Рішення № 26077797, 17.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2012 р. Справа № 4/083-12

Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали

за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київ

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", м. Біла Церква

про стягнення 6 296, 84 грн.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився.

від позивача: Мірошниченко І.О. -предст., дов. № 303/25-1853 від 04.07.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону (прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (відповідач) про стягнення 6 296,84 грн., яка складається з 4 920, 00 грн. заборгованості за Попереднім договором № 222 від 01.03.2011 р., 1 119, 31 грн. пені, 40, 89 грн. інфляційних втрат та 216, 64 грн. 3% річних.

Разом з поданим позовом, прокурором заявлено вимогу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рахунок Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" у розмірі заявленого позову.

Розглянувши дану вимогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1.1 Інформаційного листа ВГСУ "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.06р. №01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких запобіжних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Однак, прокурором не подано суду належних доказів в обґрунтування вказаного клопотання з посиланням на підстави, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів. Крім того, ані прокурором, ані позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2012 р. було порушено провадження у даній справі, призначено до розгляду на 30.07.2012р.

Ухвалою суду від 30.07.2012р. розгляд справи було відкладено на 03.09.2012 р.

27.08.2012р. від позивача по справі на адресу суду надійшли письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.09.2012р. розгляд справи було відкладено на 17.09.2012р.

17.09.2012р. через канцелярію суду від позивача надійшло письмове обґрунтування розміру плати за користування майном.

В судові засідання 30.07.2012р., 03.09.2012р. прокурор та відповідач не забезпечили явку своїх повноважних представників, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Факт отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи, підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 19.07.2012р. та від 05.09.2012.

Разом з тим, відповідач вимоги суду, викладені в ухвалах від 17.07.2012р., 30.07.2012 р. та від 03.09.2012 р. не виконав, витребуваних документів, зокрема, відзиву на позов суду не надав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для об'єктивного вирішення спору по суті, 17.09.2012р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника прокуратури, суд,-

встановив:

01.03.2011 р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (сторона-1) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (сторона-2) було укладено Попередній договір № 222 (договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався протягом шести місяців з моменту підписання даного договору укласти в майбутньому Основний договір оренди нерухомого військового майна - нежитлового приміщення загальною площею 126,0 м2 (майно), розташованого за адресою: м. Бровари, Київська обл., в військовому містечку № 161, інвентарний № 186, на умовах встановлених даним договором.

Як зазначено в додаткових поясненнях на позов, та як вбачається з матеріалів справи, конкурс на право укладання договору оренди військового майна згідно умов Попереднього договору не проводився.

У відповідності до пункту 1.1 договору, сторона-2 до моменту підписання Основного договору має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним у п. 2.1.2. (для розміщення в підприємства по харчуванню військовослужбовців на закритій території військового містечка).

Як стверджує позивач, відповідачу було передано в користування майно, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт від 01.03.2011р. приймання-передачі нерухомого військового майна інв. номер 186, в/м 161, м. Бровари, Київської області, площею 126 кв.м.

Судом встановлено, що позовні вимоги, з огляду на п.1.3. договору, ґрунтуються на положеннях проекту Основного договору оренди майна, викладеного в Попередньому договорі № 222, п. 4.3.2. (зобов'язання відповідача проводити оплату за використання майна у розмірі 1 320, 00 грн. в місяць), п. 5.1. (порядок розрахунків), пп. 6.1., 6.2. (відповідальність сторін) та ін.

Згідно п. 1 статті 635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Однак, як зазначає прокурор та позивач, в порушення своїх договірних зобов'язань за Попереднім договором, відповідач в повному обсязі не здійснив оплату об'єкта оренди, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка за розрахунком прокурора, а також з урахуванням норм п. 4.3.2 договору склала 4 920,00 грн.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Так, у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 цього ж кодексу, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Вказана норма кореспондується з приписами ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

Тобто, нормами чинного законодавства, передбачено право передачі майна лише на платній основі.

Так, згідно ч. 1 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Зважаючи на те, що проведення позивачем конкурсу на право укладення Основного договору оренди військового майна не відбулось, однак відповідач майном, визначеним в Попереднього договорі користувався, суд приймає до уваги подані позивачем 17.09.2012р. письмові обґрунтування розміру плати за користування майном, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786.

Відповідно до п. 4 зазначеної Методики, орендна плата розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Враховуючи вимоги зазначеної Методики, Київське квартирно-експлуатаційне управління здійснило нарахування розміру орендної плати за користування майном.

Згідно експертної оцінки від 31.05.2002 року вартість орендованого майна за 1 кв. метр площі становить 499,62 грн.

Відповідно до п. 17 Додатку № 2 за розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи встановлюється орендна ставка в розмірі 8 відсотків.

З урахуванням п. 8 Методики, встановлено, що розмір орендної плати за місяць становить 3,33 грн./кв.м., а станом на 01.03.2011р. розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції становить 10,58 грн./кв.м. з ПДВ.

Таким чином, розмір орендної плати за місяць за користування майном відповідно до Методики становить 1 333, 58 грн. (10,58 грн./кв.м.*126,0 кв.м.).

При подачі позову до суду, прокурором заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за 6 місяців чинності Попереднього договору та за період користування відповідачем вказаним майном (з березня по серпень 2011р.), з урахуванням п. 4.3.2 договору, в розмірі 1 320,00 грн., що не є вищою за розмір орендної плати, розрахованої на підставі Методики, яка складає 1333,58 грн.

Як вбачається з довідки розрахунку заборгованості по договірним зобов'язанням відповідача перед позивачем, відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачував плату за користуванням спірним приміщенням вчасно та в повному обсязі, здійснивши лише часткову оплату в розмірі 3000,00 грн., у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 4 920,00 грн. за час користування орендованим приміщенням є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1119,31 грн. пені, в обґрунтування якої заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону посилається на п. 6.2 Попереднього договору.

У відповідності до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Судом встановлено, що Попередній договір, на підставі якого між сторонами виникли господарські зобов'язання не містить приписів щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені, оскільки пунктом 6.2. договору визначено неустойку, яка стосується відповідальності сторін при порушенні умов Основного договору, який, як зазначалось вище, між сторонами укладений не був, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1119,31 грн. пені, нарахованої заступником військового прокурора внаслідок порушення умов Попереднього договору, задоволенню не підлягають.

Нараховані прокурором 40, 89 грн. інфляційні втрати та 216, 64 грн. 3% річних також не підлягають задоволенню, оскільки ані прокурором, ані позивачем не надано правового обґрунтування нарахованих сум саме на підставі Попереднього договору, оскільки викладена в п. 6.2 відповідальність, так як і визначений п. 5.1 термін виконання зобов'язання, з моменту якого прокурор нараховує вказані санкції, стосується порушення умов Основного договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4920,00 грн. основного боргу. В частині стягнення 1119,31 грн. пені, 40,89 грн. інфляційних втрат, 216,64 грн. 3% річних суд відмовляє.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до вимог ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в доход бюджету.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код 08358735) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, вул. І.Мазепи, 38, код ЄДРПОУ 22991617)-4920 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код 08358735) в доход Державного бюджету України - 1 257 (одну тисячу двісті п'ятдесят сім) грн. 57 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову -відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 20.09.2012р.

Суддя О.В. Щоткін