Рішення № 26077625, 30.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.12 р. Справа № 5006/20/47/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. Атлантіс Груп"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості у розмірі 30529,00грн.

представники

сторін:

від позивача: Пічахчі С.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. Атлантіс Груп" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 31595,11грн., у тому числі основного боргу в розмірі 29645,80грн., пені у розмірі 1949,31грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №10 від 01.09.2011 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії: договору поставки №10 від 01.09.2011, додаткової угоди до договору №10 з додатком до неї (заявка на поставку товару), видаткової накладної №РН-0072 від 23.11.2011, довіреності №4 від 23.11.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей..

До прийняття рішення по справі представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за договором поставки товару №10 від 01.09.2011 у сумі 30529,00грн., у тому числі основний борг в сумі 28645,80грн., пеню у сумі 1883,20грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг в сумі 28645,80грн., пеню у сумі 1883,20грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, викладені у позовній заяві.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 16.05.2012, 28.05.2012, 27.06.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції від 18.05.2012 заявлені вимоги не оспорив, відзив на позовну заяву не надав. В судовому засіданні призначеному на 28.05.2012 представник відповідача просив суд надати строк для вирішення спору мирним шляхом. Однак сторони так і не врегулювали спір.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. Атлантіс Груп", як постачальником (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №10 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у встановлений строк поліамідні ковбасні, сосискові і сарделичні оболонки, білкові ковбасні і сосискові оболонки, термоусадочні пакети, харчові добавки і інгредієнти, самоклейні етикетки, кліпси, петлі приналежні йому (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього відповідно до умов договору.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012 (п.12.1. договору).

04.01.2012 сторони підписали додаткову угоду до договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями на підставі заявки покупця, при підтвердженні її постачальником.

Згідно п. 2.1.1 договору найменування, кількість, асортимент товару визначається сторонами під час складання та підтвердження заявки.

Відповідно до п. 4.2 ціна за одиницю товару узгоджується сторонами та вказується в накладній.

Згідно п. 3.1. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 2 (двох) календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.3. договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на суму 41645,80грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0072 від 23.11.2011 та довіреністю №4 від 23.11.2011, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної видаткової накладної здійснювалась на виконання договору №10.

Позивачем надані копії банківських виписок, які підтверджують часткову оплату вартості товару на суму 13000,00грн., що також підтверджується актом звірки. Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків від 21.05.2012, який підписано сторонами та скріплено печатками позивача та відповідача, копію якого надано позивачем до матеріалів справи, відповідач визнав наявність заборгованості за поставлений товар в розмірі 28645,80грн..

Таким чином, відповідачем було здійснено частково оплату вартості поставленого товару у розмірі 13000,00грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 28645,80грн.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару в повному обсязі не оплатив, заборгованість становить 28645,80грн.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем оплачена частково, станом на теперішній час заборгованість становить 28645,80грн.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження факту здійснення повного розрахунку з позивачем до матеріалів справи не надано, розмір заборгованості повністю підтверджений.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 28645,80грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1883,20грн. нараховану за період з 25.11.2011 по 03.05.2012 на підставі п. 10.2 договору.

Відповідно до п. 10.2 договору у разі порушення покупцем терміну оплати товару, зазначеного в п. 3.1 договору, покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення прострочення, за кожен день прострочення платежу від суми простроченого до оплати товару.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено кількість календарних днів у 2012 році та не враховано ставку НБУ, яка діє з 23.03.2012 і складає на теперішній час 7,50%.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір пені за визначені у розрахунку періоди становить 1928,51грн. (з 26.11.2011 (дата визначена судом) по 03.05.2012 (дата визначена позивачем).

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог за відсутності відповідної заяви, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1883,20грн

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Судовий збір у зв'язку зі зменшення позовних вимог не підлягає поверненню позивачу з бюджету, оскільки позивачем сплачений мінімальний розмір судового збору за подання майнового позову. Позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 31,50 грн. сплачений в більшому розмірі на підставі ухвали суду відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 87551, ідентифікаційний код НОМЕР_1 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.К. Атлантіс Груп" (вул. Харківська, буд. 9, кв. 10, м.Дніпропетровськ, 49000, ЄДРПОУ 34314907) суму основного боргу в розмірі 28645 (двадцять вісім тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 80 коп., пеню в розмірі 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 03.08.2012.