Рішення № 26085230, 24.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.12 р. Справа № 5006/41/9/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді: Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Горлівка

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в розмірі 32 217,40 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Бессараб Р.В.

Від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_4

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Горлівка (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №342-С фінансового лізингу від 22.04.2008р. в загальному розмірі 32 217,40 гривень, що складає: 16 043,63 гривень - заборгованість по простроченим лізинговим платежам, враховуючи нараховане валютне коригування; 10 322,57 гривень - очікуване валютне коригування; 3 002,33 гривень - пеня; 2 437,51 гривень - 3% річних; 411,36 гривень - інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №342-C від 22.04.2008р.

10.07.2012р. позивач до канцелярії суду надав клопотання №103 від 07.07.2012р., відповідно до якого останній повідомив суд про зменшення позовних вимог в частині нарахованих штрафних санкцій на очікуване валютне коригування та зазначив, що до стягнення вимагається сума в розмірі 29 929,66 гривень, з яких: 16 043,63 гривень - заборгованість по простроченим лізинговим платежам, враховуючи нараховане валютне коригування; 10 322,57 гривень - очікуване валютне коригування; 1 828,05 гривень - пеня; 1 485,44 гривень - 3% річних; 249,97 гривень - інфляційні витрати. Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням клопотання №103 від 07.07.2012р., оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, і таке зменшення судом приймається.

Відповідно до заперечення на позовну заяву б/н від 09.07.2012р. відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався. В судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.07.2012р. по 24.07.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2008р. позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №342-C від 22.04.2008р. (надалі - Договір), згідно п.1.1. позивач надає відповідачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу новий автомобіль ГАЗ 32213-418 (надалі - предмет лізингу) за ціною 67 300,00гривень, загальна вартість з ПДВ якого складає 80 760,00гривень (п.3.2. Договору). Предмет лізингу надається для підприємницьких цілей відповідача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно Додатку №2 до вказаного договору предмет лізингу - новий автомобіль ГАЗ 32213-418 Дв. ЗМЗ-40522-Євро 2, 2460 см3, 142 к.с., інжектор, пасажирський автобус, 13 місць, 5-ст КПП, гідро підсилювач керма, АВS, вир-во Ват „ГАЗ", вартість без ПДВ 67300,00 гривень, всього з ПДВ 80 760,00 гривень.

Пунктом 2.1. Договору зазначено строк, на який предмет лізингу передається відповідачу, що становить 36 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі майна, згідно з п.4.3. цього Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування предметом лізингу за цим договором.

Розділом 3 договору фінансового лізингу передбачені розміри та порядок розрахунків.

Згідно розділу 3 Договору лізингові платежі включають: винагороду (комісію) позивачу за отриманий предмет лізингу, з урахуванням коригування, зазначеного в п.3.5. (п.3.1.1. Договору) та платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмету лізингу (п.3.1.2. Договору).

Не є об'єктом оподаткування ПДВ нарахування та сплата комісії у складі лізингового платежу за цим договором в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розраховану від загальної вартості майна (п. 3.10 договору).

Загальна сума винагороди (комісії) позивачу за отриманий предмет лізингу за цим Договором складає без ПДВ - 27 363,29 гривень при умові дотримання відповідачем встановленого Договором графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору). Зазначена сума може бути збільшена з урахуванням п.3.5.2. цього Договору (п. 3.3).

У п.3.8. Договору визначено відсутність у відповідача права затримувати платежі за цим Договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна.

Договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. (п.18.1. Договору).

З метою передачі у фінансовий лізинг відповідачу позивач придбав даний автомобіль у третіх осіб, а також з цією метою позивачем було отримано кредит в доларах США в ТОВ КБ „Євробанк", відповідно до довідки №01-05/834 від 04.06.2008р.

Положеннями розділу 4 договору фінансового лізингу визначено, що приймання Лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі, з моменту підписання якого до Лізингоодержувача переходять усі ризики та відповідальність, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу.

У відповідності до умов договору фінансового лізингу, майно, що є предметом лізингу, 04.06.2008р. було передано в користування Відповідачу, про що сторонами був складений відповідний акт приймання-передачі майна.

Згідно умов п. 10.1 договору лізингодавець має право вилучити майно у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору).

Відповідно до акту примусового вилучення (повернення) автомобілів з лізингу від 05.05.2009р. предмет лізингу був повернутий лізингодавцю, у зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів по договору фінансового лізингу №342-С від 22.04.2008р. Вартість майна за актом примусового вилучення склала 40 703,82 гривень.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором №342-С фінансового лізингу від 22.04.2008р. в загальному розмірі 29 929,66 гривень, з яких: 16 043,63 гривень - заборгованість по простроченим лізинговим платежам, враховуючи нараховане валютне коригування; 10 322,57 гривень - очікуване валютне коригування; 1 828,05 гривень - пеня за період з 04.10.2008р. по 20.03.2012р.; 1 485,44 гривень - 3% річних за період з 04.10.2008р. по 20.03.2012р.; 249,97 гривень - інфляційні витрати за період з 04.10.2008р. по 20.03.2012р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором лізингу, який підпадає під правове регулювання норм статей 806-809 ЦК України та статті 292 ГК України.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно умов п. 3.1 договору за користування майном Лiзингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1) та пункту 3.5 договору.

Таким чином, за розрахунком позивача, зобов'язання з оплати основної суми боргу в розмірі 16043,63 гривень мали бути виконані у строк з 03.10.2008р. по 03.05.2009р.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем в запереченні б/н від 09.07.2012р. було заявлено про застосування позовної давності.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та перелічені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для даного позову про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за вищезазначеною лізинговою угодою сплинув до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду в червні 2012р. Це підтверджується штампом "Укрпошти" на конверті від 05.06.2012р., в якому надійшла позовна заява до господарського суду та штампом канцелярії суду з вх. № 06-06/3635 від 13.06.2012р.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів, в розмірі 16043,63 гривень за період з 03.10.2008р. по 03.05.2009р., задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених до стягнення 1 828,05 гривень пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 11.2.1 договору фінансового лізингу сторони дійшли згоди що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених п. 3.1 цього договору та графіком сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору), та інших платежів, передбачених договором Лiзингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад зазначену пеню.

Відповідно до п. 11.3 договору фінансового лізингу сторони домовились про встановлення позовної давності, яка застосовується до вимог, передбачених статтею 11 договору „Відповідальність сторін" (в т.ч. про стягнення пені та штрафів) в 30 місяців.

Разом з тим, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахованої до стягнення пені.

Згідно з частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що пеня була нарахована позивачем відповідно до черговості сплати лізингових платежів, з урахуванням валютного коригування та ПДВ на винагороду, з 04.10.2008р. по 07.06.2010р. (за відповідний період прострочення), тоді як даний позов було надіслано до суду 05.06.2012 року, про що свідчить відтиск штампу поштового органу на конверті.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За таких обставин заявлене відповідачем клопотання про застосування спеціальних строків позовної давності судом задовольняється, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1 828,05 гривень підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 219,10 гривень, з урахуванням встановлених в договорі строків позовної давності в 30 місяців.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 485,44 гривень та інфляційні витрати в розмірі 249,97 гривень.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Суд здійснивши перерахунок заявлених позивачем 3% річних за відповідний період прострочення, з урахуванням встановлених строків позовної давності, прийшов до висновку що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1338,46 гривень.

Суд здійснивши перерахунок заявлених позивачем інфляційних витрат за відповідний період прострочення, з урахуванням встановлених строків позовної давності, прийшов до висновку що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 249,97 гривень.

Щодо стягнення заборгованості за очікуване валютне коригування в розмірі 10 322,57 гривень суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3.5.2 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 24.05.2008р. сторони передбачили, що: „Порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений підпунктом 3.5.1 пункту 3.5 цього Договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу, перевищує курс гривні до долару США, яким Банк, за дорученням Лізингодавця, фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих Лізингодавцем для придбання Техніки та подальшої її передачі Лізингоодержувачу у оперативний лізинг. У інших випадках, Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до цього Договору) без коригування на зміну курсу гривні до долару США.".

Відповідно до п.3.5. Додаткової угоди №1 від 24.05.2008р. до Договору усі платежі за Договором здійснюються у національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок. Відповідач здійснює платежі за цим Договором в строки відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, встановленому у Додатку №1 до Договору;

Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім першого лізингового платежу). При цьому, сторонами визначена формула здійснення такого коригування, яка передбачає використання відомостей про значення курсу гривні до долару США, встановленому на дату фактичного виконання лізингового платежу. Сторони погодились, що зазначений курс гривні до долару США визначається за даними банку, оформленими ним відповідною довідкою (п.3.5.1. в редакції додаткової угоди №1 від 24.05.2008р. до договору).

Статтею 1 Закону України „Про національний банк України" передбачено, що офіційний валютний курс -це курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Тобто курсом Національного банку України є офіційний валютний курс (офіційний курс гривні до іноземних валют). Встановлення Національним банком України офіційного курсу саме гривні до іноземних валют, а не навпаки, прямо передбачено також статтею 36 Закону України „Про національний банк України".

З розрахунку позивача випливає, що базовий офіційний курс гривні до долару США становив 4,780 грн. на момент залучення кредитних коштів під придбання автомобіля, причому з 03.12.2008 року до 20.03.2012 року зазначений курс змінювався з 4,780 грн. до 7,9850 грн. (кількісне збільшення гривневих одиниць до одного долару США). З огляду на наведене, суд вважає, що у визначений Товариством період відбувалося не зростання (перевищення) курсу гривні до долару США, а навпаки, зниження (зменшення) курсу гривні до долару США, оскільки динаміка кількості гривень з 4,780 до 7,9850 гривень за один долар США, є зменшенням (падінням) курсу гривні, встановленого Національним банком України.

Таким чином, з урахуванням того факту, що за період з 03.12.2008 року до 20.03.2012 року (й по теперішній час) відбувалось лише зменшення (падіння) курсу гривні по відношенню до долара США, а не перевищення гривневого курсу НБУ станом на момент залучення Товариством кредитних ресурсів над гривневим курсом НБУ станом на момент фактичного виконання лізингового платежу, судом не приймається до уваги здійснений позивачем перерахунок лізингових платежів, оскільки друге речення пункту 3.5.2 Договору прямо визначає, що у інших випадках (окрім перевищення курсу гривні), Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до цього Договору) без коригування на зміну курсу гривні до долару США.

Враховуючи зазначене, суд вважає безпідставним та таким, що суперечить умовам пункту 3.5.2 Договору, нарахування позивачем відповідачу сум заборгованості по очікуваному валютному коригуванню лізингових платежів у розмірі 10 322,57 грн.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини, в позовних вимогах позивача щодо стягнення очікуваного валютного коригування в розмірі 10 322,57 гривень суд відмовляє.

Стосовно строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, суд зазначає наступне.

Враховуючи недоведеність позивачем порушення його прав внаслідок укладання спірного договору, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, оскільки ці, строки в силу ст. 256 ЦК України застосовується лише при наявності порушеного права.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 43, 22, 33, 34, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ, до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Горлівка, задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (84601, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 33635277, п/р 26008060294196 в філії "Розрахунковий центр" ЗАТ КБ "Приватбанк" у м. Києві, МФО 320649) пеню в розмірі 219,10 гривень, 3% річних в розмірі 1338,46 гривень, інфляційні витрати в розмірі 249,97 гривень, судовий збір в сумі 97,20 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.07.2012р.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Колесник Р.М.