Рішення № 26077741, 30.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.12 р. Справа № 5006/25/67/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 16726,40 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт»» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 16726,40 грн.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 22, 993, 1166, 1187, 1191, Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заявою від 21.08.2012р. позивач просив розглянути справу без участі його представника.

Відповідач у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заявою від 28.08.2012р. позивач просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 01.08.2012р., 14.08.2012р., направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 12.01.2011 між ПрАТ СК «ЛАФОРТ» (далі -Позивач) як Страховиком, та ПАТ «Солді і Ко» як Страхувальником, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу АК №000091 від 03.07.2010р., згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Тойота РАВ 4», державний номерний знак АА6969ВЕ. (а.с.8).

18.02.2011 року, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «Toyota RAV 4», державний номер АА6969ВЕ, під керуванням Бондаренко Ганни Юріївни (власник ПАТ «Солді і Ко») та «Volkswagen», державний номер АА2793НС, під керуванням Дребезгова Олексія Анатолійовича.

Згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва № 3-1355/11 від 10.03.2011 ДТП трапилась у зв'язку з порушенням Дребезговим Олексієм Анатолійовичем п.16.11 Правил дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого автомобіля, внаслідок чого Дребезгов О.А. був визнаний винним у здійсненні правопорушення та притягнений до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.14).

Вищезазначене дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у ПАТ «Страхова компанія «Лафорт»» виник обов'язок виплатити ПАТ «Солді і Ко» страхове відшкодування.

Для визначення пошкоджень автомобіля «Toyota RAV 4», державний номер АА6969ВЕ проведено оцінювання автомобіля та складено звіт №90 від 02.03.2011р. Згідно висновку звіту, вартість матеріального збитку, завданого власникові застрахованого автомобіля, складає 17601,40 грн. (а.с.16-18).

08.04.2011 року Страхувальником було подано до ПАТ «Страхова компанія «Лафорт»» заяву про подію, що сталася із застрахованим транспортним засобом.

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування АК №000091 від 03.07.2010р, на підставі страхового акту №1310146-1 від 27.04.2011р. та розрахунку розміру страхового відшкодування до нього(а.с.34-36), враховуючи звіт №№90 від 02.03.2011р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 16726,40 грн. (17601,40 - вирахуванням франшизи - 875 грн. = 16726,40 грн.) на користь ПАТ «Солді і Ко», що підтверджується платіжними дорученнями №1059 від 13.05.2011р. (а.с.38).

Відповідно інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність власника автомобіля «Volkswagen», державний номер АА2793НС - яким під час ДТП керував Дребезгов А.А., була застрахована в ПАТ «Міська страхова компанія» полісом № ВЕ/6381832 зі строком дії до 06.12.2011р. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 500 грн.(а.с.47).

08.02.12р. позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 16726,40 грн. (а.с.39,40). Проте, ПАТ «Міська страхова компанія» відповіді на заяву не надало, кошти не перерахувало.

Спеціальними законами, які регулюють відносини у сфері страхування, зокрема обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закони України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза, це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Всупереч зазначених норм позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 16726,40грн. без урахування франшизи за полісом № ВЕ/6381832.

Разом з цим, з аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не на страховиків.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу № ВЕ/6381832 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 16226,40 грн. (16726,40грн.- 500 грн. = 16226,40 грн.).

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування та не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивач не довів у повному обсязі заявлену до стягнення суму, а відтак позовні вимоги не визнаються судом повністю обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»» до відповідача Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 16726 грн. 40 коп.- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (вул. Краснооктябрська, 111, м. Донецьк, 83053, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 25005889) суму страхового відшкодування в розмірі 16226 (шістнадцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1561 (тисяча п'ятсот шістдесят одну) грн. 39 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 30 серпня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 03 вересня 2012 року

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.