Пошта» та ПАТ «Солді і Ко», оскільки в ході перевірки не виявлені, а посадовими особами позивача не надані податкові накладні від зазначених контрагентів саме під тими номерами, що вказані в реєстрі отриманих накладних за лютий 2012 року, на загальну суму 2 781,59 грн. у тому числі ПДВ 463,6 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із даним висновком податкового органу з огляду на наступне.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України визначає перелік відомостей, що зазначаються в накладній, зокрема до них належить порядковий номер податкової накладної.

Порядковий номер податкової накладної присвоюється відповідно до її номера в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного числового номера і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику порядкового номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - числовий номер філії чи структурного підрозділу.

Судом встановлено, що податкові накладні, одержані позивачем від ТОВ "Епіцентр" (№ 1666/013 від 01.02.2012 року, № 2513/013 від 13.02.2012 року та №2918/013 від 20.02.2012 року), від ПАТ "Солді і Ко" (№ 119/9 від 20.02.2012 року, № 134 від 21.02.2012 року, № 186/9 від 27.02.2012 року, № 208/9 від 29.02.2012 року, № 209/9 від 29.02.2012 року, № 210/9 від 29.02.2012 року) та від ТОВ "Нова Пошта" (№ 20435/012 від 29.02.2012 року) містять усі необхідні, визначені статтею 201 Податкового кодексу України реквізити та складені з дотриманням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення".

Разом з цим, в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (за лютий 2012 року), за відповідні числа лютого 2012 року містяться усі зазначені податкові накладні, отримані саме від тих осіб, які здійснили продаж товарів (послуг), про що свідчать, зокрема, записи про індивідуальний податковий номер цих осіб, та саме за тією ціною (а також з тією ж величиною ПДВ), як це зазначено у вищевказаних податкових накладних, однак відсутній числовий номер філії чи структурного підрозділу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо підтвердження вказаними податковими накладними сум податку, сплачених покупцем у вартості товарів, не зважаючи на незазначення у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних значення числового номеру філії чи структурного підрозділу, так як, за наявності підтвердження господарської операції та вірно заповненої податкової накладної, дана обставина не впливає на дійсність даних документів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем, за результатами проведеної перевірки, не враховані суми податку на додану вартість, сплачені позивачем при придбанні товару (продукції, послуг) за господарськими операціями із ТОВ "Епіцентр", ТОВ "Нова Пошта", ПАТ "Солді і Ко", ТОВ "АВ метал груп", ТОВ "Фуд-Процесинг-Інсталейшн" на загальну суму ПДВ 6868 грн., а тому на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000422307 від 10 травня 2012 року позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 6868 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаним висновком податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до договору поставки № 1207/С від 27.12.2011 року постачальник (ТОВ "АВ метал груп") зобов'язується поставити, а покупець (ПрАТ "Тесмо-М") прийняти й оплатити товар, у кількості й асортименті, зазначених у рахунках та за ціною, що виставляються постачальником.

На підставі платіжного доручення № 115 від 14 лютого 2012 року ПрАТ "Тесмо-М" перерахувало ТОВ "АВ метал груп" 3065,95 грн. ( у тому числі ПДВ 510,99 грн.) за поставку товару. У зв'язку з цим позивач отримав податкову накладну № 2000276 від 14.02.2012 року та відніс сплачену суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та рішення.

Висновок податкового органу про те, що дані бухгалтерського обліку (внаслідок дослідження оборотів коштів по відповідних рахунках) позивача свідчать про те, що у даному випадку першою подією повинна бути саме поставка товару 01.02.2012 року, не доведений відповідачем. Також, відповідачем не надані будь-які належні докази, які доводять, що поставка за даною господарською операцією в дійсності не мала місце, а господарська операція не була спрямована на настання реальних наслідків.

23 лютого 2011 року позивачем та ТОВ "Фуд-Процесинг-Інсталейшн" укладено договір поставки № 10.

Здійснення господарських операцій на виконання даного договору підтверджується податковою накладною № 36 від 13.02.2012 року, видатковою накладною № 1181 від 13.02.2012 року, специфікацією до договору № 2, податковою накладною № 37 від 13.02.2012 року, видатковою накладною № 1182 від 13.02.2012 року, специфікацією № 1 до договору.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Податковим органом досліджені обороти коштів по рахунках позивача та зроблено висновок про те, що контрагент позивача ТОВ "Фуд-Процесинг-Інсталейшн" повинне було видати ПрАТ "Тесмо-М" одну податкову накладну від 13.02.2012 року усього на суму 16 488,41 грн. ( у тому числі ПДВ 2748,07 грн.).

Колегією суддів встановлено, що даний висновок не підтверджується матеріалами справи, а відповідачем не доведено, що здійснення поставки за даною господарською операцією в дійсності не мало місце, господарська операція не була спрямована на настання реальних наслідків, а позивач не мав право сформувати податковий кредит за даною господарською операцією.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000412307 від 10 травня 2012 року підприємству збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в лютому 2012 року в розмірі 70 641 грн., а податковим повідомленням-рішенням № 0000402307 від 10 травня 2012 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 70 641 грн. за лютий 2012 року та застосовано штрафну санкцію в розмірі 35 231 грн.

Підставою прийняття вказаних рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивач мав право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у зазначений період, однак втратив його, оскільки в додатку 2 до податкової декларації у графі "звітний період, у якому виникла сума" замість значення 1 (січень 2012 року) вказав значення 2 (лютий 2012 року).

Колегія суддів не погоджується із даним висновком, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.200 ПК України сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З огляду на викладено, умовою виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування ПДВ в даному випадку є фактична надмірна оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг), які підтверджені виписаними відповідно до вимог чинного законодавства податковими накладними особами, які зареєстровані як платники такого податку, а підставою є дані податкової декларації за звітний податковий період.

В рядку 20.2 податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2012 року зазначені 95 149 грн. від'ємного значення, які включаються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а в декларації з ПДВ за лютий 2012 року дані кошти визначаються як залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду. Згідно з даними декларації сума, яка підлягає бюджетному складається з 70 641 грн., які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку та 24 508 грн. - у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач до декларації за лютий 2012 року додав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій останній просить здійснити бюджетне відшкодування ПДВ за лютий 2012 року на суму 70 641 грн., та довідку (додаток №2) про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.7 та п. 200.8 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Пункт "а" п. 200.14. статті 200 Податкового кодексу України закріплює, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Висновок податкового органу стосовно завищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування ґрунтується на тому, що у додатку 2 до Декларації за лютий 2012 року у графі 2 "звітний податковий період у якому виникла сума" замість значення "1" зазначене значення "2". Зокрема, зазначається, що перевіркою показників Довідки (додатку 2) встановлене порушення в частині визначення суми залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду та періоду його виникнення.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок порівняння показника залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, зазначений у декларації за лютий 2012 року та показника, вказаний у графі 3 Довідки (додатку 2) до Декларації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у обох документах зазначене одне і теж значення, а саме 95 149 грн., а показник залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, який був зазначений у тому числі у Додатку 2 до декларації, виник саме у січні 2012 року, прослідковується починаючи зі змісту декларації платника за січень 2012 року, перенесений у декларацію за лютий 2012 року а також фігурує в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, поданому у квітні 2012 року, з чого випливає, що твердження податкового органу про порушення в цій частині не знаходить свого підтвердження, а розбіжності відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки та в ході судового розгляду даної справи не встановлені будь-які розбіжності сум бюджетного відшкодування, зазначеної у заяві про бюджетне відшкодування та в розрахунку суми такого відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків відповідача про заниження підприємством бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2012 року в сумі 70 641 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2012 року, а тому податкові повідомлення-рішення № 0000412307 від 10 травня 2012 року та № 0000402307 від 10 травня 2012 року є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані протиправними й підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ, на підставі ст.200 ПК України, підлягає стягненню на користь позивача сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 70 641 грн., за лютий 2012 року, яка не була визнана відповідачем.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.