Ухвала суду № 26092017, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19048/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І,

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А., представника апелянта -Сперкача С.В., представника позивача - Родіної Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір року Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вибір року Україна»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 26.07.2012 року № 0006672302, яким ТОВ «Вибір року Україна»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 345 235,00 грн., у тому числі: 279 407,00 грн. -за основним платежем та 65 828,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір року Україна»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 26.07.2012 року № 0006672302.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Вибір року Україна»є юридичною особою, зареєстрованою Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 15.01.2001 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 157207 (а.с. 12)..

В період з 28.06.2011 року по 04.07.2011 року службовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вибір року Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-госодпрських взаємовідносин з ТОВ «Рекламна Агенція Фаворит»за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 279 407,05 грн., у тому числі, за листопад 2010 року на суму 119 000,00 грн., грудень 2010 року на суму 144 307,05 грн., січень 2011 року на суму 16 100,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 11.07.2011 року № 861/23-2/31302071 (а.с. 26-37), на підставі якого ДПІ у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011 року № 0006672302, яким ТОВ «Вибір року Україна»було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 345 235,00 грн., у тому числі, 279 407,00 грн. -за основним платежем та 65 828,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями( (штрафами) (а.с. 38).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПА у м. Києві було прийнято рішення № 9804/10/25-114 від 03.10.2011 року, за яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.07.2011 року № 0006672302 -без змін (а.с. 44-50).

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення № 7212/6/10-2115 від 09.12.2011 року, за яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.07.2011 року № 0006672302 та рішення ДПА у м. Києві № 9804/10/25-114 від 03.10.2011 року -без змін (а.с. 56-59).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) (тут і далі по тексту ухвали -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 ГК України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

Дослідженням матеріалів даної справи колегією суддів встановлено, що 28.10.2010 року між ТОВ «Вибір року Україна»(Замовник) та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»(Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 10/10/28, відповідно до якого ТОВ «Вибір року Україна»замовляє послугу, а саме: організація та проведення розважальних та інших подібного роду видовищних заходів. ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит», зі свого боку, зобов'язується організувати виступ артистів, а саме: ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Балет «Нарнія», ведучі: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18. ТОВ «Вибір року Україна»зобов'язується прийняти та оплатити надані ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»послуги в розмірі та на умовах, що визначені в положеннях даного договору. Місцем надання послуг (проведення заходів) є ДП «Національний Палац Мистецтв «Україна», що знаходиться за адресою: м. Києв, вул. В.Васильківська, 103, дата проведення -20.11.2010 року.

Факт виконання ТОВ «Вибір року Україна»та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актом виконаних робіт/послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

18 листопада 2010 року між ТОВ «Вибір року Україна»(Замовник) та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»(Виконавець) було укладено договір № 10/11/18, відповідно до якого ТОВ «Вибір року Україна» зобов'язується згідно з умовами, що визначені цим договором, виконувати (надавати) ТОВ «Вибір року Україна» роботи (послуги) з розробки та виробництва реклами, здійснювати промо-акції, а також від свого імені та за рахунок ТОВ «Вибір року Україна»замовляти такі роботи (послуги) у третіх осіб.

Того ж дня, між ТОВ «Вибір року Україна»та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»до договору № 10/11/18 від 18.11.2010 року були укладені додаткові угоди:

- № 1 щодо організації трансляцій Урочистої церемонії «Вибір року»;

- № 2 щодо організації та проведення заходів у м. Одеса та м. Трускавець;

- № 3 щодо здійснення виготовлення та розміщення зовнішньої реклами Міжнародного фестивалю-конкурсу «Вибір року»в Україні на конструкціях типу Біл-борд у м. Києві.

Факт виконання ТОВ «Вибір року Україна»та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт/послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

З акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Вибір року Україна»вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»став акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит».

Так, ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року (акт № 263/23-2/37003028 від 21.03.2011 року), в ході якої було встановлено, що ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»зареєстровано громадянином ОСОБА_16, який опитаний 04.02.2011 року ВПМ Шосткинської МДПІ за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. До фінансово-господарської діяльності ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»він відношення не мав, жодних реєстраційних, звітних, бухгалтерських документів та документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»не підписував та нікого не уповноважував. Згідно висновку почеркознавчого дослідження, підписи на первинних документах ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»від імені ОСОБА_16 виконані різними особами.

Крім цього, в ході перевірки було встановлено, що договори укладені з ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»є нікчемними, оскільки товариство не здійснювало господарської діяльності, товарів (послуг) не реалізовувало, за юридичною та фактичними адресами ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»не знаходиться.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про те, що договори про надання послуг, між ТОВ «Вибір року Україна»та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»були укладені без мети настання реальних наслідків та за відсутності їх фактичного виконання. Вказані докази, на думку відповідача свідчать про нікчемність укладених правочинів.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження відповідача та обґрунтовує це наступним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що договори про надання послуг № 10/10/28 від 28.10.2010 року та № 10/11/18 від 18.11.2010 року та всі операції за даними договорами є такими, що не суперечать інтересам держави та суспільства, придбані на їх умовах товари та послуги не були виключені з цивільного обігу, на момент укладення договорів сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Спірні угоди були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за ними виконані належним чином, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

При цьому, належними доказами, які підтверджують правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, є акти виконаних робіт/послуг за договорами, що були укладені між позивачем та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит», які водночас свідчать про виконання сторонами умов зазначених договорів. Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

Посилання апелянта на висновок спеціаліста, як на доказ відповідача нікчемності спірних правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки останній в матеріалах справи не міститься, що позбавляє суд його дослідити та встановити за який період та які документи досліджувалися.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи, відповідачем не було надано суду обвинувального вироку, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. «б»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 168/97-ВР), реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

Апелянтом не було спростовано того, що ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»на момент здійснення господарських операцій із позивачем, було зареєстроване як платник податку на додану вартість, знаходилося в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та задекларувало податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта про те, що оспорювані господарські зобов'язання ТОВ «Вибір року Україна»та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит» були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, належними доказами не підтверджуються. Спірні угоди були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за ними виконані належним чином, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься. Крім цього, відповідачем, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

Повний текст ухвали складено та підписано -17.09.12р.