Рішення № 26085383, 10.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.12 р. Справа № 5006/41/34/2012

від «10» вересня 2012 року Справа № 5006/41/34/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Сергєєвій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: Державного підприємства „Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта „Росія", м. Селидове

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Новогродівка

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 3242,11 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Гребенюк О.М.

Від відповідача: не прибув

Державне підприємство „Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта „Росія", м. Селидове, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Новогродівка, про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 3242,11 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбачених договором оренди №129А-11 від 18.07.2011р. зобов'язань зі сплати орендної плати.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, однак в судовому засіданні 13.08.2012р. заперечував проти задоволення позовних вимог, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 13.08.2012р., в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд:

ВСТАНОВИВ

18.07.2011р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди №129А-11, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування частину нежилого вбудованого приміщення, що знаходиться на балансі орендодавця, розташованого на другому поверсі будівлі палацу культури ім. 40 років Жовтня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Загальна орендована площа складає 148,2 кв.м. (п. 1.3.).

Орендар здійснює тренування відповідно до доданого до договору графіку (15 днів в місяць) (п. 2.2).

Строк оренди встановлюється до 14.10.2011р. з моменту підписання договору (п. 3.1).

Додатковою угодою №1 від 13.10.2011р. строк дії вказаного договору оренди був продовжений до 13.10.2012р.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і складає з урахуванням ПДВ 435,00 грн. за 15 днів (в місяць) без врахування індексу інфляції (п. 4.1 договору).

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно в строк до 15 числа кожного місяця наступного за звітним шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця (п. 4.4).

Крім того, додатковою угодою 31 від 13.10.2011р. до договору були внесенні доповнення до п.п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 5.2 договору №129А -11 від 18.07.2011р., а саме була передбачена, крім орендної плати, і плата за центральне опалення.

На виконання умов Договору, 18.07.2011р. позивач передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджено двостороннім актом прийому-передачі майна в оренду складеного у виконання умов Договору.

Відповідно до акту приймання-передачі (повернення) майна від 24.12.2011р. орендар повернув орендодавцю об'єкт оренди за договором оренди №4129А-11 від 18.07.2011р.

На виконання умов договору орендодавець надав орендарю послуги за період з листопада 2011р. по грудень 2011р. та виставив на адресу останнього наступні рахунки-фактури і розрахунки за оренду та послуг за опалення згідно розділу 4 договору:

- № 957 від 30.11.2011р. на суму 890,98 грн. (у т.ч. ПДВ);

- № 1024 від 27.12.2011р. на суму 1103,66 грн. (у т.ч. ПДВ);

- № 925 від 23.11.2011р. на суму 609,00 грн. (у т.ч. ПДВ);

- № 1000 від 19.12.2011р. на суму 377,39 грн. (у т.ч. ПДВ);

Орендар прийняв надані послуги та отримав вищезазначені рахунки, що підтверджується виступом відповідача в судовому засіданні від 13.08.2012р., що зафіксовано в протоколі судового засідання від 13.08.2011р.

За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення заборгованості за оренду плату та за послуги з опалення в загальному розмірі в сумі 2981,03 гривень, пені в розмірі 203,33 гривень, 3% річних в розмірі 39,84 гривень, інфляційні витрати в розмірі 17,91 гривень, а загалом 3242,11 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору оренди №129А-11 від 18.07.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором оренди №129А-11 від 18.07.2011р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір оренди №129А-11 від 18.07.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за надані послуги за договором оренди №129А-11 від 18.07.2011р. у розмірі 2981,03 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів позивачем за період з листопада 2011р. по грудень 2011р. були у повному обсягу надані і не оплачені відповідачем послуги на загальну суму 2981,03 гривень, жодних доказів на спростування чого відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Відтак, нездійснення оплати наданих послуг згідно умов договору оренди №129А/11 від 18.07.2011р. кваліфікується судом як порушення відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач - таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Загальна сума заборгованості за договором оренди №129А/11 від 18.07.2011р. становить 2981,03 гривень.

На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів оплати заборгованості за договором оренди №129А/11 від 18.07.2011р. в сумі 2981,03 гривень суду не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами п. 8.1. договору встановлено, що орендар несе наступну відповідальність за даним договором: у випадку прострочення платежів сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення оплати, від суми невиплачених в строк платежів за кожний місяць прострочення.

Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов висновку, що позивачем нарахування пені здійснено неправомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги стосовно стягнення пені в розмірі 203,33 гривень підлягають задоволенню частково в розмірі 202,04 гривень.

Крім того, позивачем також нараховані 3% річних в розмірі 39,84 гривень та інфляційні витрати в розмірі 17,91 гривень.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також 3% річних та інфляційні витрати, нараховані на заборгованість, за весь час її прострочення.

Перевіривши розрахунок нарахованих позивачем 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем нарахування 3% річних здійснено неправомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних в розмірі 39,84 гривень підлягають частково, а саме в розмірі 39,74 гривень.

Перевіривши розрахунок нарахованих позивачем інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що позивачем нарахування інфляційних витрат здійснено неправомірно, без урахувань рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного суду України від 03.04.97 р. № 62-97р., у зв'язку з чим позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних витрат в розмірі 17,91 гривень підлягають задоволенню частково в розмірі 2,70 гривень.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства „Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу шахта „Росія", м. Селидове, до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Новогродівка, задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (85483, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства „Селидіввугілля" (854000 Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) в особі відокремленого підрозділу шахта „Росія" (85483, Донецька область, м. Новогродівка, ЄДРПОУ 33621594, р/р 26001307165012 в територіально-відокремленому без балансовому відділенні №10004/092 філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 335106) заборгованість в розмірі 2981,03 гривень, пеню в розмірі 202,04 гривень, 3% річних в розмірі 39,74 гривень, інфляційні витрати в розмірі 2,70 гривень, судовий збір в сумі 1609,50 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.09.2012 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.