Рішення № 26088155, 19.09.2012, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/2328/12Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 41 Мельник І.О. Доповідач в апеляційній інстанції Демченко В. А. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДемченка В.А. суддівБородійчука В.Г, Василенко Л.І.при секретаріБурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, треті особи - Черкаська міська ради, Орган опіки та піклування Соснівського району м.Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся з позовом до суду до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, треті особи - Черкаська міська рада, Орган опіки та піклування Соснівського району м.Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до умов кредитного договору № CSІРGА00000236 від 26.12.2007 року ОСОБА_7 отримала від банку кредит у розмірі 23300 доларів США на строк до 26.12.2022 року, зі сплатою 11,04 % річних за користування кредитними коштами. Умовами даного кредитного договору передбачено щомісячне часткове погашення кредиту та щомісячна плата відсотків за користування коштами. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9, ОСОБА_6 26.12.2007 року також був укладений договір іпотеки № CSІРGА00000242. Згідно цього договору відповідачі надали в заставу квартиру за адресою АДРЕСА_1 яка належить їм на праві приватної власності. ОСОБА_7 свої зобов'язання про погашення кредиту та оплати відсотків не виконує. Станом на 19 березня 2009 року її заборгованість становить 20465,61 доларів США, а саме: 19505,14 доларів США - заборгованість за кредитом; 803,31 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 114,47 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом та 42,69 доларів США пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань.

Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, квартиру за адресою АДРЕСА_1, шляхом її продажу та стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Назаренко С.М. позовні вимоги збільшив та вказав, що станом на 12.04.2012 року в зв'язку з порушенням своїх зобов'язань ОСОБА_7 заборгованість складається з наступного: 19923, 43 доларів США - заборгованість за кредитом; 8359, 45 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1594, 47 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом та 10 854, 58 доларів США пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, а тому просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, квартиру за адресою АДРЕСА_1 шляхом її продажу та виселення відповідачів, а також стягнути з відповідачів понесенні судові витрати.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, треті особи - Черкаська міська ради, Орган опіки та піклування Соснівського району про стягнення заборгованості задоволено та звернуто стягнення на квартиру загальною площею 48, 80 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № CSІРGА00000242 від 26.12.2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ „ПриватБанк" всіх повноважень необхідних для здійснення продажу, виселено ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Черкаси, стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 в солідарному порядку судові витрати в сумі 3219 гривень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить рішення суду скасувати, так як вважає його ухваленим із порушенням норм процесуального та матеріального права, ухваливши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, та ухвалив правильне по суті рішення з дотриманням вимог матеріального права в цілому.

Так, задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" , суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також спати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Зазначена норма закону застосовується також до відносин за кредитним договором в силу вимог ст.1054 ЦК України.

Відповідачка ОСОБА_7 несвоєчасно і не в повному обсязі виконувала взяті на себе грошові зобов'язання, з 2008 року тривалий час порушує графік погашення кредиту та сплати відсотків, що є підставою для вимоги банку щодо дострокового повернення непогашеного кредиту та заборгованості по відсоткам, пені за кредитним договором.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем умови кредитного договору виконані, кредитом ОСОБА_7 скористалася, однак взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконує, тривалий час з 2008 року не погашає кредит та не оплачує відсотки за користування ним, що спричинило позивачу збитки у вигляді неповернених кредитних коштів та не отриманих доходів, тому на підставі ст. 1050 ЦК країни банк набув права вимоги дострокового повернення кредиту та оплати заборгованості за договором.

Також, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що згідно наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_7 за кредитним договором № CSІРGА00000236 від 26.12.2007 року станом на 12.04.2012 року складає 19923.43 доларів США боргу по кредиту, 8359.45 доларів США - заборгованість по відсотках, 1594.47 доларів США - заборгованості по комісії, 10854.58 доларів США - пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що внаслідок невиконання ОСОБА_7 своїх зобов'язань щодо сплати кредиту, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинен бути зазначений і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст. 38 цього Закону.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, оскільки наявність осіб, зареєстрованих у будинку, на який звертається стягнення, перешкоджатиме реалізації предмета іпотеки.

Виходячи із аналізу наведених правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Письмова вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки та добровільне виселення в межах 30 днів позивача була направлена відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 11.02.2009 року за №30.1.0.0\2-959, про що також відображено в реєстрі поштових відправлень (а.с.43-46 т.2).

Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки були виконані імперативно-диспозитивні приписи, встановлені ч. 2 ст. 40 Закону N 898-IV та ч. 3 ст. 109 ЖК, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, а відповідачі не виконали вимогу про усунення порушень та виселення від 11.02.2009 року №30.1.0.0\2-959, то такі позовні вимоги на цій стадії підлягали до задоволення.

Доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції не встановив чому позивач звернувся не до боржника ОСОБА_7, а до іпотекодавця, є безпідставними, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.20 ЦК України, ст..3-4 ЦПК України, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

Доводи апелянта щодо її зустрічного позову про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки та не вирішення його судом першої інстанції, також, є не обґрунтованими, оскільки у зустрічному позові ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки було відмовлено рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 25 січня 2011 року (а.с.187-191 т.1) , яке в цій частині залишене без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 23 березня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року.

Проте, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині невірного застосування Закону України «Про судовий збір» щодо стягнення з апелянта ОСОБА_6 судового збору в сумі 3219 гривень в солідарному порядку, оскільки відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди 1 та 2 групи, а так як ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи, то сплату судового збору не повинна проводити.

Зважаючи на дані обставини та положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в цій частині, шляхом виключення з резолютивної частини посилання про стягнення з ОСОБА_6 судового збору в солідарному порядку, в іншій частині рішення підлягає залишенню без зміни, як ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Інші доводи апелянта у апеляційній скарзі на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права , нічим не підтверджено, а тому, судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 303 , 307 , 309 , 313 , 314, 315 , 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, треті особи - Черкаська міська ради, Орган опіки та піклування Соснівського району м.Черкаси про звернення стягнення на предмет іпотеки, - змінити, виключити з резолютивної частини рішення посилання на стягнення судового збору в сумі 3219 гривень у солідарному порядку з ОСОБА_6, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :