Рішення № 26085220, 11.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-57/9360-2012 11.09.12За позовом Фізичної особи-підприємця Пляса Олексія Миколайовича

до Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк"

про визнання дій незаконними та заборони вчиняти дії

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Ковалевський Р.В. (Дов.)

У судовому засіданні 11.09.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Фізична особа підприємець Пляс Олексій Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача -Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" про:

визнання дій Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" щодо нарахування відсотків, нарахування комісій та штрафних санкцій на суму прострочених відсотків починаючи з 22.07.2009 року незаконними та такими що суперечать Додатковому договору № 4 від 22.07.2009 року до Кредитного договору № 56/КВ-07 від 26.02.2007 року;

заборони Публічному акціонерному товариству "Дельта-Банк" здійснювати нарахування відсотків, нарахування комісій та штрафних санкцій на суму прострочених відсотків починаючи з 22.07.2009 року.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем неправомірно та всупереч умовам Кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії №56/КВ-07 від 26.02.2007р. здійснено нарахування заборгованості у розмірі 44946401,84 грн. за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-57/9360-2012 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.08.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2012р. відкладено розгляд справи на 11.09.2012р. та зобов'язано відповідача надати суду документи, якими підтверджується перехід права вимоги від ТОВ "Український промисловий банк" до Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" та трьохсторонню угоду від 30.06.2010р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічним акціонерним товариством "Дельта-Банк" та Національним банком України.

03.08.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача -Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" найшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свої заперечення відповідач зазначає, що відповідно до Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" від 30.06.2010р. відповідач набув статусу нового кредитора згідно ст. ст. 512-517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків кредитора для стягнення заборгованості з позивача, а тому доводи позивача щодо неправомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами є безпідставним. Крім того, твердження позивача щодо ненадання відповідачем документів в підтвердження переходу права вимоги спростовується Договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії №56/КВ-07 від 26.02.2007р. укладеним між позивачем -Фізичною особою-підприємцем Плясом Олексієм Миколайовичем та відповідачем -Публічним акціонерним товариством "Дельта-Банк".

07.09.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача -Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2012р надійшли витребувані судом документи.

10.09.2012р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Фізичної особи-підприємця Пляса Олексія Миколайовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів в підтвердження обставин, викладених клопотанні про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання 11.09.2012р. не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.09.2012р. позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2007р. між позивачем -Фізичною особою-підприємцем Плясом Олексієм Миколайовичем (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (банк) укладено Кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії №56/КВ-07 (Кредитний договір).

Згідно п. 1.1. Кредитного договору ліміт кредитування було встановлено в розмірі 4000000,00 доларів США, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного в Додатку № 1 до цього договору, строк кредитної лінії з 26.02.2007 року по 25.02.2012 року включно, мета використання коштів - поповнення обігових котів, відсоткова ставка - 14 % річних.

08.05.2007 року між позивачем -Фізичною особою-підприємцем Плясом Олексієм Миколайовичем (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (банк) укладено Договір про внесення змін та доповнень № 2, відповідно до якого в п. 1.1 Кредитного договору були внесені зміни, а саме, відсоткова ставка зафіксована на рівні 13 % річних.

22.07.2009 року між позивачем -Фізичною особою-підприємцем Плясом Олексієм Миколайовичем (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (банк) укладено Додатковий договір № 4 про внесення змін до доповнень до Кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії №56/КВ-07 від 26.02.2007р., відповідно до якого сторони погодили, що загальна заборгованість за Кредитним договором складає 4499604,94 доларів США.

Відповідно до п. 2 Додаткового договору № 4 про внесення змін до доповнень до Кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії №56/КВ-07 від 26.02.2007р., сторони дійшли згоди про зміну валюти зобов'язання на гривню. Після зміни валюти зобов'язання заборгованість за Кредитним договором складає 26510592,40 грн., з них: поточна заборгованість за кредитом - 20 948 480.03 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 2618559,07 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 2857103,55 грн.;поточна заборгованість за відсотками - 86 448,85 грн.

З п. 3 Додаткового договору № 4 про внесення змін до доповнень до Кредитного договору на відкриття відновлювальної кредитної лінії №56/КВ-07 від 26.02.2007р. вбачається, що сторони дійшли згоди припинити нарахування: відсотків, комісій та штрафних санкцій на суму прострочених відсотків, які вказані в п. 2.3. та 2.4. Додаткового договору № 4.

Позивач зазначає, що всупереч змінам внесеним Додатковою угодою № 4, позивач отримав претензію від відповідача щодо сплати боргу за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №56/КВ-07 від 26.02.2007р., розмір якої, складає 44946401,84 грн.

Позивач надіслав на адресу відповідача заперечення на претензію, відповідно до якої вказав, що нарахування відсотків за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №56/КВ-07 від 26.02.2007р., після 22.07.2009 року суперечить умовам вказаного Договору.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем -Публічним акціонерним товариством "Дельта-Банк" не надано документів на підтвердження набуття прав кредитора за Кредитним договором.

Оскільки, Додатковою угодою № 4 сторонами було зафіксована сума боргу на рівні 26 510 592,40 грн. та припинено нарахування відсотків та комісій та штрафних санкцій на суму прострочених відсотків, то позивач вважає, що нарахування відповідачем 44946401,84 грн. заборгованості за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №56/КВ-07 від 26.02.2007р., що складається з; 23567040,00 грн. -заборгованості за кредитом, 13369372,53 грн. -заборгованості за відсотками, 1718370,76 грн. -розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, 12916180,53 грн. -розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків, є незаконними та такими, що суперечать домовленості сторін та чинному законодавству.

У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання дій Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" щодо нарахування відсотків, нарахування комісій та штрафних санкцій на суму прострочених відсотків починаючи з 22.07.2009 року незаконними та такими що суперечать Додатковому договору № 4 від 22.07.2009 року до Кредитного договору № 56/КВ-07 від 26.02.2007 року та заборони Публічному акціонерному товариству "Дельта-Банк" здійснювати нарахування відсотків, нарахування комісій та штрафних санкцій на суму прострочених відсотків починаючи з 22.07.2009 року.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що 30.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічним акціонерним товариством "Дельта-Банк" та Національним банком України укладено трьохсторонній договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта-Банк", який зареєстрований за №2258 від 30.06.2010р.

Відповідно до розділу 4 Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30.06.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" передає Публічному акціонерному товариству "Дельта-Банк" права вимоги за Кредитними та Забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання Кредитних зобов'язань перед Національним Банком, внаслідок чого ПАТ "Дельта-Банк" замінює ТОВ "Український промисловий банк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Внаслідок передачі ТОВ "Український промисловий банк" Публічному акціонерному товариству "Дельта-Банк" до боржників, ПАТ "Дельта-Банк" переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ "Український промисловий банк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за Кредитними та Забезпечувальними Договорами.

Згідно до Акту звірки №1 до ПАТ "Дельта-Банк" перейшло право вимоги до позивача щодо виконання зобов'язань за Кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №56/КВ-07 від 26.02.2007р

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Як визначено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин, як різновид юридичних фактів, характеризується, тим, що він є вольовим актом і воля сторін у правочині має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тобто на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як визнання дій відповідача щодо нарахування відсотків, нарахування комісій та штрафних санкцій на суму прострочених відсотків починаючи з 22.07.2009 року незаконними та такими що суперечать Додатковому договору № 4 від 22.07.2009 року до Кредитного договору № 56/КВ-07 від 26.02.2007 року та заборони Публічному акціонерному товариству "Дельта-Банк" здійснювати нарахування відсотків, нарахування комісій та штрафних санкцій на суму прострочених відсотків починаючи з 22.07.2009 року.

Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову.

Відповідно до п. 3 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/2229 від 25.11.2005р. "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року", дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 р. у справі № 10/732.

Суд, звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернутися до вимогою про вирішення спору про право цивільне, обравши спосіб захисту цивільних прав та інтересів визначений у відповідності до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.09.2012р.

Суддя О.В. Гулевець