Рішення № 26098230, 13.09.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/3859/12 13.09.2012 < Дата розгляду справи > 13.09.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22ц - 1490/2609/12 Суддя першої інстанції: Рум'янцева Н.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 вересня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О.,

Крамаренко Т.В.,

із секретарем: Белеверєю В.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_4 та представника відповідачки ОСОБА_5 -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_1,

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2012 року по справі за позовом

Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «УкрСиббанк»

до

ОСОБА_5 та ОСОБА_6

про

стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що відповідно до споживчого кредиту укладеного між сторонами 22 серпня 2008 року ОСОБА_5 отримала кредит в сумі 150000 доларів США під зобов'язання сплати 14, 35 відсотків за користування грошима. В забезпечення вказаних кредитних зобов'язань банк того ж дня уклав договір поруки з ОСОБА_6

Посилаючись на те, що умови договору щодо здійснення місячних платежів відповідачами не виконувались, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 1250211 грн. 05 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» 992001 грн. 38 коп. заборгованості за кредитом, 226182 грн. 56 коп. заборгованості по простроченим процентам, 32027 грн. 11 коп. пені, а всього 1250211 грн. 05 коп. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить вказане рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які з'явились в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 22 серпня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір кредиту на суму 150000 доларів США зі сплатою 14, 35 відсотків за користування грошима та строком погашення до 21 серпня 2015 року (а.с.7-14).

В подальшому 9 грудня 2008 року, 8 травня 2009 року, та 25 грудня 2009 року сторони за кредитним договором, а саме ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 уклали додаткові угоди до кредитного договору (а.с. 19-29). Відповідно до умов визначених в зазначених додаткових угодах змінено строк оплати відсотків, а також змінено схеми погашення кредиту, продовжено строк дії договору кредиту та встановлено розмір ануїтетного платежу (а.с. 19-29).

В день укладення кредитного договору тобто 22 серпня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_6 договір поруки, за яким останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком по всім зобов'язанням ОСОБА_5

( а.с. 30).

До вказаного договору поруки 25 грудня 2009 року з ОСОБА_6 банком укладено додаткову угоду відповідно до п.п. 1-4 якої поручитель погодився з умовами додаткових угод до кредитного договору (а.с. 32).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. А згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такий самій кількості, такого самого роду та такої саме якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитодавець свої зобов'язання по даній справі виконав повністю та видав позичальнику обумовлену договором суму кредитних коштів.

Між тим, в порушення п.п. 1.3 умов договору, наведених положень закону, відповідачі щомісячну суму кредиту та відсотки за його використання сплачували не регулярно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим кредитор направляв позичальнику та поручителю листи-попередження про необхідність виконання зобов'язання (а.с. 46, 47).

Відповідно до положень п. 6.1, 6.1.2 договору та вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якими передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість за кредитом боржника становить 124156,92 доларів США, що еквівалентно 992001 грн. 38 коп. заборгованості за кредитом, 28308, 56 доларів США, що еквівалентно 226182 грн. 56 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом а також 4008, 45 доларів США, що еквівалентно 32027 грн. 11 коп. пені, а всього 156473, 93 доларів США, що еквівалентно 1250211 грн. 05 коп. (а.с. 33-45).

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідарну) відповідальність поручителя.

За таких обставин районний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що наявність заборгованості за кредитним договором, яка виникла внаслідок несплати щомісячних платежів, є підставою для стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми простроченої та поточної заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості суд вірно виходив з наведених розрахунків наданих позивачем. Між тим, зазначаючи про стягнення заборгованості в національній валюті України, суд в порушення вимог ст. 214 та 215 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не звернув уваги на положення ст.ст. 526, ч. 3 ст. 533, 553, 1049, 1054 ЦК України та дійшов безпідставного висновку про те, що заборгованість за кредитним договором, безпосереднім предметом якого була іноземна валюта, повинна бути стягнута на користь банку лише як грошовий еквівалент у гривні, визначений на день ухвалення рішення у відповідності до ст. 524 ЦК України. Тоді як з огляду на наведені норми права у разі, коли за умовами кредитного договору позичальник одержав кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті, він зобов'язаний повернути кредитодавцю на вимогу останнього цей кредит у вигляді грошових коштів у тій самій сумі і в тій самій валюті, що були ним одержані. Якщо ж у договорі визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Однак суд першої інстанції, стягнув на користь банка заборгованість в гривневому еквіваленті замість стягнення суми заборгованості за кредитом у вигляді грошових коштів у тій самій сумі і в тій самій валюті, що були одержані позичальником за договором.

Виходячи з наведеного і відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_6 у розмірі визначеному судом, підлягає зміні з викладенням його в новій редакції, задовольнивши при цьому частково позовні вимоги. Стягнути на користь банка з відповідачів в солідарному порядку 124156,92 доларів США, що еквівалентно 992001 грн. 38 коп. заборгованості за кредитом, 28308, 56 доларів США, що еквівалентно 226182 грн. 56 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом а також 4008, 45 доларів США, що еквівалентно 32027 грн. 11 коп. пені, а всього 156473, 93 доларів США, що еквівалентно 1250211 грн. 05 коп.

В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Доводи викладені в апеляційній скарзі щодо припинення дії договору поруки, спростовуються змістом додаткової угоди до договору поруки. Зазначення в апеляційній скарзі про неврахування банком платежу в сумі 14531 грн. 40 коп., також є неспроможніми, оскільки спростовуються розрахунками заборгованості, де вказана сума значиться як сплачена боржником. Інших доводів, які б спростовували наведені висновки суду в апеляційній скарзі не наведено.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2012 року в частині стягнення заборгованості змінити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку 156473, 93 доларів США, що еквівалентно 1250211 грн. 05 коп. заборгованості за кредитним договором від 22 серпня 2008 року за № 11382287000, яка складається з 124156,92 доларів США, що еквівалентно 992001 грн. 38 коп. заборгованості за тілом кредиту, 28308, 56 доларів США, що еквівалентно 226182 грн. 56 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом а також 4008, 45 доларів США, що еквівалентно 32027 грн. 11 коп. пені.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів, але набирає законної сили з моменту оголошення.

Головуюча:

Судді:

< Текст >