Рішення № 26077672, 11.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. Справа № 10/087-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/087-12

за позовом публічного акціонерного товариства «Подільський цемент», с. Гуменці;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн», м. Українка;

про стягнення 81000,76 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пшоняк Н.А., довіреність № 16-1283 від 05.04.2012р.;

від відповідача: Тирлеш О.В., довіреність б/н від 10.04.2012р..

обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Подільський цемент»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн»(надалі -відповідач) про стягнення 81000,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 01/09-329 купівлі-продажу продукції від 26.05.2009р. повністю не розрахувався за придбаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 61640,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 19237,48 грн. та інфляційні -123,28 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2012р. порушено провадження у справі № 10/087-12 та призначено її розгляд на 11.09.2012р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача подав клопотання № 16-10-2774 від 07.09.2012р., в якому зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 58640,00 грн. основного боргу, 117,28 грн. -інфляційні та 18301,20 грн. пені з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ознайомився з поданим представником позивача клопотанням про зменшення позовних вимог у судовому засіданні.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються судом в межах нової ціни позову, визначеної позивачем у розмірі 76941,20 грн.

07.09.2012р. через канцелярію суду товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн»був поданий відзив на позов, підтриманий представником у судовому засіданні, в якому відповідач не заперечує проти наявності заборгованості за товар, проте просить відмовити в стягненні пені, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2009р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором -покупець) було укладено Договір № 01/09-329 купівлі-продажу продукції, згідно з умовами якого продавець продає і здійснює постачання продукції по реквізитах, наданих покупцем. Покупець оплачує вартість продукції і транспортних затрат, надає реквізити одержувача і забезпечує прийняття продукції. Продавець здійснює постачання продукції в кількості і номенклатурі, відповідно наданих покупцем реквізитів (п.п. 2.1., 2.2., 3.1. договору).

На виконання умов договору та згідно з заявкою відповідача за № 44 від 03.08.2010р., позивач здійснив поставку цементу у кількості 144 тони на загальну суму 77973,60 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 33911404 від 04.08.201р. та накладною-рахунком № Н-8538 від 05.08.2010р., копії яких додані до позовної заяви.

Відповідно до п.п. 4.3., 4.5. договору, покупець здійснює 100% передоплату, згідно виставлених рахунків продавцем. Можливо відвантаження продукції без попередньої оплати з відстрочкою платежу до 3 днів з моменту прийняття вантажу до перевезення станцією відправлення.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 19333,60 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 58640,00 грн. Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару на суму 58640,00 грн. та суму боргу не оспорив.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з вищезазначених обставин та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 58640,00 грн. заборгованості.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 18301,20 грн. пені, нарахованої на суму боргу 58640,00 грн. за період з 09.08.2010р. по 17.08.2012р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.1. договору передбачено що, за невиконання умов даного договору винній стороні нараховується неустойка у розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми невиконаних у термін зобов'язань, за кожний день прострочення (пеня), за весь строк невиконання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності до вимог в частині стягнення пені за порушення строків оплати товару.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак, частина шоста статті 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. № 3-27гс12.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Отже, виходячи з умов п. 4.5. договору, з 09.08.2009р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань по оплаті продукції, а тому перебіг позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені починається саме з 09.08.2009р.

Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені відповідно сплив 09.08.2010р. Натомість, позивач надіслав позов до суду з вимогами про стягнення пені, що нарахована на заборгованість за отриману продукцію, тільки 21.08.2012р., тобто після спливу строку позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені, нарахованої за прострочення оплати придбаного товару, задоволенню не підлягають.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 117,28 грн., які нараховані на суму боргу 58640,00 грн. за період з 01.10.2011р. по 30.07.2012р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунку позивача щодо нарахування інфляційних втрат та задовольняє позовні вимоги в цій частині у сумі 117,28 грн., визначеної позивачем та яка є арифметично правилною.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41; код ЄДРПОУ 31099076) на користь публічного акціонерного товариства «Подільський цемент»(32325, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, 1-А; код ЄДРПОУ 00293091) 58640,00 грн. -основного боргу, 117 грн. 28 коп. -інфляційних, 1229 грн. 12 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення пені в сумі 18301 грн. 20 коп. в позові відмовити.

4. Повернути на підставі рішення публічному акціонерному товариству «Подільський цемент»(32325, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Гуменці, вул. Хмельницьке шосе, 1-А; код ЄДРПОУ 00293091) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 грн. 70 коп., перерахований на підставі платіжного доручення № 643 від 09.08.2012р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 10/087-12.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення - 14.09.2012 р.

СуддяА.І. Привалов