Постанова № 26078744, 19.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 18/923/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача -Станішевського І.С. (довіреність у справі),

відповідача - Яреха С.Я. (довіреність у справі).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, (вх. №2271П/3 від 10.07.12) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2012 р. у справі № 18/923/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Державного науково-технічного підприємства "Бурова техніка", м. Полтава,

про стягнення 51733,94 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.06.2012 року (суддя Тимченко Б.П.) відмовлено у задоволенні позову про стягнення з Державного науково -технічного підприємства "Бурова техніка" пені у розмірі 32158,94 грн. та штрафу у розмірі 19575,00 грн.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" в повному обсязі, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані усі фактичні обставини справи.

Позивач посилається, зокрема, на те, що твердження відповідача та суду щодо змін умов договору є безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, оскільки відповідачем не надано додаткових угод про зміну умов укладеного між сторонами договору. Що ж стосується листа щодо розгляду проекту ТЗ від 16.05.2011р., на який посилається відповідач та суд першої інстанції, - такий лист, на думку позивача є лише роз'ясненням стосовно того, що ж саме відповідач повинен виконати. Позивач стверджує, що оскільки договір укладено за результатами проведеної замовником процедури відкритих торгів, у сторін було відсутнє право на зміну його умов стосовно предмету договору.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову ПАТ «НАК «Нафтогаз України», посилаючись, зокрема, на те, що своїм листом від 16.05.2011р. замовник одноособово змінює категорію документу з СОУ (стандарт організації України, що розробляється на підставі ДСТУ 1.0 -ДСТУ 1.5) на НПАОП (нормативно- правовий акт з охорони праці, що розробляється на підставі Положення про порядок підготовки та подання на державну реєстрацію нормативно- правових актів Держгірпромнагляду, затвердженого наказом Держгірпромнагляду від 21.12.2007 №322), у зв'язку з чим змінився порядок розроблення, затвердження, погодження та реєстрації документа. Таким чином, як зазначає відповідач, на стадії затвердження нового технічного завдання в Держгірпромнагляді виникають затримки в затвердженні в зв'язку з його реорганізацією, та ставляться вимоги щодо зміни назви документу. Після зміни назви документу виконавець був змушений вдруге погоджувати документи у замовника. Тобто, порушення строків було з вини замовника та Держгірпромнагляду.

Також, як зазначає відповідач, в період роботи на другому та третьому етапі, терміни виконання вже були порушені з причин, які не залежали від виконавця, оскільки відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником наданих послуг після отримання звітної документації та підписання сторонами договору відповідного акту здачі - приймання наданих послуг та протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами без зауважень відповідного акту.

Під час апеляційного провадження розгляд справи відкладався, в судових засіданнях неодноразово робилися перерви з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази та обґрунтування.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в порядку ст. 4-3 ГПК України сторонам створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В травні 2012р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Державного науково -технічного підприємства "Бурова техніка" пені у розмірі 32158,94 грн. та штрафу у розмірі 19575,00 грн. за порушення умов договору щодо своєчасного виконання робіт (здачі етапів робіт).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що позивачем в односторонньому порядку змінені умови договору щодо категорії документу, що й призвело до зміни строків виконання робіт. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що прострочення відповідача не настало, оскільки зобов'язання не могло бути виконано у строк з вини позивача.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони покладаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження і оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. П. 4 названої постанови передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вищенаведеним приписам Постанови Пленуму Верховного Суду України та положенням ст. 84 ГПК України, оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без дослідження усіх фактичних обставин справи в сукупності та при довільному трактуванні норм чинного законодавства, судом до спірних правовідносин не застосовані ті норми, які підлягають застосуванню, що, в свою чергу, є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо суті позовних вимог: як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 10.01.2011р. між НАК «Нафтогаз України», замовником, та ДНТП «Бурова техніка», виконавцем, укладено договір №2-БТ-2011 про закупівлю послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язався у 2010-2011р.р. надати послуги з виконання науково- дослідної роботи (далі- послуги з виконання НДР) за темою «Організування безпечного ведення робіт під час ліквідування газонафтоводопроявлень та відкритих нафтових і газових фонтанів на континентальному шельфі Чорного та Азовського морів».

Відповідно до п.3.1 договору ціна цього договору становить 279643,03 грн. Розрахунок ціни наведено у калькуляції кошторисної вартості послуг з виконання НДР, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.3 договору ціна договору складається із суми цін поетапно наданих виконавцем послуг.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником наданих послуг після отримання звітної документації та підписання сторонами договору відповідного акту здавання -приймання наданих послуг.

Відповідно до п.5.2 договору кількість, перелік, обсяг, строки та вартість наданих послуг з виконання НДР визначаються в календарному плані надання послуг з виконання НДР (додаток №2 до договору), що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.3 договору протягом 3 робочих днів з дати закінчення відповідного етапу надання послуг з виконання НДР виконавець надає замовнику: результати наданих послуг з виконання НДР у вигляді звіту про надання послуг з виконання НДР (проміжного/заключного) із додатками, визначеними календарним планом надання послуг з виконання НДР; відповідний акт здавання -приймання наданих послуг з виконання НДР, підписаний виконавцем.

Відповідно до п.10.1 договору цей договір набирає чинності з дати підписання договору уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє протягом 12 календарних місяців в частині надання та приймання послуг, а в частині проведення розрахунків -до повного їх здійснення.

Згідно з календарним планом (додаток №2 до договору) строк надання виконавцем послуг за першим етапом складає 3 місяці з дати підписання договору, другого етапу -4 місяці з дати закінчення першого етапу, третього етапу -три місяці з дати закінчення другого етапу, четвертого етапу -два місяці з дати закінчення третього етапу.

Згідно з калькуляцією кошторисної вартості послуг (додаток №3 до договору) загальна вартість за договором складає 279643,03 грн., в т.ч. 1-й етап - 27964,27 грн., 2-й етап -83892,92 грн., 3-й етап -83892,92 грн., 4-й етап -83892,92 грн.

Наявні у справі докази свідчать про те, що між сторонами підписано 3 акти виконаних робіт (т. 1 а.с. 62-64): акт № 1 від 12.09.2011 р. на суму 27964,27 грн. (1-й етап), акт № 2 від21.12.2012 р. на суму 83892,92 грн. (2-й етап), акт № 3 від 05.03.2012 р. на суму 83892,92 грн. (3-й етап). Акт по 4-му етапу між сторонами не підписаний, роботи не виконані.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі послуг з виконання НДР, визначених у календарному плані надання послуг з виконання НДР (додаток №2 до договору), або порушення строку усунення недоліків (п.6.1.4 договору) виконавець сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% від вартості прострочених послуг з виконання НДР за кожний день прострочення, а за прострочення строку виконання понад 30 календарних днів - додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості прострочення послуг з виконання НДР.

Отже, як вірно стверджує позивач у позовній заяві, стягнення пені та штрафу у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань виконавцем передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 526, 530, 610 - 612, ЦК України, 230 ГК України.

Зважаючи на вищенаведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 32158,94 грн. пені та 19575,00 грн. штрафу за порушення строків виконання договірних зобов'язань.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача посилається на те, що листом від 16.05.2011р. замовник (позивач) одноособово змінює умови договору щодо категорії розроблювального документу з СОУ (стандарт організації України, що розробляється на підставі ДСТУ 1.0 -ДСТУ 1.5) на НПАОП (нормативно- правовий акт з охорони праці, що розробляється на підставі Положення про порядок підготовки та подання на державну реєстрацію нормативно- правових актів Держгірпромнагляду, затвердженого наказом Держгірпромнагляду від 21.12.2007 №322), у зв'язку з чим змінився порядок розроблення, затвердження, погодження та реєстрації документа, що потребує ряд додаткових дій та часу. Таким чином, як зазначає відповідач, порушення строків було з вини замовника.

Дослідженням умов вказаного листа (т. 1 а.с. 61) не вбачається одноособової зміни умов договору з боку позивача.

На думку колегії суддів, такий лист може бути лише роз'ясненням стосовно того, що ж саме відповідач повинен виконати або ж пропозицією щодо можливої зміни умов договору, однак, як підтвердили представники сторін під час апеляційного провадження у справі, жодних письмових змін щодо умов договору сторонами не було підписано. Окрім того, позивач стверджує, що оскільки договір укладено за результатами проведеної замовником процедури відкритих торгів, у сторін було відсутнє право на зміну його умов стосовно предмету договору.

За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із змісту укладеного між сторонами договору, ним не передбачено можливості зміни умов в односторонньому порядку, письмово умови договору не змінювалися.

Наявні у справі докази свідчать про те, що зміст виконаних робіт та їх вартість, що зазначено у актах виконаних робіт, повністю відповідає змісту та вартості робіт, що зазначені у договорі. Таким чином, твердження відповідача щодо односторонньої зміни позивачем умов договору не ґрунтується ані на нормах чинного законодавства, ані на наявних у справі доказах.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що навіть якщо й погодитися з позицією відповідача стосовно можливої зміни умов договору щодо категорії документу та порядку її затвердження, то, у будь-якому випадку відповідне не могло б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки умови договору щодо строків виконання робіт змінені не були.

За таких обставин, твердження відповідача є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, здійснюючи нарахування заявлених до стягненнях сум штрафних санкцій позивач у позовній заяві зазначав про те, що:

строк надання виконавцем послуг за першим етапом складає 3 місяці з дати підписання договору плюс три робочі дні (п.п.5.3 договору) -тобто, 13.04.2011 р. Зважаючи на те, що, як стверджує позивач, звітні документи за першим етапом надійшли на адресу замовника лише 10.08.2011 р., кількість прострочених днів за період з 17.05.2011р. по 10.08.2011р. становить 85 днів (як пояснив представник позивача, при розрахунку він взяв за основу початок розрахунку -17.05.2011 р. застосувавши строки позовної давності) та відповідно по цьому етапу позивачем нарахована пеня за період з 17.05.2011р. по 10.08.2011р. (за 85 днів) у розмірі 2376,96 грн. та штраф у розмірі 1957,50 грн.;

строк надання послуг за другим етапом -4 місяці з дати закінчення першого етапу, тобто, на думку позивача, строк виконання другого етапу настав 15.08.2011р., проте, звітні документи за другим етапом надійшли замовнику лише 21.12.2011р., а тому кількість прострочених днів за період з 15.08.2011р. по 21.12.2011р. складає 129 днів та, відповідно, по цьому етапу позивачем нарахована пеня у розмірі 10822,19 грн. та штраф у розмірі 5872,50 грн.;

строк надання послуг за третім етапом -3 місяці з дати закінчення другого етапу, тобто, на думку позивача, строк виконання третього етапу настав 10.11.2011р., проте, звітні документи за другим етапом надійшли замовнику лише 14.02.2012р., а тому кількість прострочених днів за період з 10.11.2011р. по 14.02.2012р. складає 97 днів та, відповідно, по цьому етапу позивачем нарахована пеня у розмірі 8137,61 грн. та штраф у розмірі 5872,50 грн.;

строк надання послуг за четвертим етапом - 2 місяці з дати закінчення третього етапу, тобто, на думку позивача, строк виконання четвертого етапу настав 10.01.2012 р., проте, звітні документи за четвертим етапом взагалі не надійшли замовнику, а тому кількість прострочених днів станом на дату подання позову (17.05.2012 р.) за період з 10.01.2012р. по 17.05.2012р. складає 129 днів та, відповідно, по цьому етапу позивачем нарахована пеня у розмірі 10822,19 грн. та штраф у розмірі 5872,50 грн.

Колегія суддів вважає, що позивачем при здійсненні розрахунків відповідних сум допущені як помилки у кількості днів прострочення (що представник позивача визнав під час апеляційного провадження), так і допущено невірну методику розрахунку штрафних санкцій, а саме: при розрахунку пені та штрафу позивач визначав строк виконання кожного етапу виходячи не з фактичної дати закінчення попереднього етапу, а виходячи з конкретної дати надання послуг передбаченої договором, що була розрахована ним за умови, якби строки виконання етапів не були порушені.

Відповідний розрахунок призвів до того, що позивач за одне й те ж саме порушення застосовував до відповідача подвійне стягнення штрафу та пені (так, наприклад за порушення першого етапу позивач вже нарахував штраф та пеню, а порушення другого етапу він розраховував виходячи із строків, передбачених договором -при умові, якби порушення першого етапу не було, тобто, додатково вніс до розрахунку ті дні, які вже враховані при попередньому розрахунку, і т.д.).

Таким чином, відповідні суми мають бути перераховані.

Як встановлено вище, строк надання виконавцем послуг за першим етапом складає 3 місяці з дати підписання договору плюс три робочі дні (п.п.5.3 договору) -тобто, 13.04.2011 р., а отже, саме з цієї дати слід вважати відповідача таким, що порушив строки надання послуг. Зважаючи на те, що акт за першим етапом підписаний 12.09.2011 р., строк прострочення за першим етапом складає 152 дні.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, ним здійснено розрахунок кількості прострочених днів за період з 17.05.2011 р. по 10.08.2011 р. (за 85 днів), тобто, за менший період, ніж фактично було прострочено (як пояснив представник позивача, при розрахунку він взяв за основу початок розрахунку -17.05.2011 р. застосувавши строки позовної давності, а кінець -дату, на яку відповідачем було надано звітні документи за першим етапом).

Зважаючи на те, що за першим етапом сума нарахувань є меншою, ніж фактична, та на те, що відповідні дії є правом позивача (заявити до стягнення суму, меншу, ніж фактична), а суд не має права виходити за межі позовних вимог, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2376,96 грн. пені за період прострочення з 17.05.2011р. по 10.08.2011р. (за 85 днів) та штраф у розмірі 1957,50 грн. (за прострочення понад 30 днів -п. 7.2 договору) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з календарним планом строк надання виконавцем послуг за другим етапом -чотири місяці з дати закінчення першого етапу.

Як встановлено вище, акт №1 надання послуг з виконання науково - дослідної роботи за договором №2-БТ-2011 від 10.01.2011р. (за першим етапом) підписаний 12.09.2011р. Тобто, перший етап закінчено саме 12.09.2011 р. (за прострочення першого етапу вже нараховані штрафні санкції). Таким чином, строк надання виконавцем послуг за другим етапом закінчується 12.01.2012 р.

Як вбачається з акту №2 здавання -приймання надання послуг з виконання науково- дослідної роботи за договором №2-БТ-2011 від 10.01.2011р., він підписаний 21.12.2011 р., тобто в межах передбаченого сторонами договору строку, а тому прострочення виконання другого етапу не відбулося та позов в частині стягнення з відповідача пені та штрафу за другим етапом є необґрунтованим.

Згідно з календарним планом строк надання виконавцем послуг за третім етапом -три місяці з дати закінчення другого етапу.

Як встановлено вище, акт №2 надання послуг з виконання науково- дослідної роботи за договором №2-БТ-2011 від 10.01.2011р. (за другим етапом) підписаний 21.12.2011р., Тобто, другий етап закінчено саме 21.12.2011 р., а тому строк надання виконавцем послуг за третім етапом закінчується 21.03.2012 р.

Як вбачається з акту №3 здавання -приймання надання послуг з виконання науково- дослідної роботи за договором №2-БТ-2011 від 10.01.2011р., він підписаний 05.03.2012 р., тобто в межах передбаченого сторонами договору строку, а тому прострочення виконання третього етапу не відбулося та позов в частині стягнення з відповідача пені та штрафу за третім етапом є необґрунтованим.

Згідно з календарним планом строк надання виконавцем послуг за четвертим етапом -два місяці з дати закінчення третього етапу.

Як встановлено вище, акт №3 за третім етапом підписаний 05.03.2012р. Тобто, третій етап закінчено саме 05.03.2012 р., а тому строк надання виконавцем послуг за четвертим етапом закінчується 05.05.2012 р.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами акт за четвертим етапом не підписаний, позивач нараховує штрафні санкції за четвертим етапом станом на 17.05.2012 р. (на дату подання позову).

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій за четвертим етапом є такими, що підлягають задоволенню частково, за період з 06.05.2012 р. по 17.05.2012 р., тобто, за 12 днів прострочки, оскільки, станом на час подання позову відповідачем допущено порушення строків саме на таку кількість днів.

Виходячи із вартості послуг за четвертим етапом (83892,92 грн.), сума пені за відповідний період складає 1006,72 грн.

В іншій частині пені (9815,46 грн.) та в частині стягнення 5872,50 грн. штрафу за відповідний етап слід відмовити, як необґрунтовано нарахованих.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3383,68 грн. пені за порушення строків виконання першого та четвертого етапу та 1957,50 грн. штрафу за порушення строку виконання першого етапу. В іншій частині у задоволенні позову має бути відмовлено у зв'язку з безпідставністю позовних вимог у цій частині.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.06.2012 р. у справі № 18/923/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного науково- технічного підприємства «Бурова техніка»(36007, м.Полтава, вул.Заводська, 12, р/р 26005717491 ПАО «Марфін банк»м.Полтава, код ЄДРПОУ 13957538) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, р/р 260053012609 в ГОУ «Промінвестбанку України», МФО 300012, кодЄДРПОУ 20077720) 3383,68 грн. пені, 1957,50 грн. штрафу, 166,17 грн. судового збору за подання позовної заяви та 83,09 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 17.09.2012р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Слободін М.М.