Рішення № 26077988, 10.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/7238-2012 10.09.12За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 1 636,76 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Літвінова М.Є.

Спичак О.М.

Представники:

Від позивача: Йосипов А.А.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»про відшкодування в порядку регресу 1 636,76 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Мазда,

д.н.з. АА0736СК Назаренко Наталії Юріївні в сумі 1 636,76 грн. грн., а відтак, позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду -Осипця Миколи Миколайовича. Оскільки цивільна відповідальність Осипця Миколи Миколайовича, водія, якого під час керуванням транспортним засобом -автомобілем марки Шкода, д.н.з. 800-51 КІ визнано винним у скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем, тому позивач має право на отримання розміру сплаченого страхового відшкодування від відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 30.05.2012 року порушено провадження у справі №5011-51/7238-2012, розгляд справи призначено на 25.06.12 року о 16 год. 00 хв. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

25.06.2012 року представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано відзив на позовну заяву, в якому посилався на приписи ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж року, якщо шкода заподіяна майну потерпілою.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що договором страхування №ВС/8394193 передбачена обов'язкова франшиза в розмірі 510,00 грн., на яку, відповідно до приписів ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», завжди зменшується страхове відшкодування, що не було враховано позивачем при подачі позову.

Крім того, відповідач просив проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 року строк розгляду справи №5011-51/7238-2012 продовжено на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2012 року призначено колегіальний розгляд справи №5011-51/7238-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 13.08.2012 року визначено склад суду для розгляду справи №5011-51/7238-2012 -Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С., Чебикіна С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2012 року у складі суддів -Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С., Чебикіна С.О. справа №5011-51/7238-2012 прийнята до розгляду, судове засідання у справі призначено на 10.09.2012 року.

Розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року визначено склад суду для розгляду справи №5011-51/7238-2012 -Пригунова А.Б. (головуюча), Літвінова М.Є., Спичак О.М.

У дане судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвали Господарського суду міста Києва у даній справі надсилались на зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України адресу відповідача -01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ухвали отримано відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте, надавши відзив на позовну заяву, відповідач в судове засідання не з'явився.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем доказів, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 10.09.2012 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів третього типу №ВС/8394193 від 19.11.2009 року, строк дії -з 19.11.2009 року до 18.11.2010 року, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Шкода Октавія, д.р.н. 800-51 КІ станом на 30.07.2010 року була застрахована у відповідача. Зазначене підтверджується листом Моторного (транспортного) страхового бюро України №16367/7-3-11 від 10.07.2012 року та не заперечується відповідачем.

Згідно вищевказаного листа Моторного (транспортного) страхового бюро України, полісом №ВС/8394193 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну третіх осіб водієм автомобіля Шкода Октавія, д.р.н. 800-51 КІ встановлена на рівні 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

24.02.2010 року між позивачем та Назаренко Наталією Юріївною було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №30172183, за умовами якого позивач зобов'язувався у разі настання страхового випадку відшкодувати матеріальні збитки Назаренко Наталії Юріївні пов'язані, зокрема, з пошкодженням автомобіля

Мазда, д.р.н. АА0736СК, у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 10 договору вищевказаного договору останній діє з 02.03.2010 року до 01.03.2011 року.

30.07.2010 року о 18 год. 20 хв. по пр-ту Броварському, 15 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Мазда, д.р.н. АА0736СК під керуванням Назаренко Наталії Юріївни, Шкода, д.н.з. АА4131ВВ під керуванням Коваленко А.П. та автомобіля Шкода Октавія, д.р.н. 800-51 КІ під керуванням Осипця Миколи Миколайовича, за результатами якого автомобілю Мазда, д.н.з. АА0736СК було завдано механічних пошкоджень, що підтверджується Довідкою Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України №б/н від 17.08.2010 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

30.07.2010 року Назаренко Наталія Юріївна звернулась до позивача із заявою б/н в якій повідомила про настання страхового випадку та просила здійснити виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням, належного їй на праві власності автомобіля

Мазда, д.р.н. АА0736СК.

За результатами огляду автомобіля Мазда, д.р.н. АА0736СК, що проводився

03.08.2010 року Мандрійчуком А.А., позивачем було складено акт про механічні пошкодження автомобіля і виготовлено ремонтну калькуляцію, в якій вартість ремонтних робіт визначено на рівні 2 096,41 грн.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.08.2010 року у адміністративній справі №3-4605/10 відносно Осипця Миколи Миколайовича, останнього визнано винним у спричиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

10.09.2010 року у відповідності з умовами договору, позивачем було складено розрахунок страхового відшкодування, яке становить 1 636,76 грн.

17.09.2010 року позивачем прийнято рішення про виплату вищевказаного страхового відшкодування Назаренко Наталії Юріївни, про що складено страховий акт №11055/10/05/11.

20.09.2010 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування Назаренко Наталії Юріївні в сумі 1636,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1909 від 20.09.2010 року та відомістю виплат №173 від 20.09.2010 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

01.11.2011 року позивачем спрямовано на адресу відповідача -страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність водія, винного у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, регресну вимогу №3751, в якій просив відповідача здійснити виплату суми в порядку регресу, в розмірі сплаченого страхового відшкодування, а саме

1 636,76 грн.

Вищезазначена вимога на час прийняття рішення у даній справі залишилась незадоволеною відповідачем.

Доказів, що спростовували б вищезазначене, матеріали даної справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Крім того, частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного кодексу встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Аналогічні положення закріплені і в ст. 25 Закону України «Про страхування», яким передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про страхування»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому, законом встановлено, що підставою для здійснення страхових виплат є заява страхувальника і страховий акт (аварійний сертифікат). Тобто, у разі здійснення страхового відшкодування страховиком на підставі зазначених документів у нього виникає право відшкодування у порядку регресу понесених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року у справі №25/54 та від 05.10.2010 року у справі №10/78.

А відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи наявність у матеріалах справи заяви страхувальника про настання страхового випадку, акту огляду пошкодженого транспортного засобу із визначенням вартості відновлювального ремонту, розрахунку страхового відшкодування, страхового акта та доказів відшкодування позивачем частини вартості відновлювального ремонту Назаренко Наталії Юріївни, в сумі 1 636,76 грн., до останнього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку -до водія, який керував автомобілем шкода, д.р.н. 800-51КЕ при настанні дорожньо-транспортної пригоди -Осипця Миколи Миколайовича.

Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до

ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній станом на момент укладення договору страхування) встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.11.2009 року, поліс ВС/8394193, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Шкода Октавія, д.р.н. 800-51 КІ, визнаного винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 30.07.2010 року, застрахована відповідачем, а відтак, вимога позивача про відшкодування відповідачем в порядку регресу сплаченого страхового відшкодування є обґрунтованою.

В той же час, частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Звертаючись з регресною вимогою до відповідача про відшкодування в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування, всупереч приписів ч. 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивач вимагав сплати всієї суми сплаченого страхового відшкодування, в розмірі 1 636,76 грн., не зменшивши вимогу на суму франшизи, яка, як встановлено судом на підставі відомостей Моторного (транспортного) страхового бюро України, становить 510,00 грн.

Разом з тим, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, з посиланням на приписи ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, виходячи з наступного.

19.09.2011 року набрала чинності редакція Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", пунктом 37.1.4 ст. 37 якого встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Частиною 1 статті 5 Цивільного кодексу України також встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відтак, на підставі наведених норм законодавства, на відносини між сторонами щодо компенсації позивачу в порядку регресу виплаченого ним страхового відшкодування поширюється законодавство, чинне станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з регресною вимогою про таку компенсацію, тобто на день здійснення ним виплати страхового відшкодування потерпілій особі - 20.09.2010 року.

Станом на 20.09.2010 року чинною була редакція Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 24.09.2008 року, яка не передбачала такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП.

Тобто, посилання відповідача на положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції від 19.09.2011 року є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.08.2012 року у справі №27/358.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування, сплаченого позивачем Назаренко Наталії Юріївні, за вирахуванням суми франшизи, тобто 1 126,76 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33 код - 16285602) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 2, код - 20474912) в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість) грн. 76 коп. та 1 107 (одну тисячу сто сім) грн. 97 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 17.09.2012 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Літвінова М.Є.

Спичак О.М.