Рішення № 26077640, 05.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.12 р. Справа № 5006/33/32/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Маяк», м.Свердловськ (ідентифікаційний код 00178063)

до відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар (ідентифікаційний код 34032208)

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення 110050,05грн. як відшкодування вартості робіт з переробки вугілля, виконаних позивачем за договором від 01.04.2006р. №346

за участю представників:

від позивача: Бірюкова Т.С. за довіреністю №1 від 03.01.2012р.,

від відповідача: Воробцов Р.С. за довіреністю №2270/1 від 24.12.2010р.

Позивач, Державне відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Маяк», м.Свердловськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення 110050,05грн. як відшкодування вартості робіт з переробки вугілля, виконаних позивачем за договором від 01.04.2006р. №346.

Ухвалою суду від 22.06.2012р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5006/33/32/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 13.08.2012р. справу №5006/33/32/2012 передано на розгляд судді Овсянніковій О.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 04.09.2012р. справу №5006/33/32/2012 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір на переробку рядового вугілля №346 від 01.04.2006р. був спрямований на незаконне використання майна та промислових потужностей позивача, бо була передбачена сплата тільки 50% вартості використання такого майна, і як наслідок, такий договір є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок, у зв'язку із чим, позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з відповідача 110050,05грн. як відшкодування вартості робіт з переробки вугілля, виконаних позивачем за договором №346 від 01.04.2006р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на переробку рядового вугілля №346 від 01.04.2006р., специфікацій до договору №346 від 01.04.2006р., акту за квітень 2006р., постанови Ленінського районного суду м.Луганська від 06.12.2007р. по справі №1-962/07, розрахунку, листа №1555 від 22.07.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивач про відшкодування збитків від злочину повинен звертатись до колишнього керівника Гордійко С.В. Також зазначив, що позивачем порушено строки позовної давності при подачі позову.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

01.04.2006р. між Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (замовник) в особі в.о. директора Бугари М.І. та Державним відкритим акціонерним товариством Центральна збагачувальна фабрика «Маяк» (виконавець) в особі в.о. директора-голови правління Гордійко С.В. укладено договір на переробку рядового вугілля №346 (далі - Договір), за умовами якого замовник зобов'язується передати (поставити) виконавцю рядове вугілля на СРТ-ЦОФ вантажоотримувач (в редакції - 2006) в найменуванні, марочним складом, з кількісними показниками згідно специфікацій, які оформляються та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. Договору).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний Договір, крім тих, що додані до Договору.

За п.1.2. Договору виконавець зобов'язується переробити рядове вугілля в 3-и денний строк та передати отримані продукти збагачення по реквізитам, визначених замовником, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість робіт з переробки рядового вугілля в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.8.2. Договору у випадку відсутності заяви від будь-якої зі сторін про свій намір розірвати цей договір протягом одного місяця до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

За п.2.1. Договору замовник зобов'язується забезпечити поставку рядового вугілля у відповідності з умовами цього договору транспортом в люкових полу вагонах рівномірно протягом місяця (згідно Правил перевезення) та передати виконавцю супровідну документацію на рядове вугілля.

У п.2.1.9. Договору зазначено, що замовник зобов'язаний здійснити оплату виконавцю за здійснені роботи з переробки рядового вугілля в розмірі та на умовах, визначених в специфікаціях та в протоколі погодження договірної ціни до цього договору.

Так, дослідивши специфікації до Договору судом встановлено, що останніми визначено обсяг поставки тон, марка, показники якості, вартість переробки 1 тони рядового вугілля, базові показники для визначення виходу з шахти. Зокрема, в специфікаціях встановлена вартість пробки 1 тони рядового вугілля - 5,50грн/тн з ПДВ.

Згідно з п.2.3.1. Договору виконавець зобов'язується прийняти рядове вугілля та документи, які підтверджують власність на це вугілля у відповідності з розділом 2 цього договору.

Виконавець зобов'язується здійснити переробку рядового вугілля у відповідності з умовами цього договору (п.2.3.2. Договору).

У відповідності до п.2.3.7. Договору виконавець зобов'язується передати замовнику продукти збагачення за актом приймання-передачі.

Так, сторонами складені акти виконаних робіт на загальну суму 54985,46грн. Зазначені акти підписані з обох сторін уповноваженими представниками та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично сторонами Договір виконувався.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позивач в позовній заяві, як на доказ, посилається на постанову Ленінського районного суду м.Луганська від 06.12.2007р. по справі №1-962/07, яким кримінальну справу за обвинуваченням Гордійко С.В. за ст. 367 ч.2 КК України припинено та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.

Однак, господарський суд вважає, що даний доказ не є належним, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки він не підтверджує вину особи або осіб, що мали намір порушити публічний порядок, зокрема з метою незаконного заволодіння майном іншої особи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач стверджує про те, що оспорюваний правочин був спрямований на незаконне використання відповідачем майна та промислових потужностей позивача, бо була передбачена сплата тільки 50% вартості використання такого майна, однак в супереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не подав до суду належних доказів, на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір, який на думку позивача, спрямований на незаконне заволодіння майна юридичної особи, не підпадає під ознаки правочинів, що згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок.

З матеріалів справи не вбачається, господарським судом не встановлено та позивачем не доведено нікчемність укладеного між сторонами договору, оскільки останній в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України не відноситься до правочинів, що порушує публічний порядок.

Враховуючи викладене вище, господарський суд не вбачає правових підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення110050,05грн. відшкодування вартості робіт з переробки вугілля, виконаних позивачем за договором від 01.04.2006р. №346, таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем строку позовної давності при подачі позову, господарський суд зазначає наступне.

Поняття позовної давності міститься у статті 256 Цивільного кодексу України, за якою позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом, визначеним статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; водночас частиною 7 цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені винятки з правил, встановлених частиною 1 та 2 статті 261 Цивільного кодексу України.

Виходячи з контекстного аналізу наведених вище норм, застосування судом строку позовної давності можливе лише за наявності у позивача певного порушення права, необхідність захисту якого реалізована ним шляхом подання відповідного позову.

Враховуючи, що позивачем не доведено суду з допомогою належних та допустимих доказів наявність свого порушеного права, заявлене клопотання про застосування строку позовної давності суд відхиляє.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 228, 526 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Державного відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Маяк», м.Свердловськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення 110050,05грн. як відшкодування вартості робіт з переробки вугілля, виконаних позивачем за договором від 01.04.2006р. №346.

У судовому засіданні 05.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2012р.

Суддя Сич Ю.В.