Постанова № 26103763, 07.09.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2012 р. Справа № 2а-2356/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Дубінської І.В.

представників:

від позивача: Струс А.А.

від відповідача: Переняк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252204 та №0000262204 від 27.07.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

06.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252204 та №0000262204 від 27.07.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної ДПІ в м. Івано-Франківську перевірки встановлено завищення позивачем суми податку на прибуток та заниження сум податку на додану вартість. За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та донараховано податку на додану вартість в сумі 513731,25грн. та податку на прибуток приватних підприємств в сумі 642166,25грн. Позивач не погоджується із вказаними повідомленнями-рішеннями щодо нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині виявлених перевіркою порушень по взаєморозрахунках із ДП "Квінта-Транс" ТОВ "Квінта-Груп", ПП ОСОБА_3, ПП "Франко-Буд-Інвест", та зазначає, що виявлені при проведенні перевірки порушення ґрунтуються виключно на висновку перевірки щодо нікчемності правочинів укладених між ДП "Квінта-Транс" ТОВ "Квінта-Груп", ПП ОСОБА_3, ПП "Франко-Буд-Інвест", оскільки вказані договори є такими, що порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договора не направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених у них.

На думку позивача, прийняті рішення щодо нарахування податкового зобов'язання за платежами податок на прибуток та податок на додану вартість є протиправним та таким, що підлягають скасуванню .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні на позов. Вказав, що висновки податкового органу грунтуються на підставі дослідження під час перевірки первинних документів, наданих платником, а також інформації, отриманої у вставленому податковим законодавством порядку. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

З 03.07.2012 року по 07.07.2012 року ДПІ у м.Івано-Франківську було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рембудкомінвест»з питань правильності визначення податкового кредиту та сплати податку на додану вартість, формування витрат та податку на прибуток за період 01.07.2010 року по 31.03.2011 року по взаємовідносинах з ДП "Квінта-Транс" ТОВ "Квінта-Груп", ПП ОСОБА_3, ПП "Франко-Буд-Інвест", результати якої оформлено актом перевірки за №5413/22-4/33426468 від 13.07.2012 року (а.с.13-39).

Даною перевіркою встановлено порушення п.5.1, п.5.3 пп.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України.

В ході перевірки ТОВ «Рембудкомінвест»проведено аналіз господарських операцій із ДП "Квінта-Транс" ТОВ "Квінта-Груп", ПП ОСОБА_3, ПП "Франко-Буд-Інвест".

Як наслідок податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції позивача із ДП "Квінта-Транс" ТОВ "Квінта-Груп", ПП ОСОБА_3, ПП "Франко-Буд-Інвест" не можуть відображатись у податковій звітності, так як реально не відбулись, а їх зміст відображено лише в первинних документах.

За наслідками перевірки ДПІ у м.Івано-Франківську винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з положенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України основою недійсності правочину є недотримання у момент здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5 і 6 статей 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібно.

Відповідно до частин 1, 5 статей 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, які пов'язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою зацікавленою особою.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На підставі акту перевірки №5413/22-4/33426468 від 13.07.2012 року, судом встановлено, що висновок податкового органу про порушення позивачем наведених у даному акті норм податкового законодавства ґрунтується на встановленні податковим органом факту нікчемності укладених позивачем правочинів і, як наслідок, порушення позивачем встановленого порядку нарахування та сплати податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість. Тобто, укладені між суб'єктами господарювання договори, на думку податкового органу, суперечать моральним засадам суспільства і відповідно до статті 228 ЦК України порушують публічний порядок.

Разом з тим, за здійснення правочину з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ЦК України.

У зв'язку з прийняттям Податкового кодексу стаття 228 ЦК України була доповнена частиною 3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України».

Так, відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Системний аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку суду про те, що законодавець відділяє порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів і передбачає наявність наміру сторін (сторони) на незаконний результат, а також протиріччя його публічно-правовим актам держави.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК, зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 ЦК, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Податковим органом не враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 ЦК, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом - саме законом, а не актами податкової перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки порушення, допущені позивачем та його контрагентом при оформленні документів, що стосуються спірних договорів, укладених між сторонами, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, враховуючи частину 2 статті 215 ЦК України, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Як зазначено вище, для визнання договору недійсним необхідною умовою є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори, укладені між ТОВ "Рембудкомінсвест" із ДП "Квінта-Транс" ТОВ "Квінта-Груп", ПП ОСОБА_3, ПП "Франко-Буд-Інвест", укладені з метою, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України їх слід вважати нікчемними. Визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем -ТОВ "Рембудкомінвест" із ДП "Квінта-Транс" ТОВ "Квінта-Груп", ПП ОСОБА_3, ПП "Франко-Буд-Інвест", що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам.

Позивач по справі є юридичною особою. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником ДПІ у м. Івано-Франківську, також суду не надано.

Відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку перевірки щодо нікчемності правочинів укладених між ТОВ "Рембудкомінвест" із ДП "Квінта-Транс" ТОВ "Квінта-Груп", ПП ОСОБА_3, ПП "Франко-Буд-Інвест" та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

При цьому, судом враховано правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 25.01.2012 році у справі к/с №9991/81531/11, та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, викладену у листі від 16.09.2011 року за N7319. У даному листі, зокрема, зазначено, що згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України , недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Крім того, суд зазначає, що згідно поданих документів ТОВ "Рембудкомінвест", судом встановлено фактичне виконання договорів позивача з ДП "Квінта-Транс" ТОВ "Квінта-Груп", ПП ОСОБА_3, ПП "Франко-Буд-Інвест" та підтверджено видатковими та податковими накладними (т.1 а.с.55, 66, 80, 91, 103, 115, 129, 159, 176, 186-188, 202, 204, 229-233, 236, т.2 а.с.1-2, 30, 32, 34, 39-48, 78), договорами та додатками до договорів (т.1 а.с.53-54, 64-65, 78-79, 89-90, 101-102, 113-114, 127-128, 157-158, 174-175, 184-185, 201, 234-235, т.2 а.с.28, 76-77), довідками про вартість виконаних робіт (т.1 а.с.56, 67, 81, 86, 92, 98, 104, 110, 116, 123, 130, 147, 160, 168, 177, 181, 189, 197, 205, 210, 216, 220-221, 226, 237, 242, 245, 247, т.2 а.с.3, 7, 59, 67, 79, 86), актами приймання виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.57-60, 62-63, 68-73, 75-77, 82-85, 87-88, 93-96, 99-100, 105-107, 111-112, 117-122, 124-126, 131-146, 148-156, 161-167, 169-173, 178-180, 182-183, 191-195, 198-200, 206-209, 211-215, 217-219, 222-223, 227-228, 238-241, 243-244, 248-249,т.2 а.с.4-5, 8, 31, 33, 35, 60-66, 68-75, 80-85, 87-91) копії яких наявні у матеріалах справи .

Оплата товару здійснювалася шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками з особового рахунку (т.2 а.с.9-27, 29, 37, 38).

Окрім того, суд зазначає, що представником позивача заявлялось клопотання про витребовування актів перевірок з Державної фінансової інспекції в Івано-Франківську щодо Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації, у зв"язку з тим, що дані роботи проводились на виконання договорів заключених з Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Управлінням житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

05.09.2012 року на виконання ухвали суду від 30.08.2012 року Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області надала копії актів, які витребовував суд. У поданих Актах ревізій використання бюджетних коштів, виділених на ліквідацію наслідків стихійного лиха від 05.08.2011 року за № 06-21/09 та № 06-21/10, зазначено, що КРУ в Івано-Франківській області порушень щодо ТОВ "Рембудкомінвест" не встановлено. (т.2 а.с.158-256)

Судом також встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ.

Крім того суд вважає, що позивач не несе відповідальності за можливу недостовірність інформації про контрагентів, а саме щодо наявності чи відсутності основних фондів і виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Суд вважає, що відповідачем інших доводів правомірності прийняття спірних рішень не наведено, а тому дії Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську є протиправними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а податкові повідомлення-рішення за №0000262204 та №0000252204 від 27.07.2012 року - скасуванню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську за №0000252204 та №0000262204 від 27.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудкомінвест" (код 33426468) сплачене державне мито в розмірі 2150 (дві тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 12.09.2012 року.