Постанова № 26092000, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5673/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Мартіні Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Мартіні Україна»до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Мастер Мартіні Україна» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товару від 04.05.2011 № 100000006/2011/611725/1, та стягнути через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплаченого митного платежу з Державного бюджету України в загальному розмірі 32268,08 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер Мартіні Україна»на підставі Договору (Контракт №2) від 01.12.2005, імпортувало товар під назвами Мараскіно черешня та Червона джамбо черешня (далі разом або окремо як - товар).

Під час розмитнення товару позивачем була надана відповідна декларація митної вартості № 100140000/2011/276594 від 28.04.2011 (далі - ДМВ), якою позивач задекларував митну вартість товару, виходячи з ціни договору (1 метод), за якою імпортувався товар.

Київською регіональною митницею не було прийнято митну вартість, визначену позивачем у вказаній ДМВ, у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів.

З метою прискорення митного оформлення та уникнення простою товару позивач вирішив застосувати спеціальну процедуру митного оформлення товару, що передбачена ст. 264 Митного кодексу України та Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» (далі - порядок № 230).

Таким чином, розмитнення товару було здійснене за митною вартістю, визначеною рішенням відповідача про визначення митної вартості товарів від 04.05.2011 № 100000006/2011/611725/1 (далі - «Рішення»), яким встановлена вища митна вартість товару ніж та, що була задекларована позивачем.

Внаслідок чого, на думку позивача, було надмірно сплачено:

- по товару «Мараскіно Черешня»: ввізного мита - 7 319,46 грн., ПДВ - 16 102,82 грн.;

- по товару «Червона Джамбо черешня»: ввізного мита - 4 020,82 грн., ПДВ - 4824,98 грн.

Всього: 11 340,28 грн. ввізного мита та 20 927,8 грн. ПДВ.

Вважаючи таке рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товару від 04.05.2011 № 100000006/2011/611725/1 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимог, а відповідач довів правомірність своїх дій.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що у відповідності з ст. 266 Митного кодексу України (далі -МК України) основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки продавець і покупець є взаємопов'язаними особами, але ці відносини не вплинули на ціну товару, та всупереч ст. 267 МК України відповідачем використано інший метод визначення митної вартості товарів; оскаржуване рішення Київської регіональної митниці винесено на підставі ДМВ №10014002/2011/271865 від 28.02.2011, що в свою чергу базувалось на рішенні відповідача про визначення митної вартості товару № 100000006/2011/610672/1 від 24.02.2011, яке скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі № 2а-12543/11/2670, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з приписами ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу України випливає, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6.) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, як це прямо зазначено у ч. 6 ст. 266 Митного Кодексу, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визазначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В судовому засіданні було встановлено, що жодних таких консультацій відповідач з позивачем не проводили. Митний орган одразу виніс рішення за резервними методом.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Проте, такий висновок відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до п. 9 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Відповідач витребував у позивача документи, передбачені пунктом 9 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, а саме: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчужування оцінюваних товарів, ідентичних або подібних (аналогічних) товарів на території України (за наявності таких документів); довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні експортера товарів, що є ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку (за наявності таких документів).

Як вбачається з матеріалів справи позивач не подав митному органу тільки два документи, які були відсутні у декларанта:

- довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які стосуються купівлі продажу оцінюваних товарів;

- бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів;

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені в п. 9 Порядку декларування документи подаються митному органу за наявності, тобто це не є обов'язком подавати документи які відсутні у декларанта.

Відповідно до п.14 Порядку декларування, якщо декларантом не подано в установлений строк (протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання) додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Більш того, рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 24.02.2011 № 00000007/2011/610672/1, на якому базувалось оскаржуване рішення відповідача від 04.05.2011 № 100000006/2011/611725/1 -скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі № 2а-12543/11/2670; рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Київська регіональна митниця не довела правомірність свого рішення про визначення митної вартості товарів № 100000006/2011/611725/1 від 04.05.2011.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Мартіні Україна» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 -скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовльнити.

Рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товару від 04.05.2011 № 100000006/2011/611725/1 -скасувати.

Стягнути через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Мартіні Україна»суму надмірно сплаченого митного платежу з Державного бюджету України в загальному розмірі 32268,08 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.