Постанова № 26104344, 12.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4186/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Головного Е.В.,

представника відповідача - Чирви Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час винесення спірних рішень відповідачем не було взято до уваги належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, складені за результатами господарської операції по придбанню металообробний інструмент, оснастку до станків та механізмів, а також пневматичного інструменту у ТОВ "Промислова група ДФМ".

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити. У наданих до суду письмових запереченнях посилався на те, що за результатами перевірки встановлено, що позивачем порушено пп.14.1.36, п. 14.1, ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1 ст.138, п. 135.1 ст. 135, п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Крім того, контрагент позивача - ТОВ "Промислова група ДФМ" відсутній за місцезнаходження. 17.11.2011 Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промислова група ДФМ".

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" зареєстровано 26.12.1995 року Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 13.02.2012 по 17.02.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Галещинського машинобудівельного заводу сільськогосподарських машин та обладнання" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 у зв'язку з наданням неповного пояснення на документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.01.2012 № 2491/10.

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2012 № 1008/23-209/00238233, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.36, п. 14.1, ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1 ст.138, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 18 831,00 грн та п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 443,22 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцької ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 № 0000032301/141, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 18 831,00 грн та № 0000032301/142, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 170,23 грн (в тому числі за основним платежем в сумі 7 443,22 грн та за штрафними санкціями в розмірі 2 727,01 грн).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до ДПС у Полтавській області та ДПС України.

За результатами розгляду скарг позивача ДПС у Полтавській області та ДПС України прийняті рішення від 10.05.2012 № 1233/10/10-215 та від 12.06.2012 № 9802/6/10-2115 відповідно, якими податкові повідомлення-рішення 16.03.2012 № 0000032301/141 та № 0000032301/142 залишені без змін, а скарги без задоволення.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Промислова група ДФМ" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 05.04.2011 № 9, відповідно до умов якого продавець постачальник зобов'язується поставити згідно заявці покупця металообробний інструмент, оснастку до станків та механізмів, а також пневматичного інструменту, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

На підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем до суду надано видаткову накладну № 10055/ВМТЗ від 22.09.2011; накладні № 131 від 12.04.2011, № 130 від 13.04.2011, № 129 від 19.04.2011, № 129 від 04.05.2011, № 236 від 06.06.2011, № 271 від 20.06.2011, № 322 від 05.07.2011, № 370 від 18.07.2011, № 444 від 12.08.2011, № 450 від 23.08.2011, № 472 від 30.08.2011, № 652 від 13.10.2011, № 520 від 06.09.2011, № 540 від 13.09.2011; рахунки № 131 від 11.04.2011, № 130 від 11.04.2011, № 129 від 11.04.2011, № 236 від 02.06.2011, № 271 від 20.06.2011, № 322 від 04.07.2011, № 370 від 18.07.2011, № 444 від 10.08.2011, № 450 від 11.08.2011, № 472 від 23.08.2011, № 652 від 13.10.2011, № 520 від 06.09.2011, № 540 від 13.09.2011; податкові накладні № 35 від 12.04.2011, № 38 від 13.04.2011, № 45 від 19.04.2011, № 3 від 04.05.2011, № 17 від 06.06.2011, № 44 від 20.06.2011, № 22 від 05.07.2011, № 78 від 18.07.2011, № 56 від 12.08.2011, № 98 від 23.08.2011, № 122 від 29.08.2011, № 131 від 30.08.2011, № 54 від 17.10.2011, № 155 від 28.09.2011, № 156 від 28.09.2011 та платіжні документи № 73 від 12.04.2011, № 84 від 13.04.2011, № 122 від 19.04.2011, № 202 від 04.05.2011, № 334 від 06.06.2011, № 422 від 20.06.2011, № 576 від 05.07.2011, № 715 від 18.07.2011, № 1002 від 12.08.2011, № 1089 від 23.08.2011, № 1118 від 29.08.2011, № 7 від 30.08.2011, № 263 від 28.09.2011, № 339 від 07.10.2011, № 390 від 17.10.2011, № 40 від 25.10.2011.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочину укладеного з ТОВ "Промислова група ДФМ", надано рахунки, податкові накладні, накладні, видаткову накладну та платіжні доручення.

Досліджені в судовому засіданні рахунки, накладні та видаткова накладна не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які виписали рахунки, підписали видаткові накладні, видали та отримали товар. Накладні не містять повну інформацію про платника, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та адресу його місце знаходження. Разом з тим, накладні № 131 від 12.04.2011, № 130 від 13.04.2011, № 129 від 19.04.2011 не містять підпису особи, яка одержала товар; накладні № 271 від 20.08.2011, № 370 від 18.07.2011 та рахунки № 271 від 20.06.2011, № 370 від 18.07.2011 не містить підпису головного бухгалтера, а у податковій накладній № 131 від 30.08.2011 наявні лише перші дві літери прізвища особи яка її підписала.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що рахунки виписано на суму 42 689,80 грн, податкова накладна та накладна виписані на суму 45 689,30 грн у той час як згідно податкових накладних вартість придбаного товару складає 44 660,80 грн, а оплату здійснено лише на суму 40 630,80 грн.

Позивачем, а ні з власної ініціативи, а ні на вимогу суду не надано доказів транспортування придбаного товару.

Таким чином суд приходить до висновку про не підтвердження реальності господарської операції оскільки данні первинних бухгалтерських документів та податкових накладних є суперечливими.

Разом з тим, висновок акту перевірки № 1008/23-209/00238233 від 24.02.2012 щодо здійснення правочину між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ" ґрунтується на матеріалах перевірки ТОВ "Промислова група ДФМ".

За результатами вищевказаної перевірки встановлено, що ТОВ "Промислова група ДФМ" не здійснювало поставки товарів, а укладені вказаним товариством угоди не спричиняють настання реальних наслідків. Крім того, у ТОВ "Промислова група ДФМ" відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам.

Таким чином, суд приходить до висновку про не підтвердження фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ" по придбанню металообробного інструменту, оснастки до станків та механізмів, а також пневматичного інструменту.

Враховуючи, що надані позивачем документи на підтвердження фактичного отримання придбаного товару не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, не надано доказів транспортування придбаного товару, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товару у ТОВ "Промислова група ДФМ" до складу валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція приймаючи оскаржувані рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко