Постанова № 26088290, 21.09.2012, Нахімовський районний суд міста Севастополя

21.09.2012

Справа № 2704/6004/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

(повний текст)

21 вересня 2012 року Нахімовський районний суд м.Севастополя в складі:

головуючого судді -Семенуха Т.Б.

при секретарі -Філімоновій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Андріївської сільської Ради Нахімовського району м.Севастополя про визнання противоправним та скасування рішення, надання дозволу

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Андріївської сільської Ради Нахімовського району м. Севастополя, в якому просить суд визнати рішення № 7 від 26.01.2012 року XVII сесії VI скликання Андріївської сільської Ради «Про відмову у виділі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських побудов, орієнтованою площею 0,1 га в с.Андріївка»протиправним та скасувати його, а також просить винести рішення яким надати дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту відводу з встановленням меж в натурі.

Вимоги позову мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням порушені права позивача на отримання безоплатно земельної ділянки із земель державної або комунальної власності. Позивач вказує, що його заява не була фактично розглянута, оскільки він просив відповідача надати йому дозвіл на складання проекту відводу з встановленням меж в натурі земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських побудов в АДРЕСА_1, а відповідач взагалі відмовив йому у виділі земельної ділянки. При цьому ОСОБА_1 вважає, що Андріївська сільська Рада неправомірно посилається на невідповідність земельної ділянки, яку він вимагає, цільовому призначенню, оскільки згідно до Генерального плану м.Севастополя, затвердженого 13.12.2005 року рішенням №4114 Севастопольської міської Ради на XІX сесії XXIV скликання, земельний масив, в якому розташована земельна ділянка, на яку він претендує, відноситься до земель житлової та громадської забудови, а тому підстав для відмови у наданні йому дозволу на складання проекту відводу з встановленням меж в натурі земельної ділянки немає.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав повністю з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні, вказували на те, що оскаржуване рішення орган місцевого самоврядування приймав на підставі генплану села, затвердженого в 1983 році, а генеральний план м.Севастополя, затверджений у 2005 році вони вважають таким, що носить рекомендований характер та не обов'язковим для застосування. Оскільки за генпланом від 1983 року земельна ділянка, на яку претендує позивач відноситься до земель рекреаційного призначення, вважають, що правомірно винесли рішення про відмову у виділі земельної ділянки.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково за наступними обставинами.

Судом встановлено, що 02.09.2011 року позивач звернувся до Андріївської селищної Ради з заявою про надання згоди на складання проекту відводу з наступним переданням у приватну власність земельної ділянки, орієнтованої площею 0,10га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських побудов. (а.с.9).

При цьому позивач надав викопіювання з генплану з графічним розташуванням земельної ділянки.

Рішенням Андріївської селищної Ради Нахімовського району м.Севастополя від 26.01.2012 року № 7 ОСОБА_1 відмовлено у виділі земельної ділянки за вищевказаною адресою, оскільки земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 не відповідає цільовому призначенню. (а.с.8).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані в статтю 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Згідно пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Передумовою виникнення права на користування земельною ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно з чинним земельним законодавством України є рішення органу місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Підставами для визнання акта протиправним є невідповідність його вимогами діючого законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України - громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Згідно із частиною сьомою статі 118 Земельного кодексу України - міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, із змісту статті 118 Земельного кодексу України випливає, що першочерговим етапом при отриманні земельної ділянки у власність є отримання дозволу органу місцевого самоврядування на розробку проекту відводу, що і просив позивач у своєму зверненні до Андріївської сільської Ради.

Однак Андріївська сільська Рада у порушення вказаної норми прийняла рішення про відмову у виділі земельної ділянки, можливість прийняття такого рішення на цьому етапі взагалі не передбачена чинним законодавством.

Відповідачем не надані відповідні докази, які свідчать про розгляд прохання позивача, що викладені у його заяві, на засіданні Андріївської сільської Ради. Отже, рішення 27-ої сесії Андріївської сільської ради від 26.01.2012 прийнято не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого рішення від 26.01.2012.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Відповідачем не надано доказів того, що спірне рішення від 26.01.2012, відповідає вказаним принципам (критеріям).

Крім того, суд звертає увагу на невідповідність обґрунтування відмови фактичним обставинам справи, оскільки посилання на невідповідність земельної ділянки, на яку просив позивач дати дозвіл для складання проекту відводу, цільовому призначенню, а саме відношення її до земель рекреаційного призначення не відповідає відомостям генерального плану населеного пункту м.Севастополя та у тому числі села Андріївка, яка входить до меж адміністративно-територіальної одиниці м.Севастополь, а саме плану зонування території цього населеного пункту, що є невід'ємною частиною генерального плану.

Згідно до плану зонування території села Андріївка масив земельної ділянки, в якому знаходиться також земельна ділянка, на яку претендує позивач, визначена як земля для житлової та громадської забудови, а тому посилання позивача на старий генплан на думку є неправомірним.

При такому положенні суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 щодо визнання рішення №7 від 26.01.2012 року Андріївської сільської Ради протиправним та його скасуванню підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про прийняття рішення про надання згоди на складання проекту відводу земельної ділянки, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки вказані повноваження відносяться до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, а тому суд не має повноважень на прийняття цього рішення.

Однак суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, що відповідає положенням ч.2 ст.11 КАС України та зобов'язати відповідача розглянути питання про надання згоди ОСОБА_1 на складання проекту відводу з наступним переданням у приватну власність земельної ділянки, орієнтованої площею 0,10га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських побудов у відповідності до вимог ст.118 Земельного кодексу України.

Згідно до вимог ст.94 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 64,38 грн.

Оскільки викладене у позовній заяві клопотання про прийняття мір забезпечення адміністративного позову не було обґрунтовано в судовому засіданні, суд не вважає необхідним приймати рішення відповідно до ст.118 КАС України.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 19, 144 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст. 118, 125, 126 Земельного Кодексу України, керуючись статтями 3, 9-11, 17, 71, ч. 4 ст. 118, ст. 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 7 XVII сесії VI скликання Андріївської сільської Ради Нахімовського району м. Севастополя від 26.01.2012 року про відмову у виділі ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських побудов, орієнтованою площею 0,10 га в АДРЕСА_1.

Зобов'язати Андріївську сільську Раду Нахімовського району м.Севастополя розглянути питання про надання згоди ОСОБА_1 на складання проекту відводу з наступним переданням у приватну власність земельної ділянки, орієнтованої площею 0,10га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських побудов у відповідності до вимог ст.118 Земельного кодексу України.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Андріївської сільської Ради Нахімовського району м.Севастополя на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 64,38 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Нахімовський районний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Суддя-підпис

Копія вірна

Суддя Нахімовського районного суду

м. Севастополя Т.Б. Семенуха