Рішення № 26085242, 30.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.12 р. Справа № 5006/41/22/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Артемівськ

про стягнення збитків у розмірі 6000,00 гривень

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_3

Від відповідача: не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біотрейд», м. Дніпропетровськ (далі -Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Артемівськ (далі -Відповідач), про стягнення збитків за втрату холодильника електричного «SEG-1000 S/BI», заводський номер 808660 у розмірі 6000,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду копії наступних документів: договір суборенди №кк-614/10 від 06.12.2010р.; акт приймання-передачі обладнання до договору суборенди №кк-614/10 від 06.12.2010р.; акт про втрату орендованого обладнання від 12.10.2011р.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав, зазначив, що за договором суборенди №кк-614/10 від 06.12.2010р. відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість пошкодженого обладнання у сумі 6000,00 гривень.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, відзиву та витребуваних документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців." При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд:

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем, укладено договір суборенди №кк-614/10 від 06.12.2010р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено до встановлено протягом 3 місяців з моменту його підписання сторонами. У випадку, якщо за 10 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить у письмовому вигляді про намір припинити його дію чи змінити його умови, цей Договір є продовженим (пролонгованим на наступні 3 місяці), при цьому укладення додаткової угоди про продовження строку дії Договору не потрібно (р.8 Договору).

З пояснень представника позивача та з матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, орендар (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає в тимчасове платне користування наступне холодильне обладнання: холодильник електричний із відновною вартістю 6000,00 гривень у кількості 1 шт.

Згідно п.2.2 договору суборенди після закінчення строку суборенди, у випадку розірвання чи припинення цього договору, суборендар повинен на протязі трьох днів повернути обладнання орендарю по акту приймання - передачі. Обладнання повинно бути передано орендарю в технічному справному стані, не гіршому ніж на час передачі його в суборенду.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що орендар має право контролювати наявність, стан, цільове використання та ефективність використання обладнання, переданого в суборенду для чого він має право в робочий час входити до приміщень, в яких встановлене обладнання.

Відповідно до п. 5.1.2 договору суборендар зобов'язаний використовувати обладнання за цільовим призначенням, забезпечити постійну наявність повного асортименту товарів, зазначених в п. 1.3. цього договору дотримуватись вимог представників орендаря щодо викладки товарів в обладнання.

Відповідно до п.5.1.4 договору суборендар зобов'язаний берегти обладнання, запобігаючи його втраті чи пошкодженню, в тому числі виключити можливість доступу до обладнання сторонніх осіб в неробочий час торгівельної точки, забезпечити належний стан електромережі в торгівельній точці, тощо, а також відшкодувати орендарю збитки у випадку втрати чи пошкодження обладнання, виплатити штрафні санкції (п.5.1.14 договору).

Згідно з пунктом 6.2.1 договору у випадку втрати обладнання суборендар зобов'язаний відшкодувати орендарю збитки в розмірі вартості аналогічного обладнання, виходячи із ринкової відпускної ціни, що діє на момент добровільного відшкодування збитків суборендарем, а якщо добровільне відшкодування не здійснено - то діючої на момент подання позову. При цьому під втратою обладнання слід розуміти факт відсутності обладнання в місці його встановлення в торгівельній точці, викрадення обладнання у суборендаря третіми особами незалежно від наявності його вини.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На виконання умов Договору, згідно двостороннього акта приймання-передачі обладнання до договору суборенди №кк-614/10 від 06.12.2010р., позивач передав, а відповідач прийняв зазначене обладнання: холодильник електричний «SEG-1000 S/BI», заводський номер 808660.

Згідно пояснень позивача, для перевірки наявності та стану холодильника електричного «SEG-1000 S/BI» заводський номер 808660 представник позивача «12» жовтня 2011р. прибув в місце встановлення обладнання і виявив його відсутність. Факт втрати обладнання підтверджується актом про втрату орендованого обладнання від 12.10.2011р., складеним представником орендаря в односторонньому порядку, в якому зазначено, що орендар відмовився давати будь-які пояснення.

Відповідно до п. 6.2.3 договору факт втрати обладнання підтверджується відповідним актом, складеним представником орендаря за участю суборендаря (чи його представника). У випадку відмови суборендаря від підписання акту, акт складається в односторонньому порядку і суборендар не має право його оскаржувати.

На підставі наведеного, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору в частині зберігання спірного обладнання, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 6000,00 гривень.

Суму збитків позивач обґрунтовує, посилаючись на визначення відновлювальної ціни спірного обладнання, вказаної у Договорі.

Як вже вказано вище, сторони за обопільною згодою в Договорі передбачили, що відновна вартість холодильнику електричного «SEG-1000 S/BI», заводський номер 808660 склала 6000,00 гривень (п.1.1 Договору).

Згідно першому абзацу підпункту 6.2.1. договору, у випадку втрати обладнання Суборендар зобов'язаний відшкодувати Орендарю збитки в розмірі вартості аналогічного обладнання, виходячи з ринкової відпускної ціни підприємства-виробника, діючого на момент добровільного відшкодування збитків Суборендарем, а якщо добровільне відшкодування не здійснено, - то діючого на момент подання позову. При цьому під втратою обладнання необхідно розуміти: факт відсутності обладнання в місці його встановлення в торгівельній точці; викрадення обладнання у Суборендаря третіми особами незалежно від наявності його вини; опис, арешт та/чи стягнення обладнання органами державної виконавчої служби, іншими органами чи особами.

Оскільки майно було втрачено, позивач намагається стягнути з відповідача збитки в сумі 6 000,00 гривень, згідно ст.623 ЦК України та ст.224 ГК України.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт порушення відповідачем Договірного зобов'язання підтверджено матеріалами справи -зокрема, як вказано вище, відповідач не виконав свого зобов'язання по збереженню відповідного холодильного обладнання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, -це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в добровільному порядку до теперішнього часу не відшкодував позивачу заподіяні збитки внаслідок знищення спірного обладнання.

Таким чином, станом на час звернення позивача із позовом до суду та розгляду справи в суді, ринкова відпускна ціна такого ж (аналогічного знищеному) холодильника склала 6000,00 гривень і іншого відповідачем не доведено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір збитків (вартість аналогічного обладнання, виходячи із ринкової відпускної ціни, що діє на момент подання позову), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд», м. Дніпропетровськ, до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Артемівськ, задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Біотрейд" (49021, м.Дніпропетровськ, вул.Берегова, 135, ЄДРПОУ 30502509, п/р 26009132704052 в ПАТ „Приватбанк" м.Дніпропетровьск, МФО 305299) збитки в сумі 6000,00 гривень, судовий збір в розмірі 1609,50 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.08.2012 року.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Колесник Р.М.