Ухвала суду № 26079077, 30.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 р.Справа № 2а-1870/4374/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-1870/4374/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по справі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просила суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 року №0001231703/0/8662.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року відмовлено в задоволені позову .

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,і.к. НОМЕР_1) в доход бюджету (на рахунок 31217206784002, отримувач: УДКС у м. Суми, МФО 837013, код ЄДРПОУ 37970593, код класифікації доходів бюджету 22030001) суму судового збору в розмірі 75,11 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про оренду землі ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач орендує земельну ділянку, яка розташована в м. Суми на підставі договору оренди, укладеного з Сумською міською радою, а саме по АДРЕСА_2, площею 0,1534 га терміном до 04 грудня 2012 року (а.с.29-30).

30.01.2012 року ПП ОСОБА_1 подала до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2012 рік та узгодила податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2012 рік в розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_2.

17.04.2012 року ДПІ у м. Сумах було проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю, за результатами якої складено акт №287/17-319/НОМЕР_1 (а.с.7-9).

В ході перевірки ДПІ у м. Сумах встановлено заниження ПП ОСОБА_1 податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 991,76 грн. за січень та лютий 2012 року.

26.04.2012 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001231703/0/8662 (а.с.10), яким ПП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 2975,28 грн., в тому числі 1983,52 грн. основного платежу та 991,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до п.п 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011 року визначається розділом ХП "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п. 14.1.72, п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Згідно ст. 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Отже, з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Враховуючи те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку повинні бути визначені на законодавчому рівні, а саме в Податковому кодексі України.

Крім того, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Також колегія суддів зазначає, що хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору.

Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 року №0001231703/0/8662, прийняте ДПІ у м. Сумах про збільшення суми основного зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 2975,85 грн., в тому числі 1983,52 грн. основного платежу та 991,76 грн. штрафних санкцій прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2012р. по справі № 2а-1870/4374/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.