Рішення № 26078424, 18.09.2012, Господарський суд Чернігівської області

18.09.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

18 вересня 2012 року справа № 5028/12/46/2012

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

юридична адреса: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133

поштова адреса: вул. Фрунзе, 39, м. Київ, 01015

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 16600

Предмет спору: про стягнення заборгованості 406390,87 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

від позивача: Матвієнко Т.В., довіреність від 23.09.2010 року, представник

від відповідача: ОСОБА_3 -адвокат, договір № 85 від 17.09.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 165276,00 грн. заборгованості по кредиту, 16240,61 грн. заборгованості за відсотками за період з 22.07.2011р. по 16.07.2012р., 177803,34 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період 16.01.2012р. по 16.07.2012р., 47070,92 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 16.01.2012р. по 16.07.2012р., згідно договору кредитної лінії № НКЛ-2006826 від 21.07.2011 року.

Представники сторін в судовому засіданні 18.09.2012 року надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

В судовому засіданні 18.09.2012 року представник позивача заявила усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Представник відповідача заявила усне клопотання про залучення до матеріалів справи доповнення до відзиву на позовну заяву, яке задоволено судом.

Представник відповідача заявила усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для вирішення питання реструктуризації заборгованості.

Представник позивача щодо оголошення перерви поклалась на розсуд суду та пояснила, що про проведення процедури реструктуризації заборгованості відповідача їй не відомо.

Клопотання відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні для вирішення питання реструктуризації заборгованості відхилено судом, оскільки відповідачем не подано належних доказів урегулювання даного питання з позивачем.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

В судовому засіданні 18.09.2012 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Представник відповідача у наданому відзиві на позовну заяву від 15.08.2012р. проти заявлених позовних вимог заперечує частково та просить суд, на підставі ч.1 ст. 233 Цивільного кодексу України, зменшити розмір штрафних санкцій у зв»язку зі скрутним фінансовим становищем. При цьому відповідач просить взяти до уваги часткове виконання ним зобов»язань, але у зв»язку з обставинами, що склалися, а саме: онкологічне захворювання колишньої дружини, він не мав змоги повністю виконати всі зобов»язання за договором кредитної лінії. Крім того, відповідач пояснив, що після того як у нього виникли ускладнення з виплатою фінансових зобов»язань по договору, він неодноразово звертався з письмовими заявами до голови Ради Директорів АТ «Дельта Банк»Попової О.Ю., в яких просив перевести невідновлювану кредитну лінію в кредит зі строком погашення 60 місяців. Заяви були безпосередньо написані у відділенні ПАТ «Дельта Банк», де працівники відділення банку пояснили, що спочатку необхідно сплатити заборгованість по простроченим відсоткам в сумі 21553,79 грн. Як пояснили працівники відділення «Дельта Банку»в м. Ніжині заяви від 13.03.2012 р. та 16.05.2012 р. були направлені до ПАТ «Дельта Банк», а саме посадовій особі по роботі з малим бізнесом Федоренко О.С. Відповідач повідомив, що ним 13.03.2012 р. була сплачена вказана сума заборгованості по простроченим відсоткам, проте до даного часу відповіді на свої письмові заяви він не отримав. На підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву обставин, відповідачем до відзиву додані відповідні документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

В поданих доповненнях до відзиву, посилаючись на скрутне фінансове становище просить зменшити заявлений у позові розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків не менше як на 50% від суми пені, розрахованої позивачем. Крім того зазначила, що відповідач перебуваючи в скрутному фінансовому становищі не уникав виконання кредитних зобов'язань, а здійснював всі дії для оплати кредитної заборгованості, шляхом сплати прострочених відсотків по кредиту в березні 2012 року, а також неодноразово звертався до позивача з листами про реструктуризацію кредиту з метою зменшення щомісячного фінансового навантаження за кредитом.

Представник позивача проти зменшення суми пені заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.07.2011 року між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2006826. Відповідно до п. 1.1. договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 175000,00 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого Графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно додатку № 1 до цього договору, який є його невід»ємною частиною зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 25,99 % річних, з кінцевим терміном повернення до 20.07.2014 р. включно, на умовах визначених цим договором. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами -«Транш», в межах максимального ліміту заборгованості, зазначеного в п.1.1.

Сторонами вказаного договору було підписано Додаток №1 до договору кредитної лінії - Графік зменшення ліміту кредитування (повернення заборгованості за кредитом).

Відповідно до вказаного графіку відповідач зобов»язаний був щомісячно до 10 числа кожного місяця в період з 10.08.11р. по 10.06.2014р. сплачувати в погашення кредиту по 4862 грн. та 20.07.2012р. повинен був сплатити решту суми 4830 грн.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно п.2.1., 2.2. договору кредитної лінії № НКЛ-2006826 від 21.07.2011 р. видача кредиту на цілі, визначені п.1.2. договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з позичкового рахунку, відкритого у кредитора, на поточний рахунок позичальника в гривні № 26004002006826, відкритий в АТ «Дельта Банк»після оформлення застави, згідно п. 1.4. договору, згідно письмових заяв позичальника, відповідно до положень договору. Моментом надання кредиту вважається день видачі готівкових коштів з позичкового рахунку позичальника в повній або частковій сумі кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальником було подано банку письмову заяву від 22.07.2011 р. про перерахування на поточний рахунок № 26004002006826 грошових коштів в розмірі 175000,00 грн., згідно договору кредитної лінії № НКЛ-2006826 від 21.07.2011 р.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" виконав взяті на себе зобов'язання по договору кредитної лінії № НКЛ-2006826 від 21.07.2011 р. та відповідно до письмової заяви позичальника від 22.07.2011 року, надав позичальнику кредит в сумі 175000,00 грн. на рахунок № 26004002006826, що підтверджується розпорядженням начальника управління адміністрування активних операцій середнього та малого бізнесу від 22.07.2011 р. про видачу кредиту згідно договору кредитної лінії , меморіальним ордером № 25337463 від 22.07.2011 р. про зарахування коштів з позичково рахунку на поточний рахунок відповідача, копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.п. 5.1.,5.2.,5.10. договору, позичальник зобов»язаний забезпечити своєчасну оплату платежів, передбачених договором; належним чином виконувати всі свої зобов»язання за цим договором; використовувати грошові кошти, надані в рахунок кредиту, за цільовим призначенням, згідно п.1.2. договору.

Відповідно до п.1.3. договору, погашення всіх траншів кредиту здійснюється з кінцевим терміном, зазначеним в п.1.1., відповідно до Графіку, на позичковий рахунок кредитора, зазначений у п.2.1. договору. Платіж повинен бути сплачений позичальником не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. У випадку, якщо день сплати платежу припадає на вихідний, святковий або календарний день, який у поточному місяці відсутній, то позичальник зобов»язаний сплатити платіж у наступний робочий день.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту виконав частково, сплативши лише два платежі по 4862 грн., строк сплати яких настав 10.08.2011р. та 10.09.2011р., всього 9724,00 грн. в рахунок погашення основного боргу по кредиту, а саме: 15.08.2011р. - 4862,00 грн. та 10.10.2011р. -4862,00 грн. що підтверджується банківською випискою по особовим рахункам, наданою позивачем.

Частиною 2 ст.1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктами 2.4,8.2 кредитного договору також визначено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів у випадку , якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості по кредиту , процентах , відповідно до умов цього договору.

30.01.2012р. позивачем , відповідно до п.8.3 кредитного договору , була направлена відповідачу вимога щодо дострокового повернення суми кредиту та погашення заборгованості по процентах у зв»язку з порушенням відповідачем графіку сплати кредиту та процентів . Факт направлення цієї вимоги підтверджується повідомленям про вручення поштового відправлення № 02166473.

В порушенням п.8.4 договору, відповідач вимог банку не виконав і в тридцятиденний термін суму кредиту не повернув.

За таких обставин суд доходить висновку,що позовні вимоги банку щодо дострокового стягнення 165276,00 грн. суми заборгованості по кредиту є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 16240 грн. 61 коп. процентів за користування кредитом за період з 22.07.2011р. по 16.07.2012р.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору, позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої п.1.1. договору. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Сплата позичальником процентів, відповідно до п.п.3.3., 3.4 договору, здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на рахунок, відкритий у кредитора. Датою сплати позичальником процентів є день зарахування коштів на рахунок кредитора, вказаний в п.3.3. договору.

За період користування кредитними коштами з 22.07.2011 року по 16.07.2012 року відповідач зобов»язаний був сплатити 42844,54 грн. процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальником була частково погашена заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 26 603,93 грн., а саме: 15.08.2011 р. - на суму 1246,10 грн., 10.10.2011 р. -на суму 3804,04 грн., 13.03.2012 р. -на суму -21553,79 грн., що підтверджується банківською випискою по особовим рахункам, наданою позивачем.

Заборгованість відповідача по сплаті процентів за користування кредитом за період з 22.07.2011р. по 16.07.2012р. становить 16240 грн. 61 коп.

Позивач також просить стягнути з відповідача, відповідно до п. 9.1. договору кредитної лінії № НКЛ-2006826 від 21.07.2011 р., пеню в сумі 177 803 грн. 34 коп. за порушення строків повернення кредиту за період з 16.01.2012 р. по 16.07.2012 р. та пеню в сумі 47 070 грн. 92 коп. за несвоєчасну сплату відсотків за період з 16.01.2012 р. по 16.07.2012 р.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 9.1. договору кредитної лінії № НКЛ-2006826 від 21.07.2011 р. за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1., 1.3., 2.3., 2.5., 3.3., 3.8. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов»язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.11.2011 року по справі № 5002-2/5109-2010, від 24.10.2011 року по справі № 25/187.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку пені за порушення строків повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків не було враховано положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ту обставину, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно за прострочку сплати щомісячного платежу по кредиту за жовтень2011р. нарахування пені припинилось 11.04.2012р., за листопад 2011р. нарахування пені припинилось 11.05.2012р., за грудень 2011р. нарахування пені припинилось 13.06.2012р. ( день сплати 10. 12.2011р. припав на вихідний день, а тому прострочка виникла з 13.12.2012р.), за січень 2012р. нарахування пені припинилось 11.07.2012р., та враховуючи, що позивачем пеня нараховувалась з 16.01.2012р.по 16.07.2012р. і розмір облікової ставки НБУ з 16.01.2012р. по 22.03.2012р. становив 7,75% річних та з 23.03.2012р. по 16.07.2012р. -7,7% річних, суд доходить висновку, що пеня за прострочку повернення щомісячних платежів по кредиту становить 2055,67 грн.

Враховуючи, що позивачем пеня за прострочку сплати процентів нараховувалась з 16.01.2012р.по 16.07.2012р. і розмір облікової ставки НБУ з 16.01.2012р. по 22.03.2012р. становив 7,75% річних та з 23.03.2012р. по 16.07.2012р. - 7,7% річних, суд доходить висновку, що пеня за прострочку сплати процентів становить 700,73 грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, кредит в установлений строк в повній сумі не повернув, проценти за його користування, а також пеню за прострочення повернення кредиту та за прострочення сплати процентів не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 165 276,00 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 16 240,61 грн., пені за порушення строків повернення кредиту в сумі 2055,67 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 700,73 грн. В решті позову відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідач не надав належних доказів та не довів, що належні до сплати штрафні санкції, розмір яких визнаний судом обґрунтованим, є надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а тому клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені задоволенню не підлягає

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 3685 грн. 46 коп.

Керуючись ст. ст. 512, 513, 514, 525, 526, 530, 546, 549, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232,232, 343 Господарського кодексу України, ст. 4, 7 Закону України „Про судовий збір", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 32,33,43,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 16600 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", юридична адреса: вул. Щорса, 36 Б, м. Київ, 01133; поштова адреса: вул. Фрунзе, 39, м. Київ, 01015 (п/р 373910011 в АТ „Дельта Банк", МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020) 165276,00 грн. заборгованості по кредиту, 2055,67 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 16240,61 грн. заборгованості по процентах, 700,73 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 3685 грн. 46 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 19.09.2012 року.

Суддя Л.М. Лавриненко