Ухвала суду № 26105069, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 року м. Київ К-32902/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі -ДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 26.11.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010

у справі № 13/749/08-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжавтоматика" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.11.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, позов задоволено; податкове повідомлення-рішення від 31.03.2008 № 0000542302/0 скасовано. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що зафіксовані в акті перевірки порушення платником правил формування валових витрат не знайшли свого документального підтвердження.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанції та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права, зокрема, підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007, оформлену актом від 20.03.2008 № 45/23-00187292. За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 36775,50 грн. (у тому числі 24517 грн. за основним платежем та 12258,50 грн. за штрафними санкціями). Підставою для цього донарахування став висновок податкового органу про те, що у ІІ кварталі 2007 року та у ІІІ кварталі 2007 року сплинув строк позовної давності по кредиторській заборгованості позивача за поставлені товари, відповідно, в сумі 2160 грн. та в сумі 1358 грн., однак Товариство не виключило зазначені суми зі складу валових витрат та не включило до валового доходу, як того вимагає підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім того, за висновком ДПІ, позивачем було занижено валовий дохід внаслідок реалізації продукції столярного цеху, а також продуктів харчування у їдальні за ціною нижче собівартості.

В силу прямого припису підпункту 4.16 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума безповоротної фінансової допомоги включається до валового доходу платника.

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 цього Закону, безповоротна фінансова допомога -це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

У розглядуваному випадку податковим органом не подано доказів, які б свідчили про термін виконання зобов'язань позивача перед постачальниками -товариством з обмеженою відповідальністю «Парламент»та відкритим акціонерним товариством «Запоріжавтоматика»- з оплати поставлених товарів, що виключає можливість визначити початок та закінчення строку позовної давності за кредиторською заборгованістю Товариства перед цими контрагентами. А тому слід погодитися з висновком попередніх інстанцій про відсутність підстав для кваліфікації спірної заборгованості як безповоротної фінансової допомоги. Крім того, суди обґрунтовано зазначили, що у будь-якому разі трансформація заборгованості платника у безповоротну фінансову допомогу не передбачає коригування валових витрат платника, сформованих за правилом «першої події».

Правильною є і надана судами правова оцінка про відсутність підстав для збільшення валового доходу платника на суму різниці між собівартістю продукції столярного цеху та продуктів харчування у їдальні та ціною їх фактичної реалізації, позаяк сама по собі збитковість операції не може бути підставою для її кваліфікації як негосподарської. Неотримання платником доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при провадженні господарської діяльності існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

З урахуванням викладеного попередні судові обґрунтовано визнали незаконним донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням; порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 26.11.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 у справі № 13/749/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько