Рішення № 26077626, 24.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.12 р. Справа № 5006/20/71/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Дружківкатепломережа"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 6736,01грн.

представники сторін:

від позивача: Ситник О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Дружківкатепломережа" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 6736,01грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 6054,49грн., 3% річних у розмірі 75,44грн., інфляційних витрат в розмірі 40,51грн., пені в розмірі 565,57грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору про постачання теплової енергії №383 від 01.10.2010 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 6054,49грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір про постачання теплової енергії №383 від 01.10.2010 з додатками, додаткову угоду №128 від 28.11.2011 до договору про постачання теплової енергії №383 від 01.10.2010, облікову картку контрагента за договором №383 від 01.10.2010, лист-повідомлення №1328/04 від 1.10.2011, акт звірки взаємних розрахунків №85 від 29.05.2012, акт №216 від 15.10.2011 про підключення до системи централізованого опалення, акт №219 від 15.04.2012 на відключення опалення, рахунки.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що були отримані відповідачем докази чого наявні в матеріалах справи. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Дружківкатепломережа ", як енергопостачальною організацією (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як споживачем (відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії №383 від 01.10.2010 (з урахуванням додатків №1, 2, 3, 4 до договору, додаткової угоди №128 від 01.10.2010, листа-повідомлення про зміни до договору №1328/04 від 10.10.2011) (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2011.

Відповідно до п. 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Пунктом 1.1 договору визначено, що сторони керуються "Правилами користування тепловою енергією", затвердженим наказом Міненерго України і Державного комітету будівництва від 28.10.1999 №307/262, іншими нормативними документами, даним договором і діючим законодавством.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору на потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання;

- технологічні потреби;

- кондиціювання повітря.

Додатком №1 до договору визначені обсяги постачання теплової енергії відповідачу.

Додатком №4 від 01.1.2011 до договору сторони погодили кількість опалювальної площі - 44,7 кв.м за адресою АДРЕСА_2.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до п. 4.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2011 по квітень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом №216 від 15.10.2011 про

підключення до системи централізованого опалення та актом №219 від 15.04.2012 на відключення опалення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт надання послуг теплопостачання позивачем відповідачу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 29.05.2012, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Листом-повідомленням №1328/04 від 10.10.2011 про зміни до договору №383, який є невід'ємною частиною договору, позивачем внесено зміни до п. 6.1 договору, а саме: розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011 та складають - теплова енергія 1Гкал - 905,70грн. (без ПДВ).

Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п. 6.4. договору).

Споживачі, що не мають приладів обліку, відповідно до п. 6.5. договору, сплачують за спожиту теплоенергію згідно опалювальної площі, різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5 договору).

Листом-повідомленням №1328/04 від 10.10.2011 про зміни до договору №383, який є невід'ємною частиною договору, позивачем внесено зміни до п. 6.5 договору, а саме: споживачі, що не мають приладів обліку сплачують за спожиту теплоенергію згідно з договірними навантаженнями

Згідно до п. 6.7 договору, споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.

На виконання умов договору, позивачем виставлені рахунки за період з жовтня 2011 по квітень 2012, які додані до матеріалів справи, а саме: №404 від 18.10.2011 на суму 311,93грн., №404 від 08.11.2011 на суму 933,38грн., №404 від 08.12.2011 на суму 1252,15грн., №404 від 23.01.2012 на суму 1083,04грн., №404 від 13.02.2012 на суму 1197,96грн., №404 б/д за березень 2012 на суму 171,73грн., №404 від 20.04.2012 на суму204,30грн., на загальну суму 6054,49грн. Вказані рахунки на оплату теплової енергії були вручені відповідачу, про що свідчать відмітки про їх отримання на рахунках.

Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з теплопостачання у період з жовтня 2011 по квітень 2012 не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 6054,49грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу у сумі 6054,49грн., у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті боргу у сумі 6054,49грн., тому вимоги позивача в цій сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 565,57грн. за період з жовтня 2011 по квітень 2012 на підставі п. 7.2.3. договору.

Пунктом 7.2.3 договору визначено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для суб'єкта підприємницької діяльності 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка за період з 15.11.2011 по 15.05.2012 склала 565,57грн.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 15.11.2011 по 15.05.2012 становить 562,70грн., яка і підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 75,44грн. за період з жовтня 2011 по травень 2012 та інфляційні втрати у розмірі 40,51грн. за період з жовтня 2011 по квітень 2012.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 75,44грн. та індексу інфляції в розмірі 40,51грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33. 34, 43. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 84200, ЄДРПОУ НОМЕР_1, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (вул. Донецька, буд. 38, м.Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 03337119), в особі виробничої одиниці "Дружківкатепломережа" ( вул. Космонавтів, буд. 39, м.Дружківка, Донецька область, 84207, ЄДРПОУ 05540853) суму основного боргу в розмірі 6054 (шість тисяч п'ятдесят чотири) грн. 49 коп., пені в розмірі 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 75 (сімдесят п'ять) грн. 44 коп., інфляційних втрат у розмірі 40 (сорок) грн. 51 коп., судовий збір у розмірі 1608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 81 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 26.07.2012