Ухвала суду № 26110336, 30.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 р.Справа № 2а-4820/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-4820/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восторг» (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000091800 від 06.04.2012 р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 143.873,00грн. і нарахування штрафних санкцій у сумі 35.968,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року адміністративний позов ТОВ «Восторг» до ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000091800 від 06.04.2012р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 143.873,00грн. і нарахування штрафних санкцій у сумі 35.968,00грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 21.03.2012 року по 21.03.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Восторг» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «АПО Харківцукорзбут», за період: з 14.04.2009 р. по 31.05.2009 р., 01.08.2009 р. - 30.11.2009 р., 01.01.2010 р. - 30.04.2010 р. та з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р.

Результати перевірки оформлені актом № 132/18-010/32437180 від 21.03.2012 року.

Згідно з висновками згаданого акту в діяльності платника податків податковим органом виявлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АПО Харківцукорзбут»в межах нікчемного правочину та за господарськими операціями, котрі фактично не відбулись, так як постачальники контрагента позивача не мали ресурсів, необхідних для реального здійснення господарської діяльності, що спричинило заниження ПДВ за період 14.04.2009 р. - 31.05.2009 р., 01.08.2009 р. - 30.11.2009 р., 01.01.2010 р. - 30.04.2010 р., 01.07.2010 р. - 31.08.2010 р. на 143.873,7грн.

06.04.2012 року з посиланням на зданий акт ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000091800 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 143 873, 00 грн. і нарахування штрафних санкцій у розмірі 35 968, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за період з 14.04.2009 р. - 31.05.2009 р., 01.08.2009 р. - 30.11.2009 р., 01.01.2010 р. - 30.04.2010 р., 01.07.2010 р. - 31.08.2010 р. у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказані періоди за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ «АПО Харківцукорзбут», який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ «АПО Харківцукорзбут» грунтувалися на висновках акту перевірки, проведеної відносно контрагента позивача, в якому зазначено про відсутність реальності угод, укладених між ТОВ «АПО Харківцукорзбут» та його контрагентами.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем договору з ТОВ «АПО Харківцукорзбут» без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008 р. між позивачем, ТОВ «Восторг»( покупець) та ТОВ «АПО Харківцукорзбут»(постачальник) було укладено договір поставки №371, предметом якого є поставка цукру (фасованого і у мішках).

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання продукції (товарів) за кількістю, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, довідками до Антимонопольного комітету № 301 від 12.10.2010 р., № 6 від 11.01.2010 р., № 201 від 12.07.2010 р., інформацією суб'єкта господарювання, що діє на ринку роздрібної торгівлі цукром, реєстром заявок за період 14.04.2009 - 31.08.2010 р.р.

В підтвердження обліку поставленого ТОВ «АПО Харківцукорзбут» товару за період 14.04.2009 р.-31.09.2010 р. матеріали справи містять копії Журналу-ордеру і Відомості по рахунку 631 і 3711.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність укладеного позивачем з ТОВ «АПО Харківцукорзбут» договору поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність спірного правочину слугував акт перевірки контрагента позивача за висновками якого відповідач прийшов до висновку про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «АПО Харківцукорзбут». Враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за спірний період за операціями, проведеними на підставі договору поставки, укладеного ТОВ «АПО Харківцукорзбут», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «АПО Харківцукорзбут» податкових накладних.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «АПО Харківцукорзбут» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. по справі № 2а-4820/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 04.09.2012 р.