Ухвала суду № 26099279, 21.09.2012, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Справа №0555/732/2012

Номер провадження2/0555/732/2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року м. Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Бичков П.Ю.,

при секретарях Костенко Ю.О.,

Торчинська О.В.,

за участю відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»»до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

25 лютого 2011 року позивач Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»» далі по справі (ПАТ «АСК «ІНГО Україна») звернулось до Ясинуватського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 15 січня 2008 року відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Донецьк здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ «Лесаффр Україна», під керування водія ОСОБА_4, що призвело до механічних пошкоджень. Згідно з довідкою відділу ВДАІ про ДТП ВДАЇ м. Донецьк УГАЇ ГУМВС України в Донецькій області № 385 від 24 січня 2008 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Вина ОСОБА_2 об'єктивно встановлена постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 31 січня 2008 року, якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, у ТОВ «Лесаффр Україна», як у власника пошкодженого автомобіля, виникло право вимоги до ЗАТ «АСК «ІНГО Україна» про відшкодування завданого збитку. 15 березня 2007 рок між ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»» та ТОВ «Лесаффр Україна» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 250512617. Відповідно до акту попередньої оцінки № АО/Р+-0014 від 25 січня 2008 року відновлювального ремонту автомобіля складає загальна 10458 гривень 00 копійок. Також від суми матеріального збитку були відраховані 1010 гривень 00 копійок і таким чином, сума страхового відшкодування становить 9448 гривень 00 копійок. Виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 28447 від 15 лютого 2008 року. Платіжним дорученням № 1814 від 22 лютого 2008 року страхове відшкодування було сплачено в повному обсязі. На підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Зазначене право також передбачене ст. 993, 1191 ЦК України. Таким чином у позивача виникло право вимоги до відповідача щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних затрат, що дорівнює 9448 гривень 00 копійок. Тому позивач прохав суд стягнути з відповідача на його користь суму завданої матеріальної шкоди у порядку регресу в розмірі 9448 гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 94 гривні 48 копійок.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «АСК «ІНГО Україна» участі не брав про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про свідчать поштові повідомлення однак причини неявки до суду не відомі, однак до суду надходили заяви про розгляд справи за відсутністю представника позивача, а також просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі і не заперечували проти винесення судом заочного рішення. Ухвалою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області було визнано явку позивача обов'язковою, однак у судовому засіданні ні позивач ні представник участі не приймала, а присилали вищевказані заяви.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що 15 січня 2008 року в м. Донецьк з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль марки «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ТОВ «Лесаффр Україна» під керуванням водія Рудого. Враховуючи той факт, що між ПАТ «АСК «ІНГО Україна» та потерпілим ТОВ «Лесаффр Україна» був укладений договір добровільного страхування зазначеного автомобіля, за умовами якого вищезазначена подія визначалася як страховий випадок, 22 лютого 2008 року страховою компанією було здійснено відшкодування. Позивач вважає, що на підставі здійсненої виплати до страхової компанії перейшло право вимоги відшкодування завданої ТОВ «Лесаффр Україна» матеріальної шкоди. При цьому, позивач, в якості правового обґрунтування заявлених вимог одночасно посилається на несумісні між собою правові підстави згідно ст. 993 і 1191 ЦК України. А саме: відповідно до листа Верховного суду України від 19.07.2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»перехід права вимоги від страхувальника (вигодо набувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації - нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодо набувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Спірні правовідносини мають регулюватися за допомогою статті 993 ЦК України тому, що у спірних правовідносинах не відбулося зміни зобов'язання, а лише змінилася сторона в зобов'язанні (з страхувальника на страховика, а потім на позивача). Відповідно до листа Верховного суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», при переході права вимоги від страхувальника до страховика перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку (в нашому випадку з 15 січня 2008 року). Відповідно до діючого цивільного законодавства до позовних вимог позивача встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Отже, позовні вимоги позивача заявлені за межами зазначеного строку (після 15 січня 2011 року). Крім того, розрахунки позивача є незрозумілими, достатніх доказів по справі щодо розрахунку стягнення страхової суми нема. А також поросить суд застосувати позовну давність. Тому відповідач прохав у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог (ст.11 ЦПК України), суд установив наступне.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Ст. 10 ч. 3 та ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 58 ч. 1, 3 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета спору.

З наданої копії договору добровільного страхування наземного транспорту № 250521617 від 15 березня 2007 року, що 15 березня 2007 року між ЗАТ «АСК «ІНГО Україна» та ТОВ «Лесаффр Україна» був укладений зазначений договір та страховим випадком визначається подія, у разі якої, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоду автомобілю Страхувальника, тобто ТОВ «Лесаффр Україна». Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи з суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової сум. Підставою для виплат страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування.

Відповідно до копії Довідки № 385 від 24 січня 2008 року, яка складена Ст. інспектором ВДТП ВГАЇ м. Донецька УГАЇ ГУМВС України В Донецькій області, що 15 січня 2008 року об 11 годині 00 хвилин сталося дорожньо-транспортна пригода, через порушення водієм ОСОБА_2, тобто відповідачем по справі, п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Копією постанови від 31 січня 2008 року, винесеною суддею Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області, встановлена вина відповідача ОСОБА_2 по справі та на нього накладне адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

15 лютого 2008 року провідним спеціалістом відділу урегулювання збитків 3АТ «АСК «ІНГО Україна»» складено страховий акт № 28447 по Договору страхування наземного транспорту № 250521617 від 15 березня 2008 року, з якого вбачається, що застраховане майно автомобіль «SKODA OCTAVIA Tour», власником якого є ТОВ «Лесаффр Україна», 15 січня 2008 року о 11 годині 15 хвилин. стався страховий випадок. Відповідно до зазначеного Акту підлягає страхова виплата у розмірі 9448 гривень 00 копійок.

Згідно копії платіжного доручення № 1814 від 22 лютого 2008 року ТОВ «Лесаффр Україна» виплачена страхове відшкодування у розмірі 9448 гривень 00 копійок.

Враховуючи той факт, що між ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»» та потерпілим ТОВ «Лесаффр Україна» був укладений договір добровільного страхування зазначеного автомобіля № 250521617 від 15 березня 2007 року, за умовами якого вищезазначена подія визначалася як страховий випадок, 22 лютого 2008 року страховою компанією було здійснено відшкодування у розмірі 6 575, 52 грн.

Представник позивача у позові в якості правового обґрунтування заявлених вимог одночасно посилається на несумісні між собою правові підстави згідно ст. 993 і 1191 ЦК України. А саме:

Відповідно до листа Верховного суду України від 19 липня 2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» перехід права вимоги від страхувальника (вигодо набувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації - нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодо набувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

І регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Наприклад, право регресної вимоги встановлено для страховика за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів до особи, яка заподіяла шкоду, у разі, коли ця шкода заподіяна життю та здоров'ю умисно, а також внаслідок вчинення ДТП у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння тощо. Суброгація також виникає на підставі закону - статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону № 85/96-ВР.

Проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до статті 993 Цивільного кодексу встановлений особливий правовий режим. Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.

Таким чином, спірні правовідносини мають регулюватися за допомогою статті 993 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні позивача участі не приймав однак надавав заяви про підтримання позовних вимог за підставами статей 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, які не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, доказів у цій частині не надано .

Суд вважає , що у спірних правовідносинах не відбулося зміни зобов'язання, а лише змінилася сторона в зобов'язанні (з страхувальника на страховика, а потім на позивача).

Відповідно до листа Верховного суду України від 19липня 2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», при переході права вимоги від страхувальника до страховика перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку (в нашому випадку з 15 січня 2008 року).

Відповідно до діючого цивільного законодавства до позовних вимог позивача встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Отже, позовні вимоги позивача заявлені за межами зазначеного строку (після 15 січня 2011 року).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із нормами ст. 256 ЦК України позовна давність, це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого цивільного права чи інтересу шляхом подачі позовної заяви до суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду із даним позовом до відповідача про відшкодування шкоди у порядку регресу 21 лютого 2011 року, ця дата вказана на поштову конверті про відправлення, до суду надійшло 25 лютого 2011 року.

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 просив суд застосувати позовну давність та надав заяву про застосування позовної давності.

Статтею 267 ч 4 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу відмовити, у зв'язку з закінченням строку позовної давності. Тому суд відмовляє у задоволенні позову .

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 256, 257, 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 15, 60, 212, 214 - 218, 224 - 228 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО України»» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: П. Ю. Бичков