Постанова № 26086102, 18.09.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р.Справа № 5017/1012/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 18.09.2012р.:

від позивача: Насєдкін О.І., довіреність №01-13/4620 від 17.08.2012р.;

від третьої особи: не з'явилися;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №1004 від 15.05.2012р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області

від 18 червня 2012 року

по справі № 5017/1012/2012

За позовом: Департамент комунальної власності Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приморської районної адміністрації Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 85199,98 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

За ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.09.2012р..

На підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги продовжено до 24.09.2012р..

В судовому засіданні 18.09.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.06.2012р. по справі №5017/1012/2012 (суддя Погребна К.Ф.) відмовлено у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ФО-П ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 85199,98 грн. з посиланням на те, що відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Матеріали справи свідчать про неможливість використання відповідачем орендованого ним у позивача приміщення та відповідно про відсутність вини відповідача у розумінні приписів ст. 218 Господарського кодексу України у некористуванні та неоплаті платежів за некористування цим майном. Факт невикористання орендарем орендованого приміщення підтверджується актом обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: провулок Чайковського, 19 від 16.05.2012р., затвердженого Першим заступником директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відповідно до якого комісія у складі: головуючого -начальника відділу оренди №1 -Зубенко О.І., членів комісії головного спеціаліста відділу оренди Понедилко Н.І. обстежила нежитлове приміщення підвалу, площею 47,6 кв.м, яке знаходиться у оренді ФО-П ОСОБА_4 відповідно до договору оренди №910/ж/2 від 15.08.2006р. з виїздом на місце, в результаті якого встановлено, що дане приміщення розташоване у фасадного флігелі житлового будинку, вхід у який здійснюється з двору; технічний стан приміщення: інженерні комунікації потребують відновлення, приміщення зачинено. Крім того, в ході розгляду справи позивачем не підтверджено виконання п. 3.4 договору, а саме, передачі нежитлового підвального приміщення, загальною площею 47,6 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у користування відповідачу та, відповідно, прийняття даного приміщення ФО-П ОСОБА_4. Отже, за відсутності доказів прийняття-передачі у користування та доказів займання орендованого приміщення, суд вважає що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати на суму 84078,28грн. та пені на суму 1121,70грн. за наявним в матеріалах справи розрахунком такими що задоволенню не підлягають. В абзаці другому пункту 13 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст.18 Закону України «Про оренду держаного та комунального майна». З матеріалів справи вбачається, що позивачем не дотримано встановленого порядку врегулювання спору щодо розірвання договору оренди. Законодавець чітко розрізняє право висувати вимогу про розірвання договору та право на односторонню відмову від договору, одностороння відмова від виконання договору здійснюється без звернення до суду і, відповідно, в силу самого факту його здійснення договір вважається розірваним. Враховуючи вищевикладене, а також відсутність вини відповідача у несплаті орендної плати внаслідок неможливості використання спірного майна за укладеним договором оренди нежитлового приміщення від 15.08.2006р. №910/ж/2, твердження позивача про наявність підстав для розірвання договору у відповідності до приписів ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України внаслідок позбавлення можливості отримання прибутку у вигляді орендної плати, на який міг розраховувати, спростовуються вищенаведеним а отже задоволенню не підлягають. Щодо вимог про виселення відповідача з орендованого нежилового приміщення, суд також відмовляє в їх задоволення, оскільки правовою підставою для виселення є припинення або розірвання договору оренди, а судом в задоволенні вимоги позивача щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення №910/ж/2 від 15.08.2006р. відмовлено, то і підстав для задоволення вимоги позивача щодо виселення ФО-П ОСОБА_4 з орендованого нежитлового приміщення також не має.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся позивач -Департамент комунальної власності Одеської міської ради з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2012р. по справі №5017/1012/2012, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що під час розгляду справи відповідачем жодним доказом не було доведено вжиття ним заходів щодо недопущення правопорушення -неможливості користуватися орендованим майном через дії третіх осіб, а отже господарським судом безпідставно було застосовано ст. 762 Цивільного кодексу України. Крім того, господарським судом першої інстанції було помилково застосовано ст. 782 Цивільного кодексу України, оскільки відмова орендодавця від договору оренди в разі несплати орендної плати орендарем протягом 3 місяців поспіль є правом орендаря, а не обов'язком. До того ж, орендарем не було отримано повідомлення орендодавця про відмову від договору, а отже договір не припинив своєї дії та може бути розірваним у загальному порядку, передбаченому ст. 651 Цивільного кодексу України. Також господарським судом першої інстанції не було враховано п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/12 від 15.01.2010р., в якому вказано, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору, не позбавляє права позивача звернутися до суду з позовом про розірвання оспорюваного договору.

09.03.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ФО-П ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому відповідач просить рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду - скасувати з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 15.08.2006р. між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №910/ж/2, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу загальною площею 47,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення складу.

Згідно з рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006р. №56-V «Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси» функції орендодавця нежитлових приміщень покладено на Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Додатковим погодженням від 29.12.2006р. до договору оренди №910/ж/2 назва орендодавця змінена на «Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради»правонаступником якого, на підставі рішення Одеської міської ради від 28.02.2011р. є Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Пунктом 1.2 договору сторони встановили, що строк дії договору оренди з 15.08.2006р. по 21.07.2007р..

Додатковими погодженнями від 01.08.2007р., 01.02.2008р. та 28.07.2008р. строк дії договору оренди сторонами продовжений до 01.02.2008р., 01.08.2008р. та 28.01.2009р..

У зв'язку з відсутністю заяв орендаря та орендодавця щодо припинення дії договору оренди №910/ж/2 від 15.08.2006р. у відповідності ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди також пролонгувався на умовах, визначених в договорі.

За п. 3.4 договору орендодавець зобов'язався передати орендарю в оренду приміщення, згідно з п. 1.1 договору, за актом приймання -передачі, який підписується обома сторонами.

У розділі 2 договору встановлені умови щодо порядку розрахунків, а саме: встановлено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та рішення сесії Одеської міської ради №4840-IV від 09.11.2005р. «Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальної власності територіальної громади міста Одеси»(п.2.1 договору), за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного в додатку 1 до договору, що становить за першій після підписання договору оренди місяць 724,27 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочування.

26.01.2007р. ФО-П ОСОБА_4 сплатив на рахунок Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 1869,44 грн. (оренда по договору №910/Ж/2 від 15.08.2006р.), про що свідчить виписка ГУДКУ в Одеській області від 26.01.2007р..

15.02.2007р. ФО-П ОСОБА_4 сплатив на рахунок Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 938,93 грн. (орендна плата по договору №910/Ж/2 від 15.08.2006р.), про що свідчить виписка ГУДКУ в Одеській області від 15.02.2007р..

У строк з березня 2007 року по січень 2012 року ФО-П ОСОБА_4 оплату орендної плати не здійснював, внаслідок чого у орендаря утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 84078,28 грн..

Наведене стало підставою для звернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до господарського суду Одеської області з позовом до ФО-П ОСОБА_4 про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості з орендної плати та пені.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд встановив, що між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (орендодавець), правонаступником якої є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, та ФО-П ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №910/ж/2, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу загальною площею 47,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення складу.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі орендованого майна, який передбачений п. 7.12 договору, між тим, про передачу орендарю у користування нежитлового приміщення свідчать додаткові погодження від 29.12.2006р., 01.8.2007р., 01.02.2008р. та від 28.07.2008р. до договору оренди нежитлового приміщення №910/Ж/2 від 15.08.2006р., якими продовжувався строк дії договору оренди, виписки ГУДКУ в Одеській області від 26.01.2007р. та 15.02.2007р., якими підтверджується оплата орендарем орендної плати в сумі 2808,37 грн. за договором оренди нежитлового приміщення №910/Ж/2 від 15.08.2006р..

До того ж, орендар після укладення договору не звертався до орендодавця з вимогою передати орендоване приміщення або повідомленням про відмову від договору через непередання приміщення у користування, як то передбачено у ст. 766 Цивільного кодексу України.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 285 Господарського кодексу України орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди, орендна плата встановлюється у грошовій формі, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Аналогічні положення містяться й у главі 58 Цивільного кодексу України, що регулює правовідносини найму (оренди).

Приймаючи до уваги, що об'єкт оренди, який виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Під час розгляду справи в господарських судах ФО-П ОСОБА_4 наполягав на тому, що він як орендар не мав змоги використовувати орендоване нежитлове приміщення через дії третіх осіб, а тому відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України орендна плата не повинна була нараховуватися, а отже у позивача відсутні правові підстави для стягнення орендної плати за весь час дії договору.

При цьому відповідач вказував на те, що він звертався до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та йому було відмовлено у задоволенні позову (належних доказів цього відповідачем не надано).

Між тим, у матеріалах справи наявний лист Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2010р. №С-14, в якому вказано, що у ФО-П ОСОБА_4 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 тощо про усунення перешкод у користуванні майном, який ухвалою Приморського районного суду від 21.04.2010р. залишено без розгляду.

Частинами 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Між тим, ФО-П ОСОБА_4 не надав до суду доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про неможливість користуватися орендованим майном з вини третіх осіб та про звернення орендаря до орендодавця з відповідними листами, в яких би повідомив орендодавця про неможливість користуватися орендованим майном.

До того ж, статтею 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності, орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили, що орендарем вчинялися будь-які дії по захисту його права на майно, одержане за договором оренди.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість використовувати орендоване майно, оскільки вони не підтверджені доказами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що у строк з березня 2007 року по січень 2012р. ФО-П ОСОБА_4 належним чином не виконував умови договору оренди - оплату орендної плати не здійснював, внаслідок чого у орендаря утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 84078,28 грн..

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відповідачем доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано наявність заборгованості по оплаті орендної плати у сумі 84078,28 грн., апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з ФО-П ОСОБА_4 заборгованості по орендній платі у розмірі 84078,28 грн..

Також Департамент комунальної власності Одеської міської ради у позовній заяві просив господарський суд стягнути з ФО-П ОСОБА_11 пеню у розмірі 1121,70 грн..

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору встановлено, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочування.

Апеляційним господарським судом перевірено розрахунок пені, який складений позивачем (арк. спр. 19), та встановлено, що вказаний розрахунок цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з відповідача пені у сумі 1121,70 грн..

У позовній заяві Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив господарський суд розірвати договір оренди та виселити ФО-П ОСОБА_12 з орендованого приміщення, посилаючись на ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріалами справи підтверджено, та не спростовано відповідачем, що орендар належним чином не виконував умови договору оренди щодо повної та своєчасної оплати орендної плати у строк з березня 2007 року по січень 2012 року, чим допустив істотне порушення умов договору оренди.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. № 01-06/908/2012 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»визначена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою ст. 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. Якщо орендоване майно є комунальним, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому названа норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Норми ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Вищенаведена позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 08.05.2012р. № 5021/966/2011.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди та виселення орендаря з приміщення, оскільки істотне порушення умов договору орендарем (несплата орендної плати) є підставою для розірвання договору оренди та виселення орендаря з орендованого приміщення.

Оскільки матеріали справи не відповідають вищенаведеним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення прийнято без дотримання норм матеріального права, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а отже наявні підстави, передбачені ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, для його скасування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2012р. по справі №5017/1012/2012 -скасувати.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки апеляційним господарським судом скасовано рішення господарського суду першої інстанції та задоволено позов, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради апеляційним господарським судом з ФО-П ОСОБА_4 стягуються витрати по оплаті судового збору за подання позову та за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.06.2012р. по справі №5017/1012/2012 скасувати.

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №910/ж/2 від 15.08.2006р., укладений між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4.

Виселити фізичну особу -підприємця ОСОБА_4 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежилого підвального приміщення площею 47,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, шляхом передачі зазначеного приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1 р/р №37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЗКПО 26302595).

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1 р/р №37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЗКПО 26302595) заборгованість з орендної плати у розмірі 84078 (вісімдесят чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 28 коп., пеню у сумі 1121 (одна тисяча сто двадцять одна) грн. 70 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн..

Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (65012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1 р/р №37326027001909, МФО 828011 в ГУДКСУ в Одеській області, код ЗКПО 26302595) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1388 (одна тисяча триста вісімдесят вісім) грн. 50 коп..

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 21.09.2012р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.