Ухвала суду № 26111325, 21.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року справа №2а/1270/3681/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бадахової Т.П.

суддів: Яковенка М.М., Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Шамкій В.М. за довір.,

від відповідача: Масленнікова Ю.О. за довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року по справі № 2а/1270/3681/2012 за позовом Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Державне підприємство «Ровенькиантрацит» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про визнання дій щодо проведення документальної позапланової перевірки з питань нарахування податку на додатну вартість за період з березня по квітнень 2011 року, з червеня по липень 2011 року та податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року протиправними, скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000328012 від 22.02.2012 року, № 0000298012 від 22.02.2012 року, № 0000318012 від 22.02.2012 року, № 0000308012 від 22.02.2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на те, що судом першої інстанції не досліджено у повному обсязі фактичний рух товарів від постачальника до покупця. Не перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи, а саме постачальників, до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Саме зазначені обставини можуть свідчити про відсутність реальності здійснення господарських операцій між певними суб'єктами, у зв'язку з чим, позивач не буде мати права на формування суми податкового кредиту.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає що апеляційна скарга (не )підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, на підставі наказу СДПІ ВПП №53 від 27.01.2012 року, та повідомлення від 27 січня 2012 року №14, з 31.01.2012 по 03.02.2012 р., було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період березень - квітень 2011р., червень - липень 2011р. та податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2010р. - 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 03.02.2012 № 18/08-2/32320704.(т.1 а.с.20-33, т. 3 а.с.99-102).

В ході перевірки встановлені наступні порушення:

-п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ДП «Ровенькиантрацит» занижено податок на прибуток у сумі 2071580грн., у тому числі за 2010р. (IV квартал 2010р.) в сумі 33430 грн., за І квартал 2011 року в сумі - 2038150 грн.;

- пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Ровенькиантрацит» занижено податок на прибуток у сумі 122658грн., у т.ч. у II кварталі 2011р. у сумі 99222 грн., у II - III кварталі 2011р. у сумі 122658грн. (III квартал 2011р. 23436грн.);

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ДП «Ровенькиантрацит» занижено податок на додану вартість у сумі 659 706 грн., у т.ч. з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. у сумі 15719 грн., з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. у сумі 641615 грн., з 01.07.2011 по 31.07.2011р. у сумі 2372 грн. та завищено від'ємне значення з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. на суму 21585грн.(т.1 а.с.33).

На підставі акту перевірки від 03.02.2012 № 18/08-2/32320704 СДПІ ВПП прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000318012 від 22.02.2012 року на суму 659706 грн., та штрафних санкцій 1187,00 грн;

- № 0000298012 від 22.09.2012 року на суму 2071580,00 грн., та штрафних санкцій 8358,50 грн;

- №0000308012 від 22.02.2012 року на суму 122658,00 грн., та штрафних санкцій 0 грн;

- №0000328012 від 22.02.2012 року на суму 21585,00 грн., та штрафних санкцій 1,00 грн; (т.1 а.с.8-15).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виниклих правовідношень, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В ході перевірки було встановлено, що ДП «Ровенькиантрацит» мало взаємовідносини з наступними контрагентами: ПП «ВКФ«Укрпромснаб», ТОВ «Енергомаш» та ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ "Юрторгпак", ТОВ «Ровеньківська нафтобаза - 2004», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Доводи апелянта про те, що угоди з цими підприємствами були укладені без мети настання реальних наслідків, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні за наявним в матеріалах справи доказами було встановлено товарність угод, що підтверджується: актами прийому - передачі, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Фінансово-господарські взаємовідносини позивача здійснювались на підставі договорів на закупівлю, поставку:

-з ПП «ВКФ Укрпромснаб» за період 1-го квартал 2011 року, березень-квітень 2011 року здійснювалися на підставі договорів (т.1а.с.50-57, т. 3 а.с.172,179-182),

з ПП «Ровеньківською нафтобазою» здійснювалися на підставі договорів (т.1 а.с. 87-112, т.3 а.с.183-248, т.4 а.с.1-16),

з ТОВ «Енергомаш» здійснювалися на підставі договорів (т.2 а.с. 1-20, т.3 а.с.141-147),

з ТОВ «ТД Агрінол» здійснювалися на підставі договорів (т.2 а.с. 47-59, т.3 а.с.143,151),

з ТОВ «Юрторгпак» здійснювалися на підставі договорів (т.2 а.с. 81-84),

з ТОВ «Лугпромбудсантехмонтаж» здійснювалися на підставі договорів підряду (т.2 а.с. 178-262, т.3 а.с.1-31),

з ТОВ «Спец-Контакт» здійснювалися на підставі договорів (т.2 а.с. 73-76,148).

Реальність вищевказаних угод підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, приходними ордерами: (т.1 а.с.58-86), (т.1 а.с.113-129, 130-241), (т.2 а.с.21-46,), (т.2 а.с.60-80), (т.2 а.с.85-111), (т.2 а.с.112-177), (т.2 а.с.32-72), (т.2 а.с.112-177), (т.2 а.с.77-85) за яких вбачається реальність угод та наявність господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому колегія суддів вважає, що невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, не є підставою для відмови позивачу у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року по справі № 2а/1270/3681/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року по справі № 2а/1270/3681/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 вересня 2012 року. Повний текст виготовлено 25 вересня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.П.Бадахова

Судді: М.М.Яковенко

А.В.Гайдар