Рішення № 26077974, 17.09.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року справа № 5020-801/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»

(ідентифікаційний код 25484884, 69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 96)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім -«Фрегат»

(ідентифікаційний код 36100206, 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1)

в особі Кримської філії «Меркурій»Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат»(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, будинок 141, корп. В, кВ. 40)

про стягнення 11897,92 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТТОВ "Торгівельний будинок "Мегаполіс") -не з'явився;

Відповідач (ТОВ "ТД "Фрегат" Кримська філія "Меркурій") -Приймак О.М., довіреність №03/01/12 від 03.01.2012.

Суть спору:

ТОВ «Торгівельний будинок «Мегаполіс»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до ТОВ «Торговий дім -«Фрегат»в особі Кримської філії «Меркурій»ТОВ «Торговий Дім «Фрегат»про стягнення 135076,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №6657 від 15.04.2010 в частині належної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою від 16.07.2012 позовну заяву прийнято до провадження судом.

У ході розгляду справи позивач надав заяву, в якій просив розглянути справу без участі його представників, а також зазначив, що у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості, борг відповідача перед позивачем складає 43178,74 грн., враховуючи означене, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу -43178,74, 9126,00 грн. -пені, 1909,67 грн -3% річних та 862,25 грн. -інфляційних витрат та покласти на відповідача судові витрати -2701,53 грн. Означена заява була прийнята до розгляду судом.

У судовому засіданні 04.09.2012 відповідач надав суду докази погашення суми основної заборгованості у розмірі 43178,86 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2052 від 16.08.2012 на суму 30000,00 грн. та №2058 від 20.08.2012 на суму 13178,86 грн. (арк.с. 84, 85).

Ухвалою від 17.09.2012 провадження у справі в частині вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 43178,74 грн. було припинено відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи означене, предметом позову є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9126,00 грн.-пені, 1909,67 грн-3% річних та 862,25 грн.-інфляційних витрат, а всього 11897,92 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В:

15.04.2010 між ДП «Імідж Холдинг»АК «Імідж Холдинг АпС», ДП «Кримський винний Дім ТОВ «LTMPIRE DU VIN", ПП «Одеський коньячний завод»в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім -«Фрегат»(покупець) був укладений договір №6657-К (далі -Договір, арк.с. 10-11), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються у накладних (накладні), які є невід'ємною частиною цього договору. Сторони, дійшли згоди, що накладна виконує функції специфікації і саме у накладній визначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається (п. 2.1 Договору).

За змістом п. 4.1-4.2 Договору загальна сума (ціна) даного договору складається з сум вартості товару, вказаних у накладних, які сторони підписують у продовж строку дії Договору. Ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується в накладних.

Остаточний термін оплати товару отриманої покупцем партії товару складає 30 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною. Покупець здійснює оплату на банківський рахунок постачальника, вказаний в цьому Договорі, або на банківський рахунок, вказаний постачальником (п. 5.2 Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15.04.2011, а в частині розрахунків за поставлений товар -до моменту проведення остаточних розрахунків. У разі, якщо жодна із сторін не повідомила за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово іншу сторону про небажання продовжувати договірні стосунки, договір вважається пролонгованим на 1 рік (п. 7.1-7.2 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору за порушення строків розрахунків, передбачених даним Договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

У виконання зобов'язань за договором постачальником було поставлено покупцю товару на загальну суму 124059,54 грн. відповідно до накладних (арк.с. 17-38).

Відповідач оплатив отриманий товар лише частково -ним було перераховано 880,80 грн. на рахунок позивача 26.01.2012.

Наявність суми заборгованості за Договором у розмірі 123178,74 грн. і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення суми боргу з відповідача, а також пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Судом встановлено, що сума основного боргу була сплачена відповідачем в ході розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Ухвалою суду від 17.09.2012 провадження у справи в частині вимог позивача про стягнення суми основного боргу було припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача 9126,00 грн. -пені, 1909,67 грн. -3% річних та 862,25 грн. -інфляційних витрат, а всього 11897,92 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5.2 Договору остаточний термін оплати товару отриманої покупцем партії товару складає 30 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати за отриману Продукцію належним чином не виконав. Судом встановлено, що відповідачем було погашено суму основного боргу лише у ході розгляду по справі.

З огляду на порушення відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 9126 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.1 Договору за порушення строків розрахунків, передбачених даним Договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені, наданий позивачем (арк.с. 3-4) та дійшов висновку про те, що він не суперечить вимогам чинного законодавства, є обґрунтованим, а тому, вважає вимоги щодо стягнення пені такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі -9126,00 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 862,25 грн. та 3% річних у сумі 1909,67 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, зроблений позивачем (арк.с. 7-8), вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1909,67 грн. та інфляційних витрат в розмірі 862,25 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 9126,00 грн., 3% річних -1909,67 грн., інфляційних витрат -862,25 грн., а всього 11897,92 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати по сплаті судового збору у розмірі 2701,53 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім -«Фрегат»(ідентифікаційний код 36100206, 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) в особі Кримської філії «Меркурій»Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат»(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, будинок 141, корп. В, кВ. 40) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»(ідентифікаційний код 25484884, 69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 96) суму пені у розмірі 9126,00 грн., 3% річних -1909,67 грн., інфляційних витрат -862,25 грн., а всього 11897,92 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім грн. 92 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім -«Фрегат»(ідентифікаційний код 36100206, 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) в особі Кримської філії «Меркурій»Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фрегат»(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, будинок 141, корп. В, кВ. 40) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»(ідентифікаційний код 25484884, 69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 96) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2701,53 грн. (дві тисячі сімсот одна грн. 53 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.09.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк