Рішення № 26099112, 19.09.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 2/0544/2605/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді -Н.В. Якуші,

при секретарі -О.О. Дручиніної

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача -Бондаренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»за участю третьої особи Виконкому Андріївської сільської ради про визнання угоди дійсною, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року до Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»про визнання договору купівлі -продажу від 12 вересня 1988 року дійсним та визнання права власності на будинок АДРЕСА_2, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 вересня 1988 року між ним та ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з другого боку було укладено договір купівлі -продажу житлового будинку загальною площею 29,7 кв.м з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2. Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений Головою виконкому Андріївського поселкової Ради Слов'янського району Донецької області за номером 14.

Вказаний будинок був зареєстрований за попередніми власниками в КП «БТІ»м. Слов'янськ 13.05.1982 року за №153/10-54, позивач реєстрацію майна в КП «БТІ»не проводив. 27.01.2011 року позивач звернувся до КП «БТІ»м. Слов'янськ за реєстрацією та оформленням права власності на дане домоволодіння, але йому та ОСОБА_6 було відмовлено в цьому, оскільки довідка характеристика не надавалась фактичним власником житлового будинку АДРЕСА_2.

Вважає, що оскільки після придбання він провів капітальний ремонт і реконструкцію будинку, а попередні власники до нього а ОСОБА_6 ніяких претензій не пред'являють, то у зв'язку з вищевикладеним просить суд визнати договір купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений у Головою виконкому Андріївського поселкової Ради Слов'янського району Донецької області за номером 14 дійсним та визнати за ним та ОСОБА_6 право власності на зазначений будинок.

В судове засідання позивач ОСОБА_1. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 діючий на підставі доручення від 07.09.2012 року №38 (а.с.25) позовні вимоги підтримував в повному обсязі, наводив доводи аналогічні доводам, які викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач -представник КП «БТІ»Бондаренко Д.В. не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, в письмових поясненнях №3222-5/0,56/СЛ від 07.09.2012 року зазначив, що право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 13.05.1982 року в КП «БТІ»за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Інших даних про зареєстровані права архівна справа не містить. Відповідно до п.3,8 діючого на теперішній час «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 реєстратору забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни щодо відомостей про заявлені права. Тобто, вважає, що підстави для відмови формальні. Ухвалою суду від 19 вересня 2012 року було відмовлено відповідачу Комунальному підприємству «Бюро технічної інвентаризації»у прийнятті його визнання позову ОСОБА_1 до них про визнання угоди дійсною, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.47-48 ).

Представник третьої особи, Андріївський селищний голова Морокко Л.І., проти позовних вимог позивача не заперечувала, в судовому засіданні пояснила, що на час укладання договору купівлі-продажу нотаріальне посвідчення відповідно до Інструкції проводили секретарі рад. Даний договір був посвідчений головою виконавчого комітету Андріївської селищної ради Лигуш В.К. Оригінал договору зберігається у раді.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і дослідивши надані докази, у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Як встановлено в судовому засіданні і підтверджується договором купівлі продажу від 12 вересня 1988 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 придбали, а ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 продали житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2, 5/8 частина якого належала ОСОБА_14 на підставі свідоцтва про право власності від 03.05.1982 року, по 1/8 частині ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.05.1982 року (а.с.4).

Право власності на будинок не було зареєстроване за позивачем в КП «БТІ м. Донецька», що підтверджується відповідною довідкою, за якою зареєстрованим власниками будинку на цей час залишається ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с.17).

Рішенням державного реєстратора КП «БТІ м. Донецька»від 02 лютого 2011 року (а.с.15) ОСОБА_6 було відмовлено у реєстрації за нею права власності на будинок через відсутність проведеної інвентаризації та отримання довідки -характеристики БТІ після укладення вказаного договору купівлі-продажу.

Аналізуючи позовні вимоги позивач відносно визнання договору купівлі-продажу від 12.09.1988 року дійсним суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За змістом норм ст. 30 ЦПК України сторони в цивільному процесі є позивач та відповідач. Відповідач -це особа, яка залучається у цивільну справу як можливий порушник прав позивача.

Відповідно до ст. 224 ЦК 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналізуючи положення ст. 153, 224 ЦК 1963 року суд приходить до висновку, що Комунальне підприємство «Бюро технічної відповідальності»не є стороною по договору купівлі-продажу житлового будинку від 12.09.1988 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з другого боку, а отже є неналежним відповідачем по справі, оскільки по відношенні до КП «БТІ»по матеріалам справи виключається твердження про те, що він є суб'єктом спірних матеріальних правовідносин.

Також суд зазначає, що у ЦК 1963 року ст. 227 передбачала реєстрацію у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів договору купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією із сторін був громадянин. Таку реєстрацію безпосередньо здійснювали бюро технічної інвентаризації, однак така реєстрація (або її відсутність) не впливала на дійсність чи чинність договору, а слугувала переважно способом обліку будівель, а також виявлення їх юридичних власників.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача КП «Бюро технічної інвентаризації»позивач не зазначив яким чином відповідач порушив його права або з яких підстав не визнає його право власності на будинок АДРЕСА_2, або заперечує щодо дійсності договору купівлі-продажу від 12.09.1988 року.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.1988 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з другого боку був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2.

Перевірити факт того, що сторони по договору не заперечують проти визнання його дійсним та визнання за позивачем та ОСОБА_6 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 на даний час не має можливості, оскільки сторони по зазначеному договору не залучені до участі в якості відповідачів.

Отже, на даний час суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість позовних вимог, оскільки позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, а суд не має можливості залучити до участі у справі належних відповідачів без відповідного клопотання позивача.

Проаналізувавши встановлені по справі конкретні обставини, оцінивши надані в силу вимог ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання договору купівлі -продажу від 12.09.1998 року дійсним.

Також суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 є похідними від вимог щодо визнання договору купівлі -продажу від 12.09.1998 року дійсним, тому також не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача стосовно зобов'язання КП «БТІ»м. Слов'янськ зареєструвати житловий будинок АДРЕСА_2, то суд зазначає, що виходячи з того, що Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року №7/5 є спеціальним нормативним актом, який регулює правовідносини, що пов'язані з державною реєстрацією права власності, то вбачається, що відповідно до положення п. 2.2 до заяви про державну реєстрацію прав додаються право встановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням. Тобто, при наявності правовстановлюючих документів власник має право звернутися з відповідною заявою до реєстратора БТІ про державну реєстрацію майна.

Крім того, відповідно до п. 3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року №7/5 рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Отже, виходячи з вищевказаного, позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно зобов'язання КП «БТІ»м. Слов'янськ зареєструвати житловий будинок АДРЕСА_2 також не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що розмір судового збору щодо вимог майнового характеру відповідно до п.п. 1.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати Позивачем не надано жодних доказів про підтвердження тяжкого матеріального стану, що могло б стати підставою для зменшення суми судових витрат . Тому суд приходить до висновку про стягнення з позивача не доплачену ним суму судового збору в розмірі 103,60 грн.

На підставі викладеного й керуючись ст. 220, 319, 328 ЦК України, ст.ст.10, 11, 209, 214-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності -відмовити за відсутності підстав.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНННОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави судовий збір у розмірі 103 гривен 60 коп. (Сто три гривні) 60 копійок) на доходний рахунок № 31210206700075, банк УДК у м. Слов'янську, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 34686605, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УДК у м. Слов'янську (м. Слов'янськ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Слов'янського міськрайонного суду Н.В. Якуша