Рішення № 26078397, 18.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.12 Справа№ 5015/3048/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.

розглянув у судовому засіданні матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД", м. Чернівці

до відповідача: Приватного підприємства "Укрпрестиж", м. Львів

про стягнення 46 701,82 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: Мелещук В.В. -представник, Галаган І.В. -представник

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД" до Приватного підприємства "Укрпрестиж" про стягнення 54 913,00 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 25.07.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 02.08.2012 р.

20.08.2012 р. представник позивача подав на адресу суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 46 701,82 грн. заборгованості, з яких 37 665,25 грн. -основного боргу; 2 934,79 грн. -пені, 2 259,92 грн. -3% річних, 3 841,86 грн. -втрат від інфляції та 1 609,50 грн. -судового збору. Відтак, позов підлягає розгляду в межах уточнених позовних вимог.

18.09.2012 р. представники позивача в судове засідання з'явились, вимоги ухвали суду від 25.07.2012 р. виконали повністю, позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоч належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що є докази в матеріалах справи, вимог ухвал суду від 25.07.2012 р. та 02.08.2012 р. не виконав, письмового відзиву по суті позовних вимог не подав, жодних доказів сплати суми боргу повністю чи частково не надав, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не направив.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача, суд встановив:

12.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плафена ЛТД»(надалі - постачальник) та Приватним підприємством «Укрпрестиж»(надалі - покупець) укладено договір поставки (надалі - договір), відповідно до якого постачальник, зобов'язується поставляти товар (передавати у власність покупця) партіями згідно з накладними у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар як готівкою в касу підприємства (м.Чернівці, вул.Лугова, 11), так і за перерахунком на розрахунковий рахунок підприємства у термін трьох днів від дати у накладній.

30.07.2010 року відповідач отримав від позивача товар на суму 37 665,25 грн., що підтверджується накладною № О 000001508 від 30.07.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 37 665,25 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 2 934,79 грн. -пені, 2 259,92 грн. -3% річних, 3 841,86 грн. -втрат від інфляції.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором перед відповідачем, що підтверджується накладною № О 000001508 від 30.07.2010 року на суму 37 665,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 37 665,25 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строків проведення розрахунків за поставлений товар покупець сплачує пеню у розмірі 0,2% від вартості поставленої партії продукції за кожен день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобов'язання на суму 2 934,79 грн. є правомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу втрати від інфляції на суму 3 841,86 грн. та три проценти річних на суму 2 259,92 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, вислухавши думку представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача 37 665,25 грн. -основного боргу, 2 934,79 грн. -пені, 2 259,92 грн. -3% річних, 3 841,86 грн. -втрат від інфляції підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати необхідно віднести на відповідача в порядку ст.49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 43, 12, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Укрпрестиж" (79026, м. Львів, вул. Чмоли, 2; код ЄДРПОУ № 25228767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плафена ЛТД" (58000, м. Чернівці, пров. Складський, 1; код ЄДРПОУ № 21442251) 37 665,25 грн. -основного боргу; 2 934,79 грн. -пені; 2 259,92 грн. -3% річних; 3 841,86 грн. -втрат від інфляції; 1 609,50 грн. -судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гутьєва В.В.