Ухвала суду № 26084024, 19.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 року м. Київ К-52583/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенко М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іресталь Україна»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 року

у справі № 2-а-5692/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іресталь Україна»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іресталь Україна»(далі -позивач, ТОВ «Іресталь Україна») звернулось у травні 2008 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі -відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова), в якому після уточнення позовних вимог, просило суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000151620/0 від 04.04.2008 року, № 0000151620/1 від 23.04.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року у розмірі 32 044,0 гривні, за грудень 2007 року у розмірі 77 297,00 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 року, у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1335/16-008/34017064 від 24.03.2008 року виїзної позапланової перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період листопад - грудень 2007 року. За результатами даної перевірки перевіряючими були встановлені порушення платником податків вимог п. 4.1 та п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», пов'язані з тим, що ТОВ «Іресталь Україна»здійснював реалізацію на митній території України товарів, які були імпортовані. При цьому реалізація товарів (та відповідно включення до складу податкових зобов'язань з ПДВ) на митній території України здійснювалася за договірними цінами, що є нижчими від митної вартості таких товарів, яка визначена державним митним органом та задекларована у ВМД.

Факт продажу товарів за цінами, які є нижчими митної вартості товарів (ціни придбання) позивачем не заперечувався і пояснювався тим, що реалізація здійснювалася за договірними цінами. З матеріалів справи вбачається і позивачем підтверджується, що сума податкового зобов'язання з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2007 року була визначена у зв'язку з реалізацією попередньо імпортованого на митну територію України товару. При цьому, база оподаткування визначалась позивачем, виходячи не з митної вартості цього товару, а з договірних цін, які є нижчими від такої вартості, що мало своїм наслідком виникнення від'ємного значення з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2007 року.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволені позову, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Положеннями п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Положеннями пункту 4.3 ст. 4 цього Закону встановлено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанціїй, які зазначили, що внаслідок продажу товару на митній території України по ціні, яка нижче митної вартості, штучно створюється від'ємне значення податку на додану вартість, що при визначенні об'єкту оподаткування за правилами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідно враховувати, що наведена норма, визначає, що ціна продажу не повинна бути нижче звичайної. А звичайна ціна, враховуючи ввезення товару через кордон, не може бути нижче митної вартості товару, яка була визначена митним органом на підставі п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, яка відмітила, що імпортовані підприємством товари були придбані для подальшого продажу на митній території України, тобто як предмети господарської операції, що передбачає отримання прибутку від такої господарської діяльності. Ні в позові, ні в скаргах, ні в поясненнях представників в судовому засіданні позивач не обґрунтував наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) продажу товарів за ціною, нижчою ціну придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків.

У зв'язку з чим, є обґрунтованим висновок відповідача, що внаслідок цих дій позивач допустив порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», так як повинен був визначати базу оподаткування ПДВ не нижче від митної вартості товару. Відтак, база оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з поставки товарів, попередньо імпортованих на митну територію України, повинна бути визначена позивачем за жовтень 2007 року у сумі 1 615 560,00 гривень, за листопад 2007 року у сумі 2 587 340,00 гривень, за грудень 2007 року у сумі 1 047 230,00 гривень, а згідно з п. 6.1.1 ст. 6 цього Закону суми ПДВ, що мають бути нараховані на зазначений обсяг поставки, дорівнюють відповідно -323 112,00 гривень, 517 468,00 гривень, 209 446,00 гривень, що в свою чергу впливає на обрахування податкового кредиту по ПДВ за вказані періоди, що підтверджує висновки відповідача про те, що позивач занизив податкове зобов'язання з ПДВ за названі періоди на 32 044,00 гривні, 77 297,00 гривень, 28 370,00 гривень відповідно, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, і з урахуванням приписів п. 7.7.1 та п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили, що підприємством завищена сума бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2007 року.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не використали як доказ по справі висновок судово-економічної експертизи від 30.12.2008 року, оскільки даний висновок ґрунтується не на дослідженні документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на аналізі норм чинного податкового законодавства і фактів та міркувань, викладених в акті перевірки, що не входить до компетенції експерта.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іресталь Україна»-відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2009 року у справі № 2-а-5692/08/2070 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько