Ухвала суду № 26084518, 17.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2012 р. м. Київ К/9991/50469/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

при секретарі -Струсевич Д.С.

за участю представників:

позивача -Пилипенко А.О.,

відповідача - Шляхова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012

по справі № 0670/12378/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" (позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000882304 від 29.08.2011 та № 0000892304 від 29.08.2011.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012, позовні вимоги задоволені повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити оскаржувані рішення попередніх судів без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за травень 2011 р., які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в періодах: за січень 2010 р., березень 2010 р., травень 2010 р., січень 2011 р., березень 2011 р., квітень 2011 р., складений акт від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242.

В акті перевірки встановлено наступні порушення:

- п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями) за актом планової документальної виїзної перевірки від 30.08.2010 № 6647/23-2/36072242/0110, а саме позивачем до податкового кредиту віднесено ПДВ з витрат, що не були використані в оподатковуваних операціях, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 3475404 грн., в тому числі: листопад 2009 р. - 758999 грн., грудень 2009 р. - 498472 грн., січень 2010 р. - 340796 грн., лютий 2010 р. - 778660 грн., березень 2010 р. -1098477 грн., що вплинуло на завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування в травні 2011 р., розрахованої з залишку від`ємного значення, яке виникло у періодах: січень 2010 р. в сумі 18444 грн. та березень 2010 р. в сумі 129489 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке виникло у періодах: лютий 2010 р. в сумі 573789 грн., березень 2010 р. в сумі 277739 грн.;

- п.п. 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України за актом позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 в частині невірного розрахунку позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 р., яке заявлене з залишку від`ємного значення, яке виникло в періодах: вересень 2010 р., лютий та березень 2011 р., у зв`язку з чим відповідачем встановлено заниження суми бюджетного відшкодування квітня 2011 р. через заниження позивачем оплаченої частини залишку від`ємного значення за вересень 2010 р. в сумі 121953 грн. та березень 2011 р. в сумі 27802 грн., та завищення бюджетного відшкодування квітня 2011 р. через завищення оплаченої частини залишку від`ємного значення в сумі 535499 грн. за лютий 2011 р., що призвело до заниження залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в податковій декларації за травень 2011 р. в загальній сумі 385744 грн.;

- п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України за актом позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 в частині заниження позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2011 р., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за травень 2011 р., заявленого із оплаченого залишку від`ємного значення січня 2010 р. в сумі 63847 грн., травня 2011 р. в сумі 17607 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке виникло в періодах: січень 2010 р. в сумі 1026937 грн., лютий 2010 р. в сумі 116953 грн., березень 2010 р. в сумі 74481 грн., травень 2010 р. в сумі 448534 грн., липень 2010 р. в сумі 157465 грн., серпень 2010 р. в сумі 59775 грн., січень 2011 р. в сумі 103136 грн., лютий 2011 р. в сумі 16203 грн. та задекларованого в податковій декларації за травень 2011 р.;

- пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за актами позапланових виїзних перевірок від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 в частині завищення позивачем податкового кредиту травня 2010 р. в сумі 30570 грн., липня 2010 р. в сумі 31032 грн., серпня 2010 р. в сумі 34239 грн., вересня 2010 р. в сумі 109177 грн., січня 2011 р. в сумі 32530 грн., лютого 2011 р. в сумі 39922 грн., березня 2011 р. в сумі 62619 грн., квітня 2011 р. в сумі 16846 грн., травня 2011 р. в сумі 14961 грн. в зв`язку із включенням до його складу податкових накладних постачальників не відповідних податкових періодів, що вплинуло на завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, задекларованого в податковій декларації за травень 2011 р. в загальній сумі 371896 грн.;

- п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України за актом позапланової виїзної перевірки від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 через включення до складу податкового кредиту січня 2011 р. податку на додану вартість в сумі 1584 грн., який постачальником позивача не задекларований у складі податкових зобов`язань, що вплинуло на завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, задекларованого в податковій декларації за травень 2011 р. в сумі 1854 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000882304 від 29.08.2011, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 229387 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2842749 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, судами встановлено, що при формулюванні висновків щодо завищення валових витрат і податкового кредиту за актом планової перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110, який став наслідком встановлених порушень товариством і за актом від 12.08.2011 р., відповідачем неправильно застосовані норми п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1, ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Матеріали справи свідчать, що 02.11.2009 між позивачем і ТОВ «Обербетон-Інвест»був укладений договір № 39-07 оренди нерухомого майна (том ІІ а.с. 2-9) та договір № 53-07 оренди обладнання (том І а.с. 193 - 196). Згідно договору № 39-07 ТОВ «Обербетон-Інвест»(орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності майновий комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Баранова, буд. 69. Згідно п.2.4.1 договору № 39-07 щомісячна орендна плата становить 933500,00 грн., ПДВ в сумі 186700,00 грн., разом 1120200,00 грн. Згідно договору № 53-07 ТОВ «Обербетон-Інвест»(орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності обладнання згідно специфікації (додатку № 1 до договору). Згідно п.4.2 договору № 53-07 щомісячна орендна плата становить 3684000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 614000,00 грн. Орендні платежі та суми ПДВ по них нараховані в бухгалтерському обліку позивача і включені відповідно до валових витрат і податкового кредиту.

Згідно поданих відповідачу уточнюючих розрахунків з податку на прибуток, у зв`язку із самостійним виявленням помилок за 2009 рік, позивачем задекларовано від'ємне значення об`єкта оподаткування в розмірі 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. -17377023 грн., з якого 11089666 грн. - валові витрати 1 кварталу 2010 р. та 6287357 грн. - від`ємне значення об`єкта оподаткування 2009 року, включене до складу валових витрат 1 кварталу 2010 року на підставі п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зі змісту Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати, які пов`язані з одержанням доходу, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону. Отже, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про необґрунтованість посилання відповідача на те, що при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити зі складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, оскільки такі висновки податкового органу суперечать нормам п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, згідно яких до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з одержанням доходу, а не прибутку.

В акті від 30.08.2010 №6647/23-2/36072242/0110 зазначено, що позивач отримував валові доходи від здійснення операцій з реалізації бетонних виробів та товарного бетону власного виробництва на території України. Однак, відповідач не встановив конкретного переліку орендованих об`єктів нерухомості або обладнання, які, на його думку, не використовувались позивачем у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим, витрати по оренді промислового обладнання та цілісного майнового комплексу, які задіяні в господарській діяльності позивача шляхом виготовлення готової продукції та отримання доходу від її продажу, відповідають визначенню валових витрат згідно п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Оскільки Закон не містить винятків щодо цього правила, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що дії позивача по декларуванню від`ємного значення об'єкта оподаткування від господарської діяльності відповідають нормам ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і самі по собі не є порушенням, тому не можуть створювати негативних податкових наслідків, як-от зменшення валових витрат у розмірі задекларованого від`ємного значення об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Приписами пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. При цьому переліки операцій, що не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування, наведені відповідно в статтях 3 та 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач не встановив в акті перевірки конкретного переліку орендованих об`єктів, які, на його думку, використовувались позивачем в операціях, що не є об`єктом оподаткування згідно зі ст.3 або звільнені від оподаткування згідно ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідачем не заперечувалось, що під час планової перевірки спірний податковий кредит позивача був підтверджений належним чином складеними податковими накладними, які видані позивачу платником податку на додану вартість - товариством «Обербетон-Інвест», і останнім включені до складу своїх податкових зобов`язань з ПДВ.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем неправомірно зменшено податковий кредит по операціях з оренди нерухомого майна згідно договору № 39-07 від 02.11.2009 та оренди обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009 всього в сумі 3475404 грн., суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 147933 грн. за оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000882304 від 29.08.2011 та необґрунтовано зменшено залишок від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 851528 грн. за оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000892304 від 29.08.2011.

Також, судами було вірно встановлено про відсутність порушення позивачем п.200.4, п.200.14, п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, встановлених за актами перевірки від 25.06.2011 та від 12.08.2011, беручи до уваги наступне.

Згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за квітень 2011 року (вх. № 9003642734 від 20.05.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 3364680 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначений в ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно п. п. 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.6 розділу І «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2011 р. за N 34/18772) (далі - Порядок № 984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в порушення п. п. 5.2, 5.3 розділу ІІ Порядку № 984, акти від 25.06.2011 № 3148/23-2/36072242 (том ІІ 202 - 222), від 12.08.2011 № 3762/23-2/36072242, окрім загальних формулювань про завищення та заниження оплаченої частини залишку від'ємного значення, не містять доказів з посиланням на відповідні первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, які б свідчили про неправильність розрахунку суми бюджетного відшкодування позивача, наведеного в податковій декларації за квітень 2011.

Крім того, на момент прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011, податкові повідомлення-рішення № 0000752304 від 18.07.2011 та № 0000762304 від 18.07.2011, прийняті на підставі акта перевірки від 25.06.2011 № 3148/23-2/36072242, були оскаржені позивачем в адміністративному та судовому порядку, а тому в силу статті 56 Податкового кодексу України грошові зобов`язання по них не були узгодженими.

Відповідно, оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 в частині збільшення залишку від'ємного значення на суму 385844 грн. прийняте відповідачем необґрунтовано.

Щодо порушення позивачем п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України в частині заниження бюджетного відшкодування в податковій декларації за березень 2011 року в загальній сумі 1711655 грн., слід зазначити наступне.

Згідно з поданою позивачем до ДПІ в м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за березень 2011 року (вх. № 9002432583 від 20.04.2011) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 4209321 грн.

Відповідно до п. «а»пп.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п.2.2 розділу 2 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків»(затверджено наказом Державної податкової адміністрації України22.12.2010 N 985 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735) у випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, зокрема, за формою згідно з додатком 6 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (форма "В2").

Оскільки відповідач податкове повідомлення-рішення за формою "В2" про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 р. не склав і позивачу не надав, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що результати перевірки в частині заниження бюджетного відшкодування за березень 2011 р. згідно акта від 25.06.2011 № 3148/23-2/36072242 безпідставно враховані відповідачем у висновках за актом від 12.08.2011 № 3762/23-2/36072242 про завищення бюджетного відшкодування та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в податковій декларації за травень 2011 р.

Також, суди попередніх інстанцій правомірно не погодились з висновками відповідача про порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)

Відповідно до пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що реєстри отриманих податкових накладних позивача, зведені підсумки по яких задекларовані в податкових деклараціях, свідчать про те, що дати отримання спірних податкових накладних припадають на податкові періоди з квітня по листопад 2010 року (том ІІ а.с. 229250, том ІІІ а.с.1 -38). Таким чином, з урахуванням вищенаведених вимог Закону, позивач правомірно скористався податковим кредитом по спірних податкових накладних в податкових періодах їх отримання. При цьому, Закон не містить жодної вимоги щодо необхідності платнику податків документально підтверджувати факти отримання податкових накладних в періодах, відмінних від періодів їх виписки.

Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в періодах отримання товарів (результатів робіт, послуг). Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних.

На підставі викладеного, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту, сформованого позивачем в періодах отримання податкових накладних, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 371896 грн. підлягало скасуванню.

Також, суди обґрунтовано не погодилися з позицією відповідача про порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України через включення позивачем в січні 2011 р. до складу податкового кредиту 1584 грн. податку на додану вартість по податковій накладній постачальника ПП ОСОБА_7, яким зазначену суму податку не включено до складу податкових зобов`язань викладених в актах перевірки від 25.06.2011 та 12.08.2011.

Так, за результатами перевірки відповідачем встановлено, що спірні податкові накладні позивачеві видані приватним підприємцем ОСОБА_7 (том ІІІ а.с. 86-87), який на момент вчинення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість. Судом не встановлено фактів непроведення господарських операцій за спірними податковими накладними. Господарські операції підтверджені в повній мірі первинними бухгалтерськими документами. Саме постачальник, а не позивач, несе відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов`язань за січень 2011 р. в спірній сумі.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000892304 від 29.08.2011 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1584 грн.

За наведених обставин, доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль