Рішення № 26077969, 18.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.12 Справа№ 5015/2575/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ,до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд», м. Львів,про: Повернення предмету лізингу (обладнання) та стягнення 278'324,28 грн.Суддя М. Синчук При секретарі Григорчук Н.За участю представників:позивача:Зубкова Н.І. -довіреність б/н від 23.07.2012 р. відповідача:Вихованський Р.І. -довіреність б/н від 17.07.2012 р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварталбуд»про повернення предмету лізингу (обладнання) та стягнення 278'324,28 грн. Ухвалою суду від 21.06.2012 р. провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 03.07.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору фінансового лізингу №UA12L-10-06 від 14 липня 2010 року допустив порушення в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 268'724,28 грн. Крім того, позивачу завдано збитків у розмірі 9'600,00 грн., які витрачено на оплату послуг адвокатської компанії. З огляду на припинення дії договору, позивач просить зобов'язати відповідача повернути об'єкт лізингу - екскаватор гідравлічний Катерпіллар, модель САТ 330D, серійний номер СAТ0330DEMEY00392 вартістю 2'292'160,00 грн.

Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання мотивовано тим, що позивач уже реалізував своє право захисту шляхом звернення до нотаріуса, який вчинив виконавчий напис про повернення об'єкта лізингу. Відповідач оскаржив зазначені виконавчі написи, а тому господарським судом Львівської області розглядається справа №5015/3181/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваленко Олена Миколаївна, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають до виконання. З огляду на зазначені обставини, оскільки виконавчою службою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, вважає зазначену господарську справу пов'язаною з цією справою, а тому просить зупинити провадження у справі.

Позивач повністю заперечив проти заявленого клопотання. Вважає його таким, що спрямоване на затягування строків вирішення спору. Так, господарська справа про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають до виконання, не свідчить про неможливість вирішення спору у цьому судовому процесі, адже в ньому суд може та повинен проаналізувати обставини справи, з якими закон пов'язує виникнення чи припинення відповідних правовідносин, оцінити такі обставини та надати її правову кваліфікацію. При чому оцінка таких відносини не залежать від рішення у справі №5015/3181/12.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга -четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Зазначеного тлумачення дотримується і Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.16 постанови №18 від 26.12.2011 року.

Натомість пов'язаною відповідач вважає справу, предметом якої є визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають до виконання. З огляду на це предметом доказування у цій справі є сукупність обставин, які б свідчили про порушення нотаріусом вимог законодавства в частині визначення підстав вчинення виконавчого напису. У той же час предметом доказування у цій справі є сукупність обставин, які свідчать про порушення відповідачем умов укладеного договору фінансового лізингу, а також про наявність підстав для повернення об'єкта лізингу в судовому порядку внаслідок порушення умов укладеного договору.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних доказів про те, що в провадженні цієї справи неможливо дослідити докази, які становлять зазначений вище предмет доказування, а тому суд відхиляє клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідачем також подано клопотання про продовження строку розгляду справи для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.

В судових засіданнях відповідач повністю заперечив проти вимог позову з тих підстав, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. вчинено виконавчий напис №1768 від 22.06.2012 року. Зазначений виконавчий напис скеровано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №33425369 з примусового виконання цього виконавчого напису, про що винесено постанову від 16.07.2012 року. З огляду на це вимоги позивача в частині повернення предмета лізингу уже є задоволеними.

Заперечень стосовно суми заборгованості відповідачем не висловлено, за винятком повідомлення про часткове погашення боргу в сумі 5'650,00 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи платіжні доручення. Крім того, відповідач повністю заперечив проти вимог про стягнення збитків, які полягають у витратах на правову допомогу, оскільки за своєю правовою природою ця сума не належить до судових витрат.

В судовому засіданні 18.09.2012 р. представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту приймання-передачі від 25.07.2012 р. та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача -Шевеля А.А.

Судом розглянуто та задоволено клопотання про долучення до матеріалів справи акту приймання-передачі від 25.07.2012 р.

Судом розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача -Шевеля А.А. та відмовлено в задоволенні у зв'язку з тим, що заявлене клопотання не стосується предмету спору та є безпідставним та необґрунтованим.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено Загальні умови договорів фінансового лізингу №UA12L-10 від 24 червня 2010 року (надалі -Загальні умови). За цими умовами сторони припускають можливість укладення між собою як одночасно з підписанням Загальних умов, так і в майбутньому договорів фінансового лізингу техніки, устаткування та/або іншого рухомого майна. З огляду на домовленість сторін про те, що такі договори фінансового лізингу матимуть подібні умови, сторони погодили ці Загальні умови, які сторони мають намір застосовувати в майбутньому на постійній основі стосовно зазначених договорів фінансового лізингу.

Між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу №UA 12L-10-06 від 14 липня 2010 року (надалі -Договір). За умовами цього договору лізингодавець (позивач у справі) зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений в додатку №1, і надати його лізингоодержувачу (відповідач у справі) в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами. Загальними Умовами визнаються умови договорів фінансового лізингу №UA 12L-10-06 від 14 липня 2010 року. Додатком 1 до Договору визначено, що предметом лізингу є гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 330D, 2008 р.в., що був у використанні (надалі -Екскаватор). У додатку 2 до Договору сторонами погоджено графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, а в додатку 3 -загальний графік лізингових платежів.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" укладено договір С/С/45-10 купівлі-продажу обладнання від 14 липня 2010 року. За умовами цього договору продавець (ТОВ з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ") зобов'язався продати та поставити, а покупець (позивач у справі) прийняти та оплатити продукцію -гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 330D. Технічна специфікація на Екскаватор погоджена трьома сторонами договору С/С/45-10 купівлі-продажу обладнання від 14 липня 2010 року в додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Екскаватор передано позивачу від продавця за актом приймання-передачі від 27 жовтня 2010 року. Зазначений акт погоджено лізингоодержувачем. Право власності на Екскаватор зареєстровано за позивачем, про що видано свідоцтво про реєстрацію машини серії АС №007530. Екскаватор передано відповідачу у справі за актом прийому-передачі обладнання №16 від 27 липня 2010 року.

Додатковими угодами №1 від 27 липня 2010 року, №2 від 31 жовтня 2011 року до Договору сторонами погоджено уточнений загальний графік платежів за Договором.

Позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення №211/05 від 22.05.2012 року про відмову від Договору. Відмова від Договору мотивована тим, що відповідач у порушення умов Договору припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 року. В повідомленні визначений строк повернення об'єкта лізингу - 28 травня 2012 року. Станом на 22 травня 2012 року відповідачем допущено заборгованість у сумі 228'581,59 грн. З огляду на це, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", пункту 17.2 Загальних умов, позивач відмовився від Договору. Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу 22.05.2012 року, про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. вчинено виконавчий напис №1768 від 22.06.2012 року про повернення Екскаватора. Зазначений виконавчий напис скеровано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №33425369 з примусового виконання цього виконавчого напису, про що винесено постанову від 16.07.2012 року.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Андреас Неоклеус енд Ко." (виконавець) укладено договір №1/2011 від 17 листопада 2011 року. За умовами цього договору замовник (позивач у справі) час від часу доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги зі стягнення заборгованості та орендованого (переданого в лізинг) майна в судовому порядку. Додатком №13 від 10 квітня 2012 року до договору №1/2011 від 17 листопада 2011 року позивачем замовлено послуги з підготовки та подання позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" за порушення Договору. Вартість послуг становить 9'600,00 грн. Зазначена сума була перерахована виконавцю послуг відповідно до платіжного доручення №6079 від 28 квітня 2012 року.

В судовому засіданні 18.09.2012 р. представник позивача надав копію Акту державного виконавця від 24.07.2012 р., з якого вбачається, що предмет лізингу (гусеничний екскаватор Катерпіллар, моделі САТ 330D, серійний номер САТ 0330DEMEY00392) цього дня передано представнику ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна". Повідомив, що акт прийому-передачі екскаваторів наданий відповідачем підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна»- Шевель А.В.

В судовому засіданні 18.09.2012 р. представник відповідача надав копію акту приймання-передачі від 25.07.2012 р., згідно якого відповідач здав, а Шевель А.В. прийняв екскаватор гідравлічний Катерпіллар, модель САТ 330D, серійний номер СAТ0330DEMEY00392.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником юридичної особи є Шевель А.В.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Між сторонами у справі виникли взаємні цивільні права та обов'язки на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частинами 1 та 2 статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.4.3 Загальних умов передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі. Пунктами 4.1, 4.5 Договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу), а також процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 цього договору. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Кінцевою датою сплати лізингових платежів (пункт 1.2.32 Загальних умов) є кінцева дата сплати чергового лізингового платежу за відповідний період нарахування, вказана в загальному графіку платежів. Додатковою угодою №2 від 31 жовтня 2011 року до Договору передбачено, що кожний наступний лізинговий платіж повинен бути здійснений до першого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Враховуючи ту обставину, що відповідач у справі припинив сплачувати лізингові платежі з грудня 2011 року, він вважається таким, що прострочив, а тому вимоги позивача про стягнення лізингових платежів є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Що стосується розміру заборгованості, то суд бере до уваги докази, представлені відповідачем про часткову оплату заборгованості в сумі 5 650,00 грн., а тому до задоволення підлягає 263'074,28 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Стаття 236 Господарського кодексу України встановлює відкритий перелік видів оперативно-господарських санкцій, частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сторони можуть передбачити в договорі інші оперативно-господарські санкції.

В додаток до наведеного суд звертає увагу на норму частини 3 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", за якою лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом. Отже, спеціальним законом сторонам договору фінансового лізингу надано право на власний розсуд визначити умови та підстави відмови від договору.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, визначених статтею 611 Цивільного кодексу України, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Частинами 1 та 3 статті 615 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до пункту 3.1.2 Загальних умов лізингодавець має право відмовитися від Договору у випадках, передбачених чинним законодавством, Договором або Загальними умовами. Пунктом 17.2.1 Загальних умов передбачено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо лізингоодержувач не здійснив у строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Таким чином, оскільки відповідач у справі допустив таке порушення зобов'язання, за яке у позивача виникає право на відмову від договору, позивач реалізував таке право у спосіб, визначений пунктом 17.3 Загальних умов, суд вважає правомірною відмову позивача від Договору.

Пунктом 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Пунктом 18.2 Загальних умов передбачено, що предмет лізингу, про повернення якого лізингодавець висунув вимогу згідно з пунктом 17.3 Загальних умов, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений в такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний також дотримуватися способу і місця повернення, зазначених у такій вимозі лізингодавця.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань та не повернув об'єкта лізингу у строк, визначений повідомленням - 28 травня 2012 року. У ході розгляду справи судом позивач надав Акт державного виконавця від 24 липня 2012 р., з якого вбачається. що предмет лізингу (гусеничний екскаватор Катерпіллар, моделі САТ 330D, серійний номер САТ 0330DEMEY00392) цього дня передано представнику ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна".

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу предмет лізингу підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується вимог позивача про стягнення 9'600,00 грн. збитків, завданих невиконанням умов Договору, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи позивач вищевказану суму включив до суми позовних вимог (ціни позову), покликаючись на завдані йому збитки у вигляді здійснених витрат, необхідних для відновлення його порушеного права. Як правову підставу для стягнення згаданих сум зазначає статті 22, 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 224 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, та є наслідком невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою відповідальності у формі стягнення збитків є повний склад цивільного правопорушення, а саме: шкода, протиправність поведінки, вина, причинний зв'язок. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Разом з тим, позивач, тлумачачи витрати на правову допомогу як збитки, не звернув уваги на ту обставину, що в силу Господарського процесуального кодексу України такі витрати є судовими та відшкодовуються в порядку, визначеному процесуальним законом. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Що стосується тлумачення таких витрат як збитки, то в цьому випадку відсутній такий елемент правопорушення, як причинний зв'язок. Цей елемент опосередковує правовий зв'язок між протиправністю та шкодою, завжди характеризується об'єктивністю, незалежністю від волі особи. Наслідком цього є те, що витрати для відновлення порушеного права повинні бути необхідними та достатніми для такого відновлення. Зазначеним умовам та ознакам здійснені позивачем витрати не відповідають, а тому суд відмовляє в задоволенні позову у цій частині.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 64, 124 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 22, 526, 598, 611, 612, 615, 651, 806 Цивільного кодексу України, статтями 193, 224, 225, 235, 236, 292 Господарського кодексу України, статтями 2, 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтями 1, 43, 27, 33, 38, 43, 49, 79, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (адреса: вулиця Княгині Ольги, будинок 1-5, місто Львів, Львівська область, 79053; ідентифікаційний код 34672744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (адреса: вулиця Васильківська, будинок 34, місто Київ, 03022; ідентифікаційний код 35431993) 263'074,28 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 6'430,70 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу

України.

4. У стягненні 9'600,00 грн. збитків відмовити.

5. Провадження у справі в частині решти позовних вимог припинити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 19.09.2012 р.

Суддя Синчук М.М.