Постанова № 26085026, 19.09.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 5005/3857/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. Студенця В.І. Жукової Л.В.розглянувши касаційну скаргу Військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспортуна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2012та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2012у справі№ 5005/3857/2011за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"до1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспортутретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна фінансова інспекція у м. Дніпропетровськупростягнення заборгованості за договором про виконання робіт в сумі 60641,48 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Раєвський М.В. -за довіреністю;

від відповідача : не з'явився;

від третьої особи:не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2012р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 червня 2012р. у справі №5005/3857/2011 задоволені позовні вимоги державного підприємства "Придніпровська залізниця" до 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту за участю третьої особи -державної фінансової інспекції у м. Дніпропетровську про стягнення заборгованості за договором від 23.06.2009р. №ПР/П-09376/НЮ про виконання робіт в сумі 60641,48 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, військовий прокурор Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2012р та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 р скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.06.2009 р. між державним підприємством "Придніпровська залізниця (замовник) та 1936 окремим загоном механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (підрядник) було укладено договір №ПР/П-09376/НЮ, відповідно до умов якого замовник доручає та сплачує виконання робіт по зборці 20 км нової рейко-шпальної решітки із залізобетонними шпалами на ланко-збиральній базі Колійної машинної станції №80 для укладання на головних та станційних коліях (код ДК 016-97-45.23.1), а підрядник зобов'язується виконати роботи у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість всіх доручених підряднику по даному договору робіт визначається у сумі 233872,40 грн., у тому числі ПДВ 20% - 38978,73 грн. Вартість робіт по зборці 1 км нової рейко-шпальної решітки із залізобетонними шпалами визначається калькуляцією (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору. З додатку №1 вбачається, що загальна сума вартості виконаних робіт із зборки 1 км нової рейко-шпальної решітки із залізобетонними шпалами складає 11693,62 грн.

Судами встановлено, що зобов'язання за договором виконані відповідачем у повному обсязі, що підтверджується актами прийнятих виконаних робіт за липень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2009р. загальний обсяг, яких склав 20,00 км. на загальну суму 233872,40 грн.

Позивач оплатив виконані і прийнятті роботи на загальну суму 322048,17 грн., що підтверджується реєстром розрахункових документів від 11.08.2009р. на суму 178 049,65 грн., платіжним дорученням №776 від 06.10.2009р. на суму 22600,00 грн., платіжним дорученням №1044 від 22.12.2009р. на суму 118762,81 грн. та платіжним дорученням №253 від 04.03.2010р. на суму 2635,71.

Актом Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області №05-21/73 від 27.09.2010 року ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Придніпровська залізниця" за період з 01.01.2008 по 01.04.2010 було встановлено завищення вартості виконаних підрядних робіт 1936 окремим загоном механізації на суму 60641,48 грн. внаслідок невірного розрахунку адміністративних витрат та суми прибутку, чим порушено вимоги п.3.2.12.1 та п. 4.3 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в акті КРУ зафіксовані порушення чинного законодавства, які полягають у наступному.

Наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 затверджені "Правила визначення вартості будівництва"(ДБН Д.1.1-1-2000), які є обов'язковими при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності та які встановлюють, зокрема, види кошторисних нормативних документів; вимоги до кошторисних нормативів, систему ціноутворення в будівництві.

При визначенні вартості ремонтних робіт застосовуються усереднені показники з визначення кошторисного прибутку та адміністративних витрат, вказані в п.14 додатка 12 (п.15 у редакції Зміни № 6 до ДБН Д. 1.1-1-2000) та п.4 додатка 13 до ДБН Д. 1.1-1-2000 і становлять відповідно 2,71 грн./люд.-год. та 1,23 грн./люд.-год. відповідно.

Відповідачем для визначення кошторисного прибутку застосовано та включено до актів приймання виконаних підрядних робіт усереднений показник у розмірі 6,29 грн./люд.-год., а для визначення адміністративних витрат усереднений показник -1,79 грн./люд.-год. від загальної кошторисної трудомісткості робіт. Вказані показники передбачені пунктами 1 додатків 12 та 13 до ДБН Д.1.1-1-2000 і можуть застосовуватися при визначенні вартості робіт з нового будівництва або реконструкції особливо складних інженерних споруд (залізниці), тоді як за умовами договору відповідачем фактично виконувалися роботи зі збирання та розбирання рейко-шпальної решітки, яка в подальшому використовується для ремонту залізничних колій.

Таким чином, при визначенні вартості будівництва за державні кошти усереднені показники кошторисного прибутку в розмірі 6,29 грн./люд.-год., зазначені у пунктах 1, 5 Додатка 12 можуть застосовуватися тільки при визначенні вартості будівництва та реконструкції об'єктів залізниці та промислових підприємств і об'єктів виробничого призначення, а не ремонту.

Крім того щодо розрахунку адміністративних витрат, наданого підрядником, згідно з п. 4.1.2. ДБН Д. 1.1-1-2000 адміністративні витрати будівельно-монтажної організації, що враховуються у вартості будівництва (у тому числі ремонту) -це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління будівельно-монтажною організацією. На стадії складання договірної ціни підрядна організація розраховує розмір адміністративних витрат на підставі даних бухгалтерського обліку за попередній звітний рік. При розрахунку адміністративних витрат повинні враховуватися тільки ті витрати, які безпосередньо пов'язані з будівельною діяльністю, а не в цілому по організації, тобто показник для розрахунку адміністративних витрат повинен у даному випадку розраховуватися виходячи з обґрунтованої величини витрат спецфонду за попередній рік по організації і відповідної трудомісткості робіт з виконання зазначених робіт. При неможливості такого обліку величина адміністративних витрат, що відносяться до обслуговування та управління будівельною дільницею, може бути визначена як частка цих витрат за попередній рік і загальної вартості адміністративних витрат організації.

Як вбачається з позовної заяви, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення збитків на підставі акту Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області №05-21/73 від 27.09.2010 року.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставами для стягнення збитків є наявність складу правопорушення, а саме - наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, його вина.

Якщо хоча б один елемент складу правопорушення відсутній, то за загальним правилом, це виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 623 Цивільного кодексу України.

Проте, колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення не містять посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України, у мотивувальній частині рішення вказується також законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Пунктом 2 встановлено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувані рішення у справі, суди не встановили які правовідносини виникли між сторонами, не обґрунтували рішення нормами матеріального права, що в свою чергу не дає змоги встановити чи правомірно суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи у господарському суді першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлення обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Військового прокурора Криворізького гарнізону в інтересах держави в особі 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2012 року у справі № 5005/3857/2011 скасувати.

Справу №5005/3857/2011 направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді В.І. Студенець

Л.В. Жукова