Рішення № 26106588, 18.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2012 р. Справа № 5019/1196/12

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СарниСкан"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Рівневтормет"

про стягнення в сумі 10 480 грн. 00 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Жученя Ю.Ю. (довіреність № 1 від 04.01.2012р.).

Від відповідача: Злобін В.Г. (довіреність № 364-06 від 02.08.2012р.).

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СарниСкан" звернулося в господарський суд з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Рівневтормет" про стягнення заборгованості в сумі 10 480 грн. 00 коп..

13.09.2012р. відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог обґрунтовуючи це тим, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку позовних вимог передбаченого частиною 5 статті 54 ГПК України.

Відповідач також вказує, що оскільки позивачем не було подано акту звірки, інші докази мають безпідставний характер, оскільки надані позивачем в односторонньому порядку і не узгоджені відповідачем. Здавально-приймальний акт, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, не підписаний керівником та головним бухгалтером ПАТ "Рівневтормет", а тому не може вважатися доказом, що підтверджує позов.

В судовому засіданні 18.09.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві, а представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2011р. ТОВ "СарниСкан" передало ПАТ "Рівневтормет" металобрухт чорних автомобільних металів загальною масою 4 800 кг вартістю 12 480 грн. 00 коп., з розрахунку 2 грн. 60 коп. за 1 кг., який був прийнятий Сарненським виробничим цехом ПАТ "Рівневтормет", що підтверджується приймально-здавальним актом № 29 від 02.08.2011р. та видатковою накладною № СС-0000018 від 02.08.2011р., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими відтисками їх печаток та штампів (а.с. 6-7).

За отриманий металобрухт відповідачем було здійснено часткові оплати, а саме 11.10.2011р. на суму 1 000 грн. 00 коп., 24.11.2011р. на суму 500 грн. 00 коп. та 13.01.2012р. на суму 500 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 8-10), в зв'язку з чим не оплаченим залишилися металобрухт вартістю 10 480 грн. 00 коп..

16.02.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 03/12-СК про оплату заборгованості за переданий, згідно приймально-здавального акту № 29 від 02.08.2012р. та видаткової накладної №СС-0000018 від 02.08.2011р., металобрухт в сумі 10 480 грн. 00 коп., яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана відповідачем 20.02.2012р. (а.с. 11-12).

24.02.2012р. на адресу позивача надійшла відповідь на вимогу № 03/12-СК від 14.02.2012р., в якій відповідач повністю погоджується з існуючою заборгованістю та посилаючись на скрутне фінансове становище просить відстрочити йому оплату зазначеного боргу до кінця травня 2012р. (а.с. 13).

Однак, на час розгляду справи в суді відповідач свої зобов'язання перед позивачем з оплати боргу не здійснив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбаченні актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбаченні цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від виконання та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язком для виконання сторонами.

Суд не бере до уваги твердження відповідача зазначені у відзиві на позов як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини 2 статті 54 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

В позовній заяві зазначено вартість металобрухту, який позивачем був переданий відповідачу, суми коштів які відповідачем були сплачені позивачу в рахунок погашення заборгованості за металобрухт та сума заборгованості відповідача перед позивачем, а відтак твердження відповідача про відсутність в позовній заяві обґрунтованого розрахунку суми позову є безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність акту звірки взаєморозрахунків між сторонами та про безпідставність та недопустимість доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги суд вказує наступне.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Такий документ має містити обов'язкові реквізити, зокрема найменування особи (юридична або фізична), яка склала документ, найменування документа, дату і місце складання, зміст та обсяг операції, одиницю її виміру, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу - ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів) та є підставою для відображення фінансової операції в системі автоматизації банку.

Суд наголошує на тому, що приймально-здавальний акт № 29 від 02.08.2011р. та видаткова накладна № СС-0000018 від 02.08.2011р. відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, а відтак твердження відповідача щодо їх недопустимості як доказів безпідставні та необґрунтовані.

Акт звірки розрахунків не має юридичної сили доказу наявності чи відсутності обов'язку сплатити грошові кошти, натомість, у розумінні статтей 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків.

Враховуючи викладене суд вважає, що між позивачем та відповідачем виникли усні договірні відносини, які підтверджуються приймально-здавальним актом № 29 від 02.08.2011р. та видатковою накладною № СС-0000018 від 02.08.2011р., відповідно до яких позивач передав відповідачу металобрухт чорних автомобільних металів загальною масою 4 800 кг. вартістю 12 480 грн. 00 коп., з розрахунку 2 грн. 60 коп. за 1 кг., а останній, в свою чергу, не виконав своїх зобов'язань по оплаті за отриманий металобрухт вартістю 10 480 грн. 00 коп..

Доказів сплати боргу Відповідач суду не подав.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 480 грн. 00 коп. заборгованості стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 10 480 грн. 00 коп.. На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівневтормет" (33013, м. Рівне, вул. Ніла Хасевича, буд. 35, код ЄДРПОУ 13969919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СарниСкан" (34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Варшавська, 9-А, код ЄДРПОУ 35717293) -10 480 грн. 00 коп. заборгованості та 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "24" вересня 2012р..