Постанова № 26078401, 20.09.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.09.2012 р. справа №11пд/5014/1690/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Татенко В.М., Зубченко І.В.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:Куровська І.В., представник за дов. від 28.05.12р. №15від відповідача:не з»явивсявід третьої особи: Бедрицька-Стешенко О.О., представник за дов. від 02.07.12р. №64 розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства «Антрацит»м.Антрацит Луганської області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області м.Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області

від08.08.2012р. у справі№ 11пд/5014/1690/2012 (суддя Москаленко М.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»м.Антрацит Луганської областідо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаРегіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області м.Луганськ Державне підприємство «Антрацит»м.Антрацит Луганської області про визнання права на оренду ВСТАНОВИВ:

10.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачульна фабрика «Центральна»м.Антрацит Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, в якому просило винести рішення, яким вважати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №003249/09 від 31.07.2009р. укладений між РВ ФДМУ по Луганській області та ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»продовженим строком на 2 роки 360 днів (а.с.2-3).

До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд визнати право ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»орендувати нерухоме майно -залізничну колію маневрового району № 3 станції «Електрична»загальною довжиною 5718,0 м., що належить до державної власності строком до 21.07.2015р. (а.с.37).

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.08.2012р. позов було задоволено у повному обсязі, визнано за ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»право на оренду нерухомого майно -залізничної колії маневрового району № 3 станції «Електрична»загальною довжиною 5718,0 м., що належить до державної власності (переданого в оренду ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»за договором від 31.07.2009. № 003249/09 оренди майна, що належить до державної власності), строком на 2 роки 360 днів, тобто до 21.07.2015р. (а.с.47-49).

Рішення суду мотивоване тим, що позивач як орендар належним чином виконував покладені на нього договором оренди обов»язки, у встановлений законом тримісячний термін до закінчення дії договору не був попереджений про намір власника державного майна використовувати вказане майно для власних потреб, тому підстави для припинення укладеного сторонами у справі договору оренди внаслідок закінчення строку його дії відсутні, обраний ним спосіб захисту порушеного права з урахуванням зміни предмету позову визначений законодавством.

Відповідач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2012р. та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволені позовних вимог позивачу (а.с.67).

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що порушення строку повідомлення позивача обумовлено поштовим перебігом та неможливістю повідомити позивача про вимоги Міністерства енергетики та вугільної промисловості заздалегідь, отже, на думку апелянта, враховуючи відмову Міністерства як органу управління орендованим майном у погоджені продовження строку дії договору оренди від 31.07.2009р. № 003249/09, про яку орендар був повідомлений регіональним відділенням, строк дії цього договору не може бути продовженим.

До Донецького апеляційного господарського суду також надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Антрацит», яке до участі у справі не залучалося, але вважає, що оскаржуваним рішенням було вирішено питання про права та обов»язки ДП «Антрацит», оскільки орендоване майно обліковується на балансі ДП «Антрацит» і яке ДП «Антрацит»мало намір використовувати у своїй діяльності після припинення договору оренди від 31.07.2009р. № 003249/09.

В апеляційній скарзі апелянт просив рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2012р. по справі № 11пд/5014/1690/2012 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»відмовити (а.с.55-57).

Зокрема, апелянт звернувся увагу на наступне.

Висновок суду про не надходження повідомлення про припинення договору оренди не відповідає Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та умовам договору оренди № 003249/09 від 31.07.2009р., тобто заява про припинення укладеного договору мала бути надіслана протягом місяця після закінчення строку дії договору, тобто після 26.07.2012р., спливу строку дії договору.

Апелянт вважає, що необхідність висунення вимоги про визнання права виникає у зв»язку із порушенням, оспорюванням права, невизнанням права іншими особами, проте при зверненні із позовною заявою до суду у позивача не було ще порушеного права, яке б підлягало судовому захисту. Між сторонами на момент звернення позивача з позовом до суду та на момент розгляду позову був відсутній предмет спору, тому суд, як вважає апелянт, повинен був припинити провадження по справі.

Враховуючи те, що договір оренди є строковим, лише після закінчення строку дії договору у сторін за договором виникає право на продовження або припинення його дії.

Крім того, апелянт вважає, що суд не надав правового обґрунтування продовження строку дії договору саме на зазначений термін.

Другий апелянт послався на те, що оскільки оскаржуване рішення впливає на права та обов»язки щодо однієї з сторін, то за таких підстав Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та ДП «Антрацит мали б бути залучені до участі у справі.

Донецькій апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 17 вересня 2012 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Антрацит»м. Антрацит Луганської області, керуючись приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (а.с.72).

У судовому засіданні представник апелянта, ДП «Антрацит»підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, а рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив суд залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2012р., а апеляційні скарги без задоволення, надав суду відзиви на апеляційні скарги від 17.09.2012р. № 367, № 368 (а.с.73,76).

Відповідач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте надіслав пояснення від 17.09.2012р. № 10-08-04564, в яких просив розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін, в тому числі за мотивами, викладеними в постанові, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»є юридичною особою (ідентифікаційний код 35656990), що підтверджено Статутом, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою із ЄДРПОУ (а.с.12).

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (за договором - орендодавець) та ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»( за договором - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2009р. № 003249/09, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно -залізничні колії маневрового району № 3 станції «Електрична»загальною довжиною 5718,0 м, до складу якого входить: головна залізнична колія ст.«Карахаш»- ст. «Центральна»інв. 3116 довжиною 2591,0 м. та залізнична колія ст. «Центральна»інв. № 117 довжиною 3127,0 м., розміщені за адресою: Луганська обл., м.Антрацит, ст. Електрична, маневровий р-н №3 (відображені в звіті оцінки), що перебуває на балансі Державного підприємства «Антрацитвантажтранс»(далі -балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку на 31.05.2009р. і становить 933540,0 грн. (а.с.14-18).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 31 липня 2009 року по 26 липня 2012 року включно.

За відсутністю заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той строк і на тих же умовах, що були передбачені цим договором (п.10.7 договору).

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України , як свідчить п.10.12 договору.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України листом від 25.04.2012р. № 03/12-1510 звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, в якому просило Регіональне відділення ФДМУ по Луганській області не подовжувати термін дії договору оренди та після закінчення терміну його дії розпочати процедуру повернення зазначеного майна з оренди (а.с.22).

В листі також йшлося про те, що до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України звернулось Державне підприємство «Антрацит»листом від 24.04.2012р. № 09/256 про можливість використання наданого в оренду майна у власній господарській діяльності, яке є правонаступником усіх прав та обов»язків ДП «Антрацитвантажтранс»згідно з передавальним балансом на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 02.06.2009р. № 218 та на даний час зазначене майно знаходиться на балансі ДП «Антрацит», що підтверджується довідкою про балансову приналежність майна.

В свою чергу, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області звернулося до ТОВ «ГЗФ «Центральна»з листом від 03.05.2012р. № 11-06-02155, в якому повідомило про отримання листа Міністерства та зазначило, що укладений договір оренди від 31.07.2009р. № 003249/09 не може бути продовжений на наступний строк з 27.07.2012р., оскільки згідно з ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», планується використання вказаного майна балансоутримувачем для власних потреб (а.с.21).

Зазначене вище стало підставою для звернення до суду позивача спочатку із вимогою про продовження строку дії договору оренди на 2 роки 360 днів, а в подальшому відповідно до заяви про зміну предмету позову від 02.08.2012р. про визнання права позивача орендувати нерухоме майно -залізничну колію маневрового району № 3 станції «Електрична»загальною довжиною 5718,0 м, що належить до державної власності строком до 21.07.2015р.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання за позивачем права оренди нерухомого майна, що належить до державної власності на визначений строк.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992р. № 2269-ХП (далі -Закон № 2269), Законом України «Про управління об»єктами державної власності»від 21.09.2006р. № 185-У (далі -Закон № 185).

Загальні положення про найм (оренду) передбачені главою 58 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п.п. а) п. 2 ст. 7 Закону № 185 Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна.

За приписами ч. 1 ст. 17 Закону № 2269 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.12.2009р. № 1759-У1 термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п»ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 ст. 17 Закону № 2269 в редакції Закону України від 23.12.1997р. № 768/97-ВР).

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов»язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (ч. 3 ст. 17 Закону № 2269 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.04.2007р. № 997-У, у редакції Закону України від 19.02.2009р. № 1022-У1).

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано доводами апеляційних скарг, що позивач як орендар належним чином виконував покладені на нього договором оренди обов»язки.

У встановлений положенням ч. 3 ст. 17 Закону № 2269 тримісячний термін до закінчення дії договору позивач не був попереджений про намір власника державного майна використовувати вказане майно для власних потреб.

Колегія суддів вважає, що лист відповідача від 03.05.2012р. № 11-06-02155, який було направлено позивачу з порушенням зазначеного тримісячного строку, містить лише інформацію про стислий виклад листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 25.04.2012р. № 03/12-1510, що є додатком до нього.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до прав орендодавця відноситься право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у випадку погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору (п.8.2 договору).

Відповідачем не надано доказів щодо погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору, більш того у поясненнях від 07.08.2012р. № 10-08-03902 відповідачем підтверджено, що ТОВ «ГЗФ «Центральна», як орендар, виконує всі умови договору, а саме: своєчасно та в повному обсязі вносить орендні платежі, своєчасно здійснило поточні ремонти та утримувало державне майно в належному стані, запобігаючи його пошкодженню та псуванню (а.с.42).

Таким чином, відповідачем не надано доказів своєчасного попередження орендаря про намір власника державного майна використовувати вказане майно для власних потреб в порядку, встановленому ч. 3 ст. 17 Закону України №2269, доказів неналежного виконання обов»язків орендаря за укладеним договором оренди або інших доказів, які б виключали можливість визнання за позивачем права на оренду на новий строк.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо визнання за позивачем права на оренду нерухомого майна та продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 003249/09 від 31.07.2009р. на новий строк, до 21.07.2015р., що, відносно строку, узгоджується з приписами ч. 1 ст. 17 Закону №2269.

Доводи апелянта, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, не спростовують висновок суду першої інстанції, тому колегією суддів не приймаються до уваги. Крім того, апелянт підтвердив порушення строків попередження орендаря щодо неможливості продовження строку дії договору оренди.

Твердження другого апелянта, ДП «Антрацит» щодо передчасно поданого позову за відсутністю порушеного права та вирішення питання про припинення укладеного договору оренди після закінчення терміну дії цього договору, колегія суддів вважає помилковими та необгрунтованими з огляду на наступне.

Згідно вимог ч.1 т. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (п.п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Позов про визнання права подається у випадку, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Отже, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб»єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб»єктивного права особою.

Зазначений спосіб захисту за загальним правилом не пов»язаний з безпосереднім порушенням права особи.

Предметом спору в даній справі є визнання права на оренду нерухомого майна на зазначений строк, а не припинення умов договору оренди, адже за приписами ч. 3 ст. 17 Закону № 2269 у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору, тому доводи апелянта щодо відсутності у позивача порушеного права при зверненні з позовом до суду є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України не передбачено обов»язку орендодавця погоджувати продовження терміну дії договору оренди з органом управління державним майном, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Із зазначеного вище випливає, що підстав для припинення провадження за відсутністю предмету спору у суду першої інстанції не було, що спростовує доводи апелянта з цього приводу.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2012 року у справі №11пд/5014/1690/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Антрацит»м.Антрацит Луганської області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області на рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2012 року у справі №11пд/5014/1690/2012 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2012 року у справі №11пд/5014/1690/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді В.М.Татенко

І.В. Зубченко

Надр.6 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу;4 третій особі, 5 -ДАГС;6-ГС Запорі. обл.