Рішення № 26087272, 18.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.12 р. Справа № 5006/43/72/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В.,

при секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

за участю представників сторін:

від Позивача - ОСОБА_1 - особисто

від Відповідача - Поддубна О.А. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Красний Лиман Донецької області

до відповідача: Відділу освіти Краснолиманської міської ради, м. Красний лиман Донецької області

про стягнення заборгованості в розмірі 212 854,50грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Красний Лиман Донецької області (далі - Позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відділу освіти Краснолиманської міської ради, м. Красний лиман Донецької області (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 212 854,50грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем передбачених договором позики №2 від 12.03.2012р. зобов'язань з повернення грошових коштів, у зв'язку з чим просить суд стягнути вартість предмета позики в розмірі 212 854,50грн.

Правовою підставою позову Позивач визначив ст. 222 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1046,1047,1049 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 18.06.2012р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

14 червня 2012р відповідач надав Відзив на позовну заяву №07-08-19/805 від 08.05.2012р. (а.с.22), яким позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні також визнав позовні вимоги в сумі 212 854,50грн.

Заслухавши у судовому засіданні сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2012р. між Позивачем (позикодавцем) та Відповідачем (позичальником) укладений договір позики №2 від 12.03.2012р. (далі - Договір) (а.с.4) .

Відповідно до п.1.1 Договору Позикодавець у порядку та на умовах визначених цим договором надає Позичальнику безвідсоткову позику вугілля кам'яного АМ в об'ємі 157,67 тонн вугілля АМ вартістю 212 854,50 грн. .

Сторони домовились, що позикодавець не має право на одержання від Позичальника процентів від суми позики за винятком умов передбачених цим договором (п.3.1).

Відповідно до п.4.1. Договору термін надання предмету позики становить з 12.03.2012р. до 02.04.2012р.

В розділі V договору встановлені права та обов'язки сторін. Зокрема, в п.5.1.1. передбачено обов'язок Позичальника повернути позикодавцю Вугілля кам'яне АМ, ДГр згідно Договору до 02.04.2012р. у кількості та якості, що зазначені у п.п.1.1, 2.1. цього Договору, за адресою зазначеною Позикодавцем. В разі не повернення Вугілля кам'яного АМ,ДГр згідно Договору до 17.02.2012р. у кількості та якості, що зазначені у п.п.1.1, 2.1. цього Договору, сплатити Позикодавцю його вартість згідно із цінами, зазначеним у п.1.1. Договору, на підставі рахунку-фактури.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р (п.9.1.)

12 березня 2012р. предмет позики переданий Відповідачу, про що сторонами складено акт приймання-передачі №3. (а.с. 12).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору, відсутні докази його визнання у встановленому порядку його припинення або недійсним. Отже Договір позики №2 від 12 березня 2012 року є чинним, дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань по поверненню предмета позики у визначений договором строк, Позивачем складений та направлений Відповідачу рахунок-фактура на суму 212 854,5грн., який останнім не сплачений, внаслідок чого Позивачем на адресу Відповідача направлені претензії від 24.04.2012р. та від 07.05.2012р. (а.с.7-8) з вимогою про погашення заборгованості.

Відповідач у відповідях на претензії від 28.04.2012р. та від 14.05.2012р. (а.с.9-10) повідомив позивача про визнання заборгованості в повному обсязі, підтвердив її актом звіреня розрахунків станом на 01.04.2012р. (а.с.13) та зазначив про неможливість її погашення у зв'язку з відсутністю фінансування з місцевого бюджету.

Посилаючись на невиконання Відповідачем передбачених договором позики №2 від 12.03.2012р. зобов'язань з повернення предмету позики, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості позики в розмірі 212 854,5грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Сутність розглядуваного позову полягає у стягненні вартості позики за договором позики.

Зважаючи на статус сторін та виходячи зі змісту договору позики від 12.03.2012р., він підпадає під правове регулювання §1 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Враховуючи наданий Позивачем акт прийому-передачі (а.с.12), Позивач свої зобов'язання з надання позики вугілля загальною вартістю 212 854,50грн. виконав належним чином. Отже, укладений між Позивачем та Відповідачем договір позики №2 від 12.03.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами, з повернення отриманої позики, а у разі неповернення у визначений законом строк - відшкодування її вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із договору позики, Відповідач мав повернути предмет позики не пізніше 02.04.2012р.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов'язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошової суми відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Зазначена норма закону кореспондується з умовами п.5.1.3 договору, відповідно до якого в разі не повернення предмету позики до 02.04.2012р. Позичальник має сплатити Позикодавцю його вартість на підставі рахунку-фактури.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, Відповідач повинен був сплатити вартість предмета позики не пізніше семи днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зобов'язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, Відповідачем станом на момент прийняття судом рішення грошові кошти не повернуто - належних у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів іншого до справи не надано, що дає підстави для кваліфікації Відповідача, як такого, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Визнання позовних вимог Відповідачем повністю відповідає встановленим судом обставинам справи і здійснено уповноваженої на вчинення такої дії особою, тому воно приймається судом, оскільки не вбачається порушення внаслідок такого визнання законодавства або прав чи охоронюваних інтересів іншої сторони.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати стягуються з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити повністю позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Відділу освіти Краснолиманської міської ради (м. Красний лиман Донецької області, вул. Фрунзе, 15, ідентифікаційний код 02142684) про стягнення заборгованості в розмірі 212 854,50грн.

2. Стягнути з Відділу освіти Краснолиманської міської ради (м. Красний лиман Донецької області, вул. Фрунзе, 15, ідентифікаційний код 02142684) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 212 854,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Відділу освіти Краснолиманської міської ради (м. Красний лиман Донецької області, вул. Фрунзе, 15, ідентифікаційний код 02142684) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 4 257,09грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.06.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2012р.

Суддя Чернова О.В.